Головуючий суду 1 інстанції - Золотарьов О.Ю.
Доповідач - Украінцева Л.Д.
Справа № 437/4215/13-ц
Провадження № 22ц/782/606/14
12 березня 2014р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :
головуючого: Украінцевої Л.Д.
суддів: Іванової І.П., Фарятьєва С.О.,
при секретарі - Веселові С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 20.01.2014 року у справі
за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Страхова група ТАС" про стягнення матеріальних збитків,-
встановила:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, посилаючись на ту обставину,
що 06.11.2011 року в місті Луганську на вул. Леніна відбулося ДТП за участю ОСОБА_2, який керував автомобілем «Мазда 6» держ. номер НОМЕР_1 та ОСОБА_3, який керував автомобілем «Форд Ескорт», держ. номер НОМЕР_3. Його вина у ДТП відсутня.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована у ПАТ «Страхова група «ТАС», а тому він просив стягнути з компанії матеріальні збитки в розмірі 48835,51 грн., з яких 42434,55 грн. - вартість відновлюваного ремонту автомобіля Mazda 6, д.р.н. НОМЕР_1, 1176,96 грн. - вартість проведення автотоварознавчої експертизи, 600,00 грн. -витрати на проведення дослідження технічного стану автомобіля Mazda 6, д.р.н. НОМЕР_1, 1000,00 грн. - витрати за послуги евакуатора, 3200,00 грн. - витрати на правову допомогу, 424,00 -відшкодування сплаченого судового збору.
Оскарженим рішенням в задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю.
Не погодившись із рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення, як постановлене у порушення норм процесуального та матеріального права скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити повністю.
Представник ПАТ «Страхова група «ТАС» в судове засідання не з'явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомленний у порядку, визначеному ст.с.74, 76 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ч.2 ст.305 ЦПК України).
За таких обставин колегія суддів вважає за можливим розглянути справу за відсутністю представника ПАТ «Страхова група «ТАС».
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевірив законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що не доведена вина ОСОБА_3 у даній дорожньо-транспортній пригоді (далі - ДТП) належними доказами, внаслідок якої завдано матеріальну шкоду позивачу, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.
Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна, оскільки суд дійшов до таких висновків із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішенням суду не відповідає.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Артемівського районного суду міста Луганська від 05 жовтня 2012 року провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_2 закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення (а.с. 4). Постанова набрала законної сили.
Зі змісту постанови вбачається, що 06.11.2011 року в місті Луганську на вул. Леніна відбулося ДТП за участю ОСОБА_2, який керував автомобілем «Мазда 6» держ. номер НОМЕР_1 та ОСОБА_3, який керував автомобілем «Форд Ескорт», держ. номер НОМЕР_3 сталоя ДТП. В діях ОСОБА_2, який керував автомобілем «Мазда 6» держ. номер НОМЕР_1, відсутня вина у ДТП. Адміністративне провадження було закрито стосовно ОСОБА_2 за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Дійсно, положення ч. 3 ст. 61 ЦПК України фактично позбавляють особу, вину якої встановлено вироком у кримінальній справі або постановою у справі про адміністративне правопорушення, можливості спростувати наявність такої вини.
Проте вказана процесуальна норма не дає підстав за будь-яких обставин вважати не винною у ДПТ особу, відносно якої не порушувалось кримінальної справи і не складався протокол про адміністративне правопорушення.
У цьому випадку вину такої особи може бути підтверджено іншими належними і допустимими доказами, передбаченими ЦПК України (ст. 57), зокрема висновком судової автотехнічної експертизи, письмовими доказами тощо.
Зі змісту постанови суду Артемівського районного суду міста Луганська від 05 жовтня 2012 року вбачається, що висновком судової автотехничної експертизи № 1015/18 від 19.07.2012р. встановлено, що в даної дорожньої обстановки на початкової стадії розвитку ДТП нормативні дії водія автомобіля „Мазда 6" ОСОБА_2 регламентувалися вимогами п. 10.1 ПДР України, невідповідність п. 10. 1 ПДР України в діях ОСОБА_2 не вбачається. Подальші дії водія „Мазда 6" ОСОБА_2 регламентувались п. 12.3 ПДР України. Відповідно вимог п. 12.3 ПДР ОСОБА_2 під час виникнення небезпеки для руху ( під час появи у нього технічної можливості виявити автомобіль „Форд Ескорд", що рухався без увімкнутих зовнішніх світлових приладів). В даної дорожньої ситуації водій „Мазда 6" ОСОБА_2 не мав технічної можливості запобігти дане ДТП шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР України. В зазначеної дорожньої обстановці в діях водія автомобіля „Мазда 6" ОСОБА_2 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, які б, з технічної точки зору, були умовою створення аварійної ситуації або знаходилися в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди не вбачається. В умовах даної пригоди водій „Форд Ескорд" ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти зіткнення шляхом виконання з його сторони вимог п.а. 19.1 а), 31.6 б) ПДР України. В даної дорожньо-транспортної ситуації дії водія автомобіля „Форд Ескорд" ОСОБА_3 не відповідали вищезазначеним вимогам ПДР України та з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з настанням дорожньо - транспортної пригоди.
Тобто в силу ст.. 61 ЦПК України постановою Артемівського районного суду міста Луганська від 05 жовтня 2012 року вже встановлено, що дії водія автомобіля „Форд Ескорд" ОСОБА_3 не відповідали вимогам ПДР України та з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з настанням дорожньо - транспортної пригоди. Тобто встановлена вина ОСОБА_3 в ДТП, яка сталася 06.11.2011 року в місті Луганську на вул. Леніна за участю ОСОБА_2, який керував автомобілем «Мазда 6» держ. номер НОМЕР_1 та ОСОБА_3, який керував автомобілем «Форд Ескорт», держ. номер НОМЕР_3.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність вини ОСОБА_3 у заподіянні позивачеві шкоди з посиланням на відсутність постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності є необґрунтованим.
Згідно висновку авто технічної експертизи, проведеної Луганським відділенням Донецького НДІСЕ, на яку послався суд при ухваленні постанови, дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам ПДР і знаходилися в прямому причинному зв'язку з ДТП. На підставі зазначеного суд 05.10.12 року прийшов до висновку про відсутність вини ОСОБА_2 у ДТП.
Суд першої інстанції на цю обставину уваги не звернув та помилково прийшов до висновку, про відсутність доказів на підтвердження вини ОСОБА_3 у даної ДТП.
Що стосується висновків суду першої інстанції, що позивачем не доказів належності автомобіля «Мазда 6» держ. номер НОМЕР_1 саме позивачу, не надано відомостей про ДТП, що мала місце 06.11.2011 року в м. Луганську на вул. Леніна, не наведено та не доведено, що саме в результаті даного ДТП автомобіль позивача отримав будь-які ушкодження колегія суддів приходить до наступного.
Частиною 4 ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Суд першої інстанції при розгляді справи не виконав вимоги ч.4 ст. 10 ЦПК України та не з'ясував хто є власником автомобіля «Мазда 6» держ. номер НОМЕР_1 та поспішно прийшов до висновку, що позивач не є власником вказаного автомобілю.
До апеляційної скарги додано свідоцтво про реєстрації транспортного засобу від 20.04.2004 року, згідно з яким власником автомобіля «Мазда 6» держ. номер НОМЕР_1 є саме ОСОБА_2 (а.с.73), а тому він є належним позивачем.
Відповідно до ст. 6, п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в разі настання страхового випадку страхується відповідальність будь-якої особи, що експлуатує на законних підставах транспортний засіб, визначений в договорі страхування, за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації забезпеченого страхуванням транспортного засобу.
Згідно з договором страхування страховим полісом №АА/7937760 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25.10.2011 року автомобіль «Форд Ескорт», держ. номер НОМЕР_3., власником якого є ОСОБА_3, був забезпечений страхуванням транспортного засобу у ПАТ «Страхова група «ТАС» (а.с. 40).
Стаття 979 ЦК України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового'випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"врегульовано відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Зазначений закон спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно пункту 22.1 статті 22 цього Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Оскільки колегія суддів дійшла до висновку, що ДТП, яка сталося 06.11.2011 року в місті Луганську на вул. Леніна відбулося ДТП за участю ОСОБА_2, який керував автомобілем «Мазда 6» держ. номер НОМЕР_1 та ОСОБА_3, який керував автомобілем «Форд Ескорт» є страховим випадком, то саме ПАТ «Страхова група «ТАС» відшкодовує шкоду відповідно до лімітів відповідальності страховика.
Ліміт відповідальності у даному випадку встановлено у розмірі 51 000 грн..
Згідно висновку експертного авто товарознавчого дослідження від 02.12.2011 року ринкова вартість автомобіля «Мазда 6» держ. номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 складає 97464,00 грн., витрати на відновлення автомобіля складають 60216,25 грн., матеріальна шкода, спричинена володільцю автомобіля «Мазда 6» держ. номер НОМЕР_1 складає 42434,55 грн. (а.с. 14-21).
З матеріалів справи вбачається, що автотоварознавче дослідження було складене на замовлення позивача. Проте згідно зі ст. 143 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Тобто виходячи з вимог ЦПК, суд не може призначити проведення експертизи за власною ініціативою. Ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи в апеляційній інстанції відповідачем не подавалися клопотання чи заяви про проведення судової автотоварознавчої експертизи.
Адже у ст. 57 ЦПК зазначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому в розумінні ст. 64 ЦПК письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Отже, немає ніяких підстав щодо неприйняття судами висновків автотоварознавчих досліджень як належних письмових доказів, що обґрунтовують розмір заподіяних збитків. Як вбачається з матеріалів справи Шумский О.М. є судовим експертом на підставі свідоцтва МФ № НОМЕР_2 від 17.10.2009р.(а.с.15).
А тому колегія суддів бере до увагу саме висновки автотоварознавчого дослідження для розрахунків суми відшкодування матеріальної шкоди.
Колегія суддів, перевіряючи розрахунки позивача, прийшла до висновку, що розмір матеріальної шкоди, з урахуванням положень договору страхування, який підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача, складає 41924,55грн.: з наступних розрахунків: 42434,55грн. (розмір матеріальної шкоди згідно висновків автотоварознавчого дослідження - 510грн. (сума франшизи, яка відшкодуванню не підлягає); 42434,55грн. - 510 грн. = 41924,55 грн. (прямий дійсний збиток з вирахуванням безумовної франшизи).
Крім того, витрати позивача в розмірі 1000 грн, яки пов'язані з транспортуванням пошкодженого транспортного засобу до місця ремонту або зберігання, також необхідне стягнути з відповідача (а.с.12).
Також з відповідача необхідне стягнути 1176,96 грн. - витрати на проведення автотехнічної експертизи (а.с.8,13), та 600.00 грн. - витрати на проведення дослідження технічного стану автомобіля Mazda 6, д.р.н. НОМЕР_1 (а.с.9).
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду, то відповідно до ст.. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно присудити судовий збір, який сплачено ним при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції, пропорційно до суми задоволених позовних вимог в загальній сумі 596,91 грн.(а.с.1,25,79).
Що стосується доводів апеляційної скарги щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу, то колегія суддів приходить до наступного.
До складу судових витрат віднесені витрати на правову допомогу. Згідно зі ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі (ст. 56 ЦПК України ) .
Таким чином, необхідною умовою допуску особи, яка надає правову допомогу для участі у справі, є волевиявлення особи, яка бере участь у справі та прийнята з цього питання ухвала суду. Відшкодування витрат на правову допомогу може мати місце лише за наявності цих умов.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем укладено договір про надання правової допомоги, вартість таких послуг згідно договору складає 3200грн. (а.с.10,33).
Однак, позивачем у порушенні вимог Постанови КМУ від 27 квітня 2007 року № 590 не надано розрахунків про дійсні витрати на правову допомогу. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що адвокат ОСОБА_5 не брав участі при розгляді справи в суді першої інстанції, а така участь була передбачена договором. Окрім того, позивач у судовому засіданні при розгляду апеляційної скарги пояснив, що в ці витрати входить і правова допомога при розгляді справи за ст.. 124 КпАП України.
За таких обставин у задоволені позову у частині стягнення витрат на правову допомогу необхідне відмовити.
На підставі зазначеного колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права відповідно до ст.. 309 ЦПК України скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.209,303,309,313,316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційніу скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 20.01.2014 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група ТАС" на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 41924,55 грн. (сорок одна тисяча дев'ятсот двадцять чотири грн.), витрати в розмірі 1000 грн, яки пов'язані з транспортуванням пошкодженого транспортного засобу, витрати на проведення авто технічної експертизи у розмірі 1176,96 грн., та витрати на проведення дослідження технічного стану автомобіля у розмірі 600,00 грн., а всього 44701,51 грн. (сорок чотири тисячі сімсот одна грн.)
В інший частині позову відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група ТАС" на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 596,91 грн.
Рішення набирає чинності негайно. Може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20-ти днів після її проголошення.
Головуючий:
Судді: