27 травня 2009 р.
№ 2-8/8017-2008
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Губенко Н.М.,
суддів:
Барицької Т.Л.,
Грека Б.М.
розглянувши касаційну скаргу
Приватного підприємства "Ріко-Сервіс"
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.01.2009
та
на рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2008
у справі
№ 2-8/8017-2008
за позовом
Дочірнього підприємства "Санаторій "Победа" для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"
до
Приватного підприємства "Ріко-Сервіс"
про
стягнення 128 186,65 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача Мишко О.В. (дов. №210 від 25.05.2009);
- відповідача повідомлений належним чином, але не з'явився;
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2008 (суддя Чумаченко С.А.) позов Дочірнього підприємства "Санаторій "Победа" для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (надалі позивач) до Приватного підприємства "Ріко-Сервіс" (надалі відповідач) задоволений повністю; за рішенням зобов'язано відповідача звільнити об'єкт оренди нерухомого майна -будівлі та споруди кафе "Прем'єра" загальною площею 571,21 кв.м., що знаходиться за адресою м. Євпаторія, вул. Горького, 18; стягнуто з відповідача на користь позивача 96 912,78 грн. основного боргу, 23 831,74 грн. заборгованості за користування майном, 7 087,61 грн. пені, 1 354,52 грн. 3% річних, що загалом становить суму 129 186,65 грн., а також 1 300,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.01.2009 (судді: Лисенко В.А., Волков К.В., Голик В.С.) вказане рішення суду скасоване та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені повністю.
Відповідач, не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. Підстави касаційної скарги обґрунтовуються порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 6, 11, 15-16, 202, 203, 215, 626, 638, 761 ЦК України; крім того, скаржник стверджує, що укладений між позивачем та відповідачем договір оренди взагалі є фактично неукладеним, оскільки у позивача відсутні правовстановлюючі документи на об'єкт оренди за спірним договором, на договорі відсутня дата затвердження головою правління ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" спірного договору, крім того, даний договір не погоджений з директором представництва ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на курорті "Євпаторія", що ставить під сумнів повноваження головного лікаря на укладення спірного договору, проте, судами попередніх інстанцій дані факти не були враховані. Крім того, судом апеляційної інстанції не був врахований факт, що на новий розгляд в господарський суд Автономної Республіки Крим відправлена справа №2-13/17068-2007 за позовом Приватного підприємства "Ріко-Сервіс" до Дочірнього підприємства "Санаторій "Победа" для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про визнання права власності на кафе-бар "Прем'єра".
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції в розумінні ст. 1112 ГПК України переглянути оскаржувані судові рішення.
Сторони у справі належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75, проте відповідач не скористався своїм правом бути присутнім у судовому засіданні 27.05.2009.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.02.2007 між позивачем та відповідачем укладений договір оренди №0102010/2007-20, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування будівлі і споруди кафе "Прем'єра" для надання послуг громадського харчування, загальною площею 571,21 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Євпаторія, вул. Горького, 18.
Строк дії договору оренди визначений з 01.06.2007 по 30.05.2008 включно (п. 7 договору).
Відповідно до п. 2.1. договору орендар (відповідач) вступає у строкове платне користування майном у термін, визначений даним договором, проте не раніше підписання акту приймання-передачі майна, який є невід'ємною частиною цього договору.
01.06.2007 між сторонами був підписаний акт приймання-передачі об'єкту оренди за договором оренди №0102010/2007-20.
Пунктом 3 договору сторони обумовили, що орендна плата за орендоване майно визначається за розрахунком і становить без ПДВ за перший базовий місяць оренди 9 679,5 грн., а з 15 вересня в міжсезоння -7 069,00 грн.; розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається орендодавцем з урахуванням щомісячного індексу інфляції; орендар (відповідач) проводить оплату орендних платежів на поточний рахунок позивача шляхом щомісячних перерахувань до 10 числа за звітним місяцем.
18.04.2008 позивач направив на адресу відповідача акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2008, в якому вказав суму заборгованості у розмірі 73 443,39 грн. та просив відповідача підписати вказаний акт. Проте, відповідач вказаний акт не підписав, заборгованість не сплатив, що і стало підставою для звернення до суду із вимогою стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 96 912,78 грн. (з вересня 2007 року -початок несплати відповідачем орендної плати по 30.05.2008 -закінчення терміну дії договору); крім того, умовами договору та нормами Цивільного кодексу України (ст. 625) передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а тому з відповідача підлягає стягненню 7 087,61 грн. пені та 1 354,52 грн. 3% річних.
До того ж, оскільки договір оренди припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, відповідно, вимога позивача про виселення відповідача із займаного ним приміщення (заява про уточнення позовних вимог від 23.09.2008) та вимога про стягнення з відповідача 23 831,74 грн. за користування приміщенням після закінчення строку дії договору оренди також підлягають задоволенню.
Суди попередніх інстанцій, на підставі встановлених ними обставин справи та дослідження матеріалів справи, прийшли до висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що оскаржувані судові рішення даним вимогам відповідають з огляду на таке.
Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором найму.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що умовами договору оренди, укладеного між позивачем та відповідачем, встановлений обов'язок відповідача щомісячно сплачувати оренду плату за користування, взятим у позивача в оренду майном, а також встановлений розмір орендної плати та порядок визначення щомісячного розміру орендної плати (п.п. 3.1., 3.2., 3.4., 3.5., 4.4.).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (с. 526 ЦК України).
Проте, як встановлено судами, що і стало причиною звернення позивача до суду, відповідач свій обов'язок по сплаті орендної плати не виконав, а тому починаючи з вересня 2007 і до закінчення договору оренди (30.05.2008) у відповідача виникла заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 96 912,78 грн., яка правомірно стягнута судами попередніх інстанцій з відповідача.
Обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи є висновки судів попередніх інстанцій про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені та 3% річних, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3.9. договору орендна плата, а також інші платежі передбачені п. 3.8. договору внесені несвоєчасно або в неповному обсязі стягуються з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
З урахуванням наведених норм та встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо порушення відповідачем грошового зобов'язання по сплаті орендної плати, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій щодо стягнення з відповідача пені у сумі 7 087,61 грн. (розрахунок пені -а.с. 5), так само як і з висновком судів щодо стягнення 3% річних у розмірі 1 354,25 грн. (розрахунок 3% річних -а.с. 5), адже ст. 625 ЦК України передбачає, що на вимогу кредитора боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про виселення відповідача із займаного ним приміщення.
Відповідно до приписів ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Стаття 764 ЦК України передбачає, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Пунктом 7.7. договору передбачено, що про намір продовжити або розірвати договір оренди сторона повинна в письмовій формі попередити іншу сторону не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії договору.
Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони погодили строк дії договору з 01.06.2007 по 30.05.2008 (п. 7.1.), а також те, що позивач своїм листом від 18.04.2008 повідомив відповідача про свій намір не продовжувати на наступний строк дію договору, проте останній не звільнив займане ним приміщення, а продовжує ним користуватися.
Отже, виходячи із наведених норм та встановлених судами обставин, колегія суддів вважає правомірним задоволення судами попередніх інстанцій вимоги позивача виселити відповідача із займаного ним приміщення, у зв'язку із закінченням строку дії договору, на який він був укладений.
Також, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх судових інстанцій про те, що з відповідача підлягають стягненню грошові кошти у сумі 23 831, 74 грн. за фактичне користування майном після закінчення строку дії договору оренди (червень, липень 2008 року), адже відповідно до приписів п. 7.6. договору орендар зобов'язаний передати орендодавцеві орендоване майно та компенсувати нанесені збитки і сплатити орендні і інші платежі до моменту передачі майна орендодавцеві за актом.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, вірно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача (з урахуванням уточнень позовних вимог від 23.09.2008.
Поряд з цим, колегія суддів вважає правомірним скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції у зв'язку із порушенням останнім норм процесуального права, що, як встановлено судом апеляційної інстанції, полягає у розгляді судом першої інстанції даної справ за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про час та місце розгляду справи (п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України) та прийняття нового рішення, яким задоволені позовні вимоги позивача.
Колегія суддів не погоджується із твердженнями скаржника про те, що укладений між позивачем та відповідачем договір є фактично неукладеним та нікчемним на підставі ст. 215 ЦК України з підстав, наведених ним у касаційній скарзі, оскільки, даний договір укладений та підписаний Дочірнім підприємством "Санаторій "Победа" для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" в особі головного лікаря, якому, відповідно до п. 4.4. статуту Дочірнього підприємства "Санаторій "Победа" для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" надано право на укладення такого виду договорів; до того ж, на наявному в матеріалах справи примірнику договору міститься напис про затвердження даного договору головою правління ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", скріплений підписом голови правління ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" та печаткою вказаного товариства. Також є безпідставними твердження скаржника про не погодження зазначеного договору директором представництва ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" в м. Євпаторії, адже на наявному в матеріалах справи екземплярі договору міститься підпис директора представництва ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" в м. Євпаторії та печатка даного представництва. Крім того, даний договір не визнаний недійсним в установленому законом порядку.
Крім того, є необґрунтованими посилання скаржника на наявність постанови Вищого господарського суду України у справі №2-13/17068-2007, якою відправлено на новий розгляд до місцевого господарського суду України вказану справу за позовом Приватного підприємства "Ріко-Сервіс" до Дочірнього підприємства "Санаторій "Победа" для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про визнання права власності на кафе-бар "Прем'єра" адже, скаржник не надав доказів, що оспорюване у вказаній справі майно є ідентичним спірному майну у даній справі (як вбачається із доданої до касаційної скарги копії вказаної постанови Вищого господарського суду України у справі №2-13/17068-2007, площа спірного майна у вказаній справі є 104,4 кв.м., в той час як площа орендованого відповідачем у позивача майна становить 571,21 кв.м.).
Інші доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Ріко-Сервіс" залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.01.2009 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2008 у справі №2-8/8017-2008 залишити без змін.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді: Т.Л. Барицька
Б.М. Грек