83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
14.05.09 р. Справа № 7/69
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара
При секретарі судового засідання Х.Р.Косьміній
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
Розглянувши матеріали справи
За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурної одиниці Центральних електричних мереж м.Горлівка
До відповідача: Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк (виробнича одиниця „Дебальцевотепломережа” м.Дебальцеве)
Предмет спору: стягнення 51 772, 18 грн. боргу за активну електроенергію, 599, 32 грн. боргу за реактивну електроенергію, 4 294, 46 грн. інфляційних, 185, 67 грн. 3 % річних, 1 490, 98 грн. пені.
За участю представників:
від позивача: Цвелікова В.М. - предст.за дов.
від відповідача: не з'явився
У судовому засіданні 30.04.2009р. в порядку ст.77 ГПК України оголошено перерву до 14.05.2009р.
Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурної одиниці Центральних електричних мереж м.Горлівка звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк (виробнича одиниця „Дебальцевотепломережа” м.Дебальцеве) про стягнення 51 772, 18 грн. боргу за активну електроенергію, 599, 32 грн. боргу за реактивну електроенергію, 4 294, 46 грн. інфляційних, 185, 67 грн. 3 % річних, 1 490, 98 грн. пені.
У судовому засіданні 15.04.2009р. сторони повідомили про часткову сплату відповідачем суми боргу до подачі позову до суду.
У відзиві №юр/1250 від 14.04.2009р. та у судовому засіданні суму боргу у загальному розмірі 47543, 72 грн. за активну електроенергію та 599,32грн. за реактивну електроенергію визнав, проти пені, 3% річних та інфляційних заперечив, просить надати розстрочку виконання рішення в частині стягнення суми боргу на 12 місяців.
Позивач проти розстрочки виконання рішення заперечив.
В підтвердження часткової оплати суми боргу, відповідач разом з клопотанням від 30.04.2009р. надав суду докази такої сплати.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:
Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту ПКЕЕ), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. ПКЕЕ регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №2073 від 25.12.2002р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками до нього, підписаними обома сторонами.
Відповідно до п.1 Договору, постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач користується електричною енергією та оплачує постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.
Облік електричної енергії та порядок розрахунків сторони узгодили у розділі 7 Договору та в додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до договору.
Пунктом 3 додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до договору, підписаного обома сторонами без зауважень та скріпленим печатками обох підприємств, передбачено, що термін оплати отриманого рахунку не має перевищувати 5 операційних днів від дня отримання рахунку.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Позивач свої зобов'язання за договором у грудні 2008р., лютому 2009р. виконав належним чином, поставив відповідачу активну електроенергію в грудні 2008р. - 40909,10грн., лютому 2009р. - 27022,55грн., реактивну електроенергію у грудні 2008р. - 432,84грн., лютому 2009р. - 599,32 грн., що підтверджено актами прийому-передачі за вказаний період, підписаними обома сторонами без зауважень. У зв'язку з наведеним, позивач виставив відповідачу відповідні рахунки на оплату, про отримання яких свідчить підпис представника відповідача на самих рахунках. У судовому засіданні відповідач також підтвердив своєчасне отримання рахунків на сплату. Відповідач свої зобов'язання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії належним чином не виконав, виставлені рахунки сплатив частково, чим порушив умови договору.
У зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача заборгованість за активну електроенергію в сумі 51772,18 грн., за реактивну електроенергію в сумі 599, 32 грн.
Відповідач проти стягнення зазначених вище сум заперечив, посилаючись на той факт, що заборгованість за спожиту електроенергію ним частково погашена.
В ході розгляду спору судом з'ясовано, що відповідач частково сплатив виставлені йому рахунки на оплату за спожиту активну електроенергію до подачі позовної заяви до суду в сумі 4228,46 (дата подачі позову до суду - 26.03.2009р.), в підтвердження чого в матеріалах справи міститься платіжне доручення №506 від 24.03.2009р. та розбивка оплати за активну електроенергію від 26.03.2009р. №20/934. Зазначений факт також підтверджений представником позивача у судовому засіданні.
Таким чином, на час розгляду спору у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за активну електроенергію у сумі 47543,72 грн., за реактивну електроенергію в сумі 599, 32 грн., яка підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем у повному обсязі, підтверджена позивачем та підлягає стягненню.
Вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електроенергію в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю заявлення.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача з 01.01.2008р по 20.03.2009р.3 % річних у сумі 185,67 грн. та інфляційні у сумі 4294,46 грн.
Відповідач проти стягнення зазначених сум заперечив, посилаючись на тяжке фінансове становище підприємства, проте правового обґрунтування своїх заперечень суду не надав.
3% річних та інфляційні перераховані судом у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням умов договору, які складають: 3% річних - 185,67 грн., інфляційні - 1461,64 грн. та підлягають стягненню саме у цьому розмірі.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі, вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних у залишковій частині задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю заявлення.
Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів передбачених пунктами 2.2.2-2.2.3 цього договору з порушенням термінів, визначених Додатком №5 до нього „Порядок розрахунків за електроенергію”, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу.
Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1490,98 грн. за період з 01.01.2009р. по 24.03.2009р. При розрахунку вказаної суми пені, позивач застосував подвійну облікову ставку НБУ, що є меншим ніж 1%, та не суперечить приписам чинного законодавства.
Відповідач проти стягнення з відповідача пені посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства, просить суд відмовити у задоволенні позову в цій частині, проте правового обґрунтування своїх заперечень відповідач не надав.
Пеня перерахована судом у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням умов договору та дат часткової оплати суми боргу відповідачем, складає 1481,07 грн. і підлягає стягненню саме у цьому розмірі.
Вимоги щодо стягнення з відповідача пені в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю заявлення.
В судовому засіданні оговорено клопотання відповідача щодо надання розстрочки виконання рішення в частині стягнення суми боргу строком на 12 місяців.
В обґрунтування свого клопотання відповідач надав суду звіт про фінансові результати за 1 квартал 2009р., баланс станом на 01.04.2009р.
Позивач проти розстрочки виконання рішення заперечив.
Судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача щодо надання розстрочки виконання рішення на 12 місяців з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін та враховуючи незначний розмір стягуваної з нього суми за цим рішенням.
Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.
У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.
На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 6, 526, 527, 549, 625, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 67, 193, 216-218, 231 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 2.08.1996 р. за N417/1442, у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.11.2006 р. N1497, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.12.2006р. за № 1294/13168, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82, п.6 ст.83, ст.ст.84-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд
В И Р I Ш И В :
Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м.Горлівка в особі структурної одиниці Центральних електричних мереж м.Горлівка до Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк (виробнича одиниця „Дебальцевотепломережа” м.Дебальцеве) про стягнення 51 772, 18 грн. боргу за активну електроенергію, 599, 32 грн. боргу за реактивну електроенергію, 4 294, 46 грн. інфляційних, 185, 67 грн. 3 % річних, 1 490, 98 грн. пені задовольнити частково.
Стягнути з Обласного комунального підприємства ”Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул..Донецька, 38, р/р 26004302636401 у філії „Відділення Промінвестбанку” м.Єнакієве, МФО 334215, ЄДРПОУ 03337119 на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі структурного підрозділу Центральних електричних мереж (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 7, ЗКПО 00130903, на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання 260383041296 в ОПЕРВ філії Донецького обласного управління ВАТ „Ощадбанк”, МФО 335106) заборгованість за активну електроенергію у сумі 47543,72 грн.
Стягнути з Обласного комунального підприємства ”Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул..Донецька, 38, р/р 26004302636401 у філії „Відділення Промінвестбанку” м.Єнакієве, МФО 334215, ЄДРПОУ 03337119 на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі структурного підрозділу Центральних електричних мереж (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 7, ЗКПО 00130903, на поточний рахунок № 26003045265000 у відділенні №693 акціонерного комерційного та інноваційного банку „УкрСиббанк”, МФО 351005) 599,32 грн. заборгованості за реактивну електроенергію, 1461,64 грн. інфляційних, 185,67 грн. 3 % річних, 1481,07 грн. пені, 512,72 грн. державного мита, 103,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В залишковій частині вимог відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.
Суддя