Головуючий суду 1 інстанції - Селезньова Т.В.
Доповідач - Украінцева Л.Д.
Справа № 434/4285/13-ц
Провадження № 22ц/782/380/14
19 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :
головуючого: Украінцевої Л.Д.
суддів: Фарятьєва С.О., Галан Н.М.
при секретарі : Вербицькому І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 10.12.2013р.
за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-
В уточненому позові позивач просить стягнути з відповідача борг з кредиту за договором № DNH4KP50361498 від 06.05.2006 р. в сумі 35753,61 грн., який складається з наступного: 10831. 83 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 23201,25 грн.- пеня за несвоєчасність виконанн зобов'язань за договором; 17,98 грн.-штраф (фіксована частина); 1702,55 грн.-штраф (процентна складова га судові витрати, мотивуючи тим, що взяті на себе за договором кредиту зобов'язання відповідач ні виконав.
Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 10.12.2013р. у позові було відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт з вказаним рішенням не згоден з причин допущених у ході судового розгляду справи порушень норм матеріального і процесуального права, а тому просить суд скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Колегія суддів вважає за можливим розглянути справу за відсутністю відповідача, оскільки він належним чином повідомленний про час та місце розгляду справи, про що свідчить зворотне повідомлення..
Вислухавши доповідь судді, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки кредитор вже отримав наказ у 2009 році щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, то банк використав своє право на звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості, виниклої у позичальника за даним договором кредиту. І вказана обставина є обставиною, яка однозначно припинила кредитні правовідносини між сторонами.
Крім того, суд першої інстанції вважав, що отримання наказу не є підставою переривання строку позовної давності.
Проте, до таких висновків суд дійшов з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішенням суду не відповідає.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ КБ „Приватбанк " і відповідачем 06.05.2006 р. було укладено договір кредиту № DNH4KP50361498 на суму 2874,30 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Кредит було надано на строк 24 місяці з кінцевим терміном повернення 06.05.2008 р. Термін сплати та розмір щомісячних грошових сум, як включають частину кредиту і нараховані проценти, зазначено у заяві позичальника,
Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що факт укладення такого договору між сторонами підтверджено заявою позичальника про видачу кредиту в заяві зазначено, що позичальник згоден з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особал-«Розстрочка» (Стандарт), і що сукупність даних документів складає кредитний договір між позичальникоч і банком-кредитором.
За змінами, внесеними до Статуту банкової установи - кредитора, з 17.07.2009 р. змінено його назву на ПАТ „ КБ „ПриватБанк ". Той факт, що ПАТ „ КБ „ПриватБанк " є належним позивачем відповідач не оспорює.
Як вбачаєьбся з матеріалів справи 02.04.2009 року було видано судовій наказ № 2н-227/2009 р., за яким з ОСОБА_2 на користь Закритого акціонерного товариства Комерційного банку «Привабанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № DNH4KP50361498 від 06.05.2006 р. в сумі 10622, 41 грн., з якої: 2874,30 грн, - заборгованість за кредитом, 4194,33 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2571, 76 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 482, 02 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.51).
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У відповідностідо статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що у заяві на отримання кредиту вказано, що боржник ознайомився та згодний із умовами надання споживчого кредиту фізичним особам "Розстрочка" (Стандарт), які були надані йому у письмовій формі, своїм підписом підтвердив факт про надану йому повну інформацію про умови кредитування (а.с.4).
Згідно п. 5.5. Умов надання споживчого кредиту, терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки- пені, штрафів, за даним договором втановлюються сторонами тривалістю 5 років. З даним пунктом умов боржник погодився, про що свідчить його підпис на заяві та вказаний пункт недійсним не визнано.
Відповідно до ст.. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Тобто з видачою судового наказу строк позовної давності було перервано та перебіг строку позовної давності почався заново.
А тому висновок суду першої інстанції, що видача судового наказу не є підставою для переривання строку позовної давності, а вказує на те, що кредитор використав своє право на звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості , виниклої у позичальника за даним договором кредиту, необґрунтовано.
Як видно з дати реєстрації вхідної кореспонденції, - позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 16.07.2013р., тобто позивачем не пропущено строк позовної давності, яка визначена сторонами у 5 років та перебіг позовної давності почався заново з 2009 року.
Окрім того, присудження до виконання основного зобов'язання в натурі не тягне його припинення з дня набрання законної сили рішенням суду і не виключає стягнення процентів, пені та збитків, а також інших штрафних санкцій, передбачених угодою, до дня фактичного задоволення (повного розрахунку).
Звернення до суду з вимогою про повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника.
У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином (а не в силу ухвалення рішення суду).
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що наказом від 02.04.2009 року з відповідачів була стягнута заборгованість по кредитному договору у сумі 10622 (десять тисяч шість :от двадцять дві) грн., 41 коп., яка складається: 2874,30 грн., - заборгованість за кредитом, 4194,33 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2571,76 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500,00 грн., - судовий штраф (фіксована сума), 482,02 грн. судовий штраф (процент). гр., яка утворилася станом на квітень 2009 року ,однак, кредитний договір розірвано не було, а тому банком правомірно нараховуються відсотки за користування кредитом та штрафні санкції з дня видачи наказу по 10.07.2013 року (день звернення до суду з позовом).
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку, що оскільки банк отримав наказ у 2009 році про стягнення заборгованості за кредитним договором, то банк використав своє право на звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості, виниклої у позичальника за даним договором кредиту. І вказана обставина є обставиною, яка однозначно припинила кредитні правовідносини між сторонами.
Відповідно до розрахунків та уточнюючий позовної заяви відповідач у зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 10.07.2013 року має заборгованість у розмірі 35753,61 - грн., яка складається з наступного:
0 грн. - заборгованість за кредитом;
10831,83 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
2 3201,25 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; також штрафи відповідно до пункту-2.4.5.5 Умов та правил надання банківських послуг:
17,98 грн. - штраф (фіксована частіша).
1702,55грн. - штраф (процентна складова).
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне у відповідності до ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка утворилася після видачи судового наказу від 02.04.2009 року станом на 10.07.2013 року.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (а.с.1.,101).
Керуючись ст.ст. 209,303,307,309,313,316 ЦПК України судова колегія ,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.
Рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 10.12.2013р.скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 заборгованість станом на 10.07.2013 року у розмірі 35753,61 (тридцять п'ять тисяч сімсот п'ятдесят три)- грн., яка складається з наступного:
10831,83 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
2 3201,25 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; також штрафи відповідно до пункту-2.4.5.5 Умов та правил надання банківських послуг:
17,98 грн. - штраф (фіксована частіша).
1702,55грн. - штраф (процентна складова).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" судові витрати у розмірі 569,37 грн. за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.
Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржено протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ
Головуючий :
Судді :