Головуючий суду 1 інстанції - Нікітін В.В.
Доповідач - Украінцева Л.Д.
Справа № 422/6645/13-ц
Провадження № 22ц/782/659/14
12 березня 2014р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого - Украінцевої Л.Д.
суддів: Іванової І.П., Фарятьєва С.О.
при секретарі - Веселові С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу
за апеляційною скаргою представника позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Перевальського районного суду Луганської області від 27 січня 2014 року
за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Територіальної громади смт. Фащівка в особі Фащівської селищної ради, треті особи: Перевальська державна нотаріальна контора та ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно,-
Рішенням Перевальського районного суду Луганської області від 27 січня 2014 року позов було залишено без задоволення.
Не погодившись із рішенням, представник позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, оскільки неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким позов задовольнити.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевірив законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачи є пасинками ОСОБА_6.
Відповідно до заповіту від 17 січня 2001 року, посвідченого Чорнухинською селищною радою Перевальського району Луганської області, ОСОБА_6 заповів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних долях земельну ділянку, що належить ОСОБА_6 на підставі сертифіката на право на земельну ділянку (пай) ЛГ № 007235, виданого Перевальською райдержадміністрацією 30.09.1996 року (а.с. 10).
25 червня 2004 року ОСОБА_6 на підставі сертифікату отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку ЛГ № 087372 площею 6,7800 га, яка розташована на території Чорнухинської селищної ради Перевальського району Луганській області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 16).
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 11).
Як вбачається з матеріалів позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до нотаріальної контори з заявами для прийняття спадщини за заповітом після померлого ОСОБА_6 (а.с. 12, 13).
Їх мати - ОСОБА_5 (дружина ОСОБА_6) заявою № 443 від 20 липня 2012 відмовилася від прийняття спадщини після її чоловіка ОСОБА_6 (а.с 14).
Постановою державного нотаріуса Перевальської державної нотаріальної контори Луганської області Кудіна В.Л. позивачам було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, так як за заповітом від імені ОСОБА_6 було заповідане окремо визначене майно, а саме - сертифікат на земельну частку (пай серії ЛГ № 007235), виданого Перевальською РДА 30.09.1996 року, а 25 червня 2004 року ОСОБА_6 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку ЛГ № 087372 площею 6,7800 га (а.с.17).
Відповідно до витягу з технічного звіту до передачі земельних ділянок (паїв) ОСОБА_6 у приватну власність в натурі була передана земельна ділянка площею 6,78 га для ведення сільськогосподарського виробництва (а.с. 15).
Тобто за життя ОСОБА_6 реалізовав своє право та отримав на підставі сертифікату Державний акт на право власності на земельну ділянку від 25.06.2004 року ЛГ № 087372 площею 6,7800 га.
Згідно з п. 17 розділу X «Перехідні положення» ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю.
Таким чином, після отримання ОСОБА_6 державного акту на право власності на земельну ділянку від 25.06.2004 року ЛГ № 087372 площею 6,7800 га, сертифікат не є дійсним.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутній сам предмет спору, оскільки на підставі сертифікату ОСОБА_6 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку.
На підставі зазначеного колегія суддів вважає, що не заслуговує на увагу твердження апелянтів про те, що оскільки сертифікат на земельну ділянку (пай) ЛГ № 007235, виданий Перевальською райдержадміністрацією 30 вересня 1996 року, було замінено на Державний акт на право власності земельну ділянку ЛГ № 087372, то вони мають право власності на спірну земельну ділянку на підставі заповіту.
Відповідно до п. 24 ПОСТАНОВИ ПЛЕНУМУ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
від 16 квітня 2004 року N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу X "Перехідні положення" ЗК).
Таким чином, відповідно до п. 17 розд. X Перехідних положень ЗК України сертифікат на право на земельну частку (пай) з виділенням ОСОБА_6 земельної ділянки та видачі державного акта на право власності на землю, втратив силу правовстановлюючого документа, а ОСОБА_6 набув статусу власника земельної ділянки.
Так. статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. Оскільки після відселення в натурі земельної ділянки право не земельну ділянку зникає, воно не може бути успадковане. Тому після отримання державного акту власнику земельної ділянки необхідне було скористатися встановленим ст. 1254 ЦК України правом на внесення змін до заповіту. ОСОБА_6 цього зроблено не було, а тому спадкування земельної ділянки необхідне здійснювати за законом.
Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України.
Відповідно до діючого законодавства при отриманні акту на право власності на земельну ділянку сертифікат вилучається.
Позивачами не надано доказів тому, що ОСОБА_6 на підставі сертифікату належать ще і інщі земельні ділянки.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволені позову.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержання вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи в апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи порушені, або неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права. Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303,п.1ч.1ст.307,308,313,314,315 ЦПК України судова колегія ,
Апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Перевальського районного суду Луганської області від 27 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення. Може бути оскаржена протягом 20-ти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: