28 травня 2009 р.
№ 13/7907
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
Кота О.В.,
Демидової А.М.,
Мирошниченка С.В.
розглянувши касаційну скаргу
Акціонерного товариства відкритого типу "Святошино"
на рішення господарського суду Хмельницької області від 5 грудня 2007 року
у справі
№13/7907
за позовом
Хмельницького державного заводу продтоварів
до
Хмельницького бюро технічної інвентаризації
третя особа без самостійних вимог на стороні позивача
Хмельницька обласна рада
про
визнання права власності на майновий комплекс у м. Хмельницькому по вул. Пілотській, 18
за участю представників:
позивача: Костура С.В.
відповідача: не з'явилися
третьої особи: не з'явилися
скаржника: Приходько В.В.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 5 грудня 2007 року (суддя Матущак О.І.) позов задоволено частково; визнано право повного господарського відання на об'єкти незавершеного будівництва Хмельницького державного заводу продтоварів, які знаходяться на земельній ділянці площею 4,60 га у м. Хмельницькому по вул. Пілотській, 18 за Хмельницьким державним заводом продтоварів; в частині визнання права господарського відання на внутрішньо майданчикові проїзди території, споруди водогону довжиною 420 м. та вертикальне планування і інженерне забезпечення території відмовлено.
Акціонерне товариство відкритого типу "Святошино" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в порядку ст. 107 Господарського процесуального кодексу України, як особа, яку не було залучено до участі у справі, з посиланням на те, що суд прийняв рішення, що стосується її прав і обов'язків. В касаційній скарзі скаржник просить частково скасувати рішення місцевого господарського суду та направити справу на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.
Сторони, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та третя особа не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представників позивача та скаржника, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 107 ГПК України касаційну скаргу мають право подати особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків. Рішення, оскаржуване такою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто в рішенні суду безпосередньо розглядається й вирішується спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Крім того, в силу приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями стосовно дослідження та оцінки правомірності доводів особи, яка не приймала участі в розгляді справи щодо наявності у неї матеріального права, яке підлягає захисту, оскільки така оцінка пов'язана з необхідністю встановлення та перевірки фактичних обставин, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, але якими скаржник обґрунтовує підставність власних вимог.
Звертаючись із касаційною скаргою до Вищого господарського суду України Акціонерне товариство відкритого типу "Святошино" виходило з того, що судом першої інстанції прийнято рішення, яке стосується його прав та обов'язків, оскільки саме ця особа є власником більшої частини спірного майна, набутого ним відповідно до договору купівлі-продажу № 0102/05 від 1 лютого 2005 року у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтерпродукт". Однак наведені вище обставини щодо правомірності набуття скаржником права власності на спірне нерухоме майно потребують самостійного встановлення та оцінки, що відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України виходить за межі процесуальних повноважень суду касаційної інстанції.
Як свідчать матеріали справи, скаржник не був учасником господарських правовідносин, які виникли між сторонами у справі та були предметом розгляду в суді першої інстанції, якому згідно статті 24 ГПК України надане право заміни неналежного відповідача.
При цьому, господарський суд не зобов'язував скаржника вчиняти будь-які юридично значимі дії стосовно спірного майна, або утримуватися від їх вчинення. Відсутня згадка про Акціонерне товариство відкритого типу "Святошино" як в описовій та мотивувальній, так і в резолютивній частинах судового рішення. Матеріали справи не містять і інших документів, які б свідчили про порушення прав скаржника. Акціонерне товариство відкритого типу "Святошино", яке вважає себе власником спірного майна, не позбавлено можливості реалізувати належне йому право на судовий захист шляхом звернення до суду з самостійним позовом.
Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Хмельницької області від 5 грудня 2008 року у справі № 13/7907 залишити без змін, а касаційну скаргу Акціонерного товариства відкритого типу "Святошино" -без задоволення.
Головуючий суддя О. Кот
судді А. Демидова
С. Мирошниченко