Головуючий суду 1 інстанції - Костроба Ю.Ю.
Доповідач - Украінцева Л.Д.
Справа № 414/1438/13-ц
Провадження № 22ц/782/555/14
19 березня 2014р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого - Украінцевої Л.Д.
суддів: Іванової І.П., Фарятьєва С.О.
при секретарі - Вербицькому І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу
за апеляційною скаргою ПАТ "Український комунальний банк" на рішення Кремінського районного суду Луганської області від 21.01.2014р.
за позовом ПАТ "Український комунальний банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
Позивач в своїй позовній заяві вказує, що 21.09.2007р. між сторонами у справі був укладений кредитний договір № 01917/07-1200, згідно якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 8000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісячної комісійної винагороди в розмірі 1,0% від суми виданого кредиту.
Відповідач, у порушення вимог закону та договору, свої зобов'язання за договором не виконала. Станом на 08.07.2013р. відповідач має заборгованість за кредитним договором у розмірі - 2485 8гр. 16коп.
Позивач просить суд стягнути з відповідача вказану суму та компенсувати позивачу судові витрати у розмірі - 248гр.58коп.
Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 21.01.2014р. позовні вимоги залишено без задоволення за спливом строку звернення до суду з позовними вимогами.
Не погодившись із рішенням ПАТ "Український комунальний банк" подав апеляційну скаргу, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити..
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевірив законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції послався на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Однак, до такого висновку суд прийшов з порушенням норм процесуального права, оскільки оскаржене рішення не відповідає вимогам, що встановлені до змісту мотивувальної частини рішення суду, що закріплені у пункті 3 статті 215 ЦПК України.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішенням суду не відповідає.
Так, у мотивувальній частині рішення необхідне зазначити встановлені судом обставини із визначенням відповідно до них правовідносин, також мають зазначатися мотиви, з яких суд вважає встановленими наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення сторін у справі. Тобто у цій частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті справи, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.50).
У порушенні вказаних вимог закону, суд першої інстанції не зазначив встановлені судом обставини, не визначився з правовідносинами, яки склалися між сторонами, не дав оцінку всім доводам сторін у справі, а обмежився лише висновком відносно того, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
З матеріалів справи вбачається, що 21.09.2007р. між сторонами у справі був укладений кредитний договір № 01917/07-1200, згідно якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 8000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісячної комісійної винагороди в розмірі 1,0% від суми виданого кредиту.
Строк дії договору відповідно до графіку погашення заборгованості зазначено до 20 вересня 2009 року, цей графік є невід'ємною частиною договору (а.с.19).
Відповідач, у порушення вимог закону та договору, свої зобов'язання за договором не виконала. Станом на 08.07.2013р. відповідач має заборгованість за кредитним договором у розмірі - 24858гр. 16коп.
Відповідно до ст.. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Договором позовна давність не збільшувалась. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
З матеріалів справи вбачається, що останній платіж відповідачем було внесено 01.09.2008 року (а.с.7).
Згідно з графіком кредитних платежів по кредитному договору від 21.09.2007 року, який є додатком до кредитного договору (а.с.19), платежі здійснюються 5 числа кожного місяця, тобто наступний платіж ОСОБА_2 повинна була здійснити 05.10.2008 року. З матеріалів справи вбачається, що відповідачка більш не здійснювала платежі у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Строк дії договору до вересня 2009 року.
З матеріалів справи вбачається, що банк звернувся до суду з позовом 09.07.2013 року.
Тобто поза межами строку звернення до суду.
Відповідно до ст.. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідачем та його представником відповідно до ст.. 267 ЦК України ( а.с. 130 ) подана заява про застосування строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові про стягнення заборгованості.
Встановивши, що позивачем пропущено строк позовної давності та відсутні поважні причини його пропуску, необхідне у задоволені позову відмовити саме із цих підстав.
Не заслуговує на увагу твердження апелянта про те, що його звернення раніше до суду з відповідними позовами перериває перебіг строку позовної давності за наступне.
З матеріалів справи вбачається, що банк вперше з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості звернувся 12.01.2010 році, який ухвалою від 10.06.2010 року було залишено без розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 265 ЦК України пред'явлення позову залишеного без розгляду не зупиняє перебігу строку позовної давності.
Та обставина, що первинний аналогічний позов банк пред'явив до суду у 2010 році правового значення не має, оскільки згідно ч. 1 ст. 265 ЦК України залишення заяви без розгляду не зупиняє перебігу строку позовної давності.
Отримавши ухвалу суду про залишення позову без розгляду 01.03.2013 року (а.с.13), банк мав можливість оскаржити цю ухвалу суду, якщо вона, на думку банку, є незаконною.
Несвоєчасне повідомлення судом позивача про залишення позову без розгляду може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду від 10.06.2010 року.
Однак, позивач своїм правом не скористався та знову у липні 2013 року звернувся до суду з зазначеним позовом.
Не передбачено діючим законодавством зупинення перебігу строку позовної давності і повернення позовної заяви з підстав непідсудності, окрім того позов , який було повернуто ухвалою Сєверодонецького міського суду від 20.06.2013 року, пред'явлено до суду також поза межами строку позовної давності, а саме 28.03.2013 року.
Частина 2 статті 264 ЦК України зазначає, що позовна давність переривається у разі пред'явлення позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
По даної справі є тільки один боржник - ОСОБА_2, та банк звертався до суду з позовами предметам яких, була заборгованість за кредитним договором у повному обсязі, а не частина такої заборгованості.
За таких обставин, рішення першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст.309 ЦПК України, тобто у зв'язку з порушенням норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303,ст.307,309,313,314,316 ЦПК України судова колегія ,
вирішила:
Апеляційну скаргу ПАТ "Український комунальний банк" задовольнити частково.
Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 21.01.2014р. скасувати
Ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення. Може бути оскаржено протягом 20-ти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: