21 травня 2009 р.
№ 19/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого:
суддів:
Добролюбової Т.В.
Гоголь Т.Г., Швеця В.О.
розглянувши матеріали касаційних скарг
1. Підприємства споживчої кооперації "Рікос"
2. Рівненської обласної спілки споживчих товариств
на ухвалу
Господарського суду Рівненської області від 28.01.09
у справі
№19/16
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів"
до
1. Підприємство споживчої кооперації "Торговий дім "Рікос"
2. Підприємства споживчої кооперації "Рікос"
3. Рівненської обласної спілки споживчих товариств
про
стягнення 604372,46 грн
В судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Миськів С.О. -за дов. від 05.01.09;
від відповідача-3: Поліщук О.П. -за дов. від 27.01.09.
Представники відповідачів -1, 2 в судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.
Відкритим акціонерним товариством "Сарненський комбінат хлібопродуктів" у січні 2009 року заявлений позов про стягнення солідарно з Рівненської обласної спілки споживчих товариств, Підприємства споживчої кооперації "Рікос", Підприємства споживчої кооперації "Торговий дім "Рікос" 604 372,46 грн -упущеної вигоди, які могли бути ним одержані за період незаконного володіння відповідачами будівлею універмагу, розташованого на вул. Грушевського, 29, в місті Костопіль, Костопільського району, Рівненської області. Водночас, позивач просив вжити заходи забезпечення позову, з урахуванням уточнень від 23.01.09, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачам в межах суми позову -604372,46 грн, рівними частинами. Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення своїх вимог позивач вказував на можливу реорганізацію Підприємства споживчої кооперації "Торговий дім "Рікос" та Підприємства споживчої кооперації "Рікос", що унеможливить або утруднить виконання рішення суду, у разі задоволення позову.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.01.09, ухваленою суддею Тимошенко О.М., клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволено шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачам в межах суми позову -604 372,46 грн, рівними частинами, а саме: на грошові кошти Підприємства споживчої кооперації "Торговий дім "Рікос" в сумі 201457,48 грн, Підприємства споживчої кооперації "Рікос" -201 457,48 грн, Рівненської обласної спілки споживчих товариств -201 457,48 грн. Ухвала суду обґрунтована приписами статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.
Підприємство споживчої кооперації "Рікос" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу від 28.01.09 скасувати. Обґрунтовуючи свої доводи скаржник вказує на хибність висновку суду про те, що реорганізація відповідачів може утруднити виконання можливого рішення у справі, оскільки відповідно до статті 59 Господарського кодексу України, статей 104, 107 Цивільного кодексу України у разі реорганізації все майно, права та обов'язки юридичної особи, що припинені, передані правонаступнику. Разом з цим, скаржник зазначає про те, що є власником спірної будівлі універмагу, яку постановою правління Рівненської облспоживспілки від 30.06.05 №164 було передано на баланс ПСК "Торговий дім "Рікос" для використання на правах господарського віддання. Відтак, скаржник вважає, що відповідно до частини 2 статті 319 Цивільного кодексу України він має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону. Наголошує скаржник і на тому, що забезпечення позову є безпідставним, оскільки розгляд цієї справи пов'язаний з іншими справами №2-а-3189/08, №20/10, 2/526 провадження в яких зупинено і справою №17/81, яка знаходиться на розгляді у Вищому господарському суду України. На думку скаржника, суд першої інстанції не розглядаючи справу по суті фактично визнав обґрунтованими вимоги позивача, що вважає порушенням приписів статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, до Вищого господарського суду України звернулась Рівненська обласна спілка споживчих товариств з касаційною скаргою, в якій також просить скасувати ухвалу господарського суду першої інстанції від 28.01.09. Обґрунтування доводів цієї скарги аналогічне змісту касаційної скарги Підприємства споживчої кооперації "Рікос".
Від Відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів" надійшов відзив на касаційні скарги і доповнення до відзиву, в якому товариство просить ухвалу від 28.01.09 у справі залишити без змін, а касаційні скарги -без задоволення, посилаючись при цьому на аналогічні обставини у іншій справі №19/17.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши матеріали справи і доводи касаційних скарг, правильність застосування господарським судом приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Як з'ясовано судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, предметом позову є вимога Відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів" про стягнення солідарно з Рівненської обласної спілки споживчих товариств, Підприємства споживчої кооперації "Рікос", Підприємства споживчої кооперації "Торговий дім "Рікос" 604 372,46 грн -упущеної вигоди, які могли бути ним одержані за період незаконного володіння відповідачами будівлею універмагу, розташованого на вул. Грушевського, 29, в місті Костопіль, Костопільського району, Рівненської області. Водночас, позивачем заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачам в межах суми позову -604 372,46 грн, рівними частинами. Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Перелік заходів до забезпечення позову визначений статтею 67 вказаного Кодексу, зокрема, до заходів забезпечення позову, що застосовуються господарськими судами, відносяться накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві, які обмежуються розміром суми позову. Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів юридичної особи і застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідачів на момент подання позову, може зникнути, зменшитися за кількістю на момент виконання рішення господарського суду. При цьому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини такого звернення, та довести адекватність засобу забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права, про захист яких просить заявник, з вартістю грошових коштів на яке вимагається накладення арешту. Застосування заходів забезпечення позову не може мати наслідків досягнення позивачем результатів, які є змістом позовних вимог. Водночас, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог фактично є стягнення упущеної вигоди у вигляді грошових коштів за період неправомірного розпорядження відповідачами власністю позивача. Однак, задовольняючи клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачам в межах суми позову -604 372,46 грн, рівними частинами, суд не врахував правової природи вказаного спору. Місцевий суд залишив поза увагою по-перше те, за своєю юридичною природою збитки не є боргом; по -друге, збитками є умовне припущення позивача про можливість отримання ним прибутку, за звичайних обставин, якби його право не було порушене, при цьому, обов'язок доведення розміру збитків (ціни позову) покладається саме на позивача, тому не можливо вважати доведеним те, що заявлений розмір збитків відповідає фактичному і саме в межах заявленої до стягнення суми має бути забезпечений позов. Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову Відкрите акціонерне товариство "Сарненський комбінат хлібопродуктів" вказує на можливу реорганізацію ПСК "Торговий дім "Рікос" та ПСК "Рікос". Саме ці обставини стали підставою для задоволення клопотання позивача про забезпечення позову. Однак, суд не врахував, що у разі реорганізація суб'єкта господарювання усі суб'єктивні права й обов'язки суб'єктів, що припинили своє існування, стають правами й обов'язками нових чи оновлених утворень, що продовжують свою господарську діяльність, на зміненій за обсягом майновій базі. Інших мотивів, на підставі яких клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову підлягало задоволенню ні позивачем, ні судом не наведено. Отже, судом першої інстанції порушено вимоги статті 66 Господарського процесуального кодексу України щодо наявності та обґрунтованості підстав застосування заходів до забезпечення позову, які є обов'язковою умовою їх застосування. З огляду на викладене, твердження скаржника про порушення попередніми судами норм процесуального права знайшли своє підтвердження. Відтак, оскаржувана у справі ухвала підлягає скасуванню, з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції. Доводи сторін по суті спору не розглядаються колегією касаційної інстанції, оскільки рішення по суті спору не прийнято, а предметом оскарження є ухвала про забезпечення позову. Відтак, немає преюдиціального значення при розгляді скарг у цій справі постанова у іншій справі (№19/17).
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 28.01.09 у справі №19/16 скасувати.
Матеріали справи скерувати до Господарського суду Рівненської області.
Касаційні скарги Підприємства споживчої кооперації "Рікос", Рівненської обласної спілки споживчих товариств задовольнити.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
С у д д і Т.Гоголь
В.Швець