Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" травня 2009 р. Справа № 57/56-09
вх. № 2198/4-57
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився; відповідача - Закернична Т.І., довіренність № б/н від 25.03.2008 року;
розглянувши справу за позовом Харківської міської ради, м. Харків
до Відкритого акціонерного товариства "Ольга" м. Харків
про розірвання договору оренди
Позивач - Харківська міська рада звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Відкритого акціонерного товариства „Ольга”, в якому просить суд розірвати договір оренди землі від 04.08.2005 р. № 69166/05 по вул. Державінській, 3, укладений між позивачем та відповідачем; зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку загальною площею 3,4878 га по вул.. Державінській,3, територіальній громаді м. Харкова з приведенням її у придатний для подальшого користування стан.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 березня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12 травня 2009 року о 10:00 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 травня 2009 року розгляд справи відкладався в зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання та невиконанням сторонами вимог попередніх ухвал суду, щодо подання витребуваних судом документів.
Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 19 травня 2009 року в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України, продовжено строк розгляду справи до 23 червня 2009 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 травня 2009 року розгляд справи відкладено в зв'язку з невиконанням сторонами вимог попередніх ухвал суду щодо подання витребуваних судом документів.
Через канцелярію господарського суду Харківської області відповідачем надано заперечення на позовну заяву (вх. № 14144 від 19.05.2009 року), в якому відповідач проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Присутній у призначеному 26 травня 2009 року судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити, в порядку ст. 22 ГПК України через канцелярію господарського суду Харківської області надав відзив на відзив ТОВ «Ольга» (вх. № 5403 від 26.05.2009 р.), який долучено судом до матеріалів справи.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, з підстав, викладених у наданих через канцелярію суду (вх. № 14144 від 19.05.2009 р.) письмових запереченнях.
В судовому засіданні 26.05.2009 року оголошувалося перерву до 27.05.2009 року о 15-00 год. для виготовлення повного тексту рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Рішенням Харківської міської ради Харківської області ХХХV сесії IV скликання від 27.04.2005 року за № 78/05 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів", вирішено надати відповідачу в оренду земельну ділянку по вул.Державінській, 3 загальною площею 34878 кв. м. (в тому числі: ділянка №1 - площею 11658 кв.м. в межах червоних ліній по вул. Державінської для влаштування автостоянки; ділянка №2 - площею 23220 кв. м. для будівництва громадського торговельного центру до 01.12.2010 р. для будівництва громадського торгівельного центру з влаштуванням автостоянки (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації, ділянка №1 - не пізніше початку реконструкції вул. Державінської).
На підставі цього рішення, 04.08.2005 року між сторонами укладений договір оренди землі (далі - договір), відповідно до умов якого позивач надав, а відповідач прийняв в довгострокове платне користування строком до 01.12.2010 р. (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації, ділянка № 1 - не пізніше початку реконструкції вул. Державінської) земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться: м. Харків, вул. Державінська,3 загальною площею 3,4878 га (в тому числі: ділянка №1 - площею 1,1658 га в межах червоних ліній вул. Державінської; ділянка №2 - площею 2,3220 га).
Зазначений договір оренди землі був зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 69116/05 від 04.08.2005 року, укладений між Харківською міською радою та Відкритим акціонерним товариством «Ольга» на земельну ділянку загальною площею 3,4878 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Державінська,3.
Відповідно до п.15 Договору, земельна ділянка передається в оренду для будівництва громадського торговельного центру з влаштуванням автостоянки (в тому числі:ділянка №1 - для влаштування автостоянки; ділянка №2 - для будівництва громадського торговельного центру (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації, ділянка № 1 - не пізніше початку реконструкції вул. Державінської).
Згідно п.16 Договору, цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.
Відповідно п.5 Договору, нормативно грошова оцінка земельної ділянки №1 згідно з довідкою № 1357/04 від 02.06.2005 р. складає 3219515 грн., земельної ділянки №2 - 6371865 грн.
Пунктом 9 Договору сторонами визначений розмір орендної плати на земельні ділянки №1 та № 2.
За умовами п.11 Договору, орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Пунктом 13 Договору встановлений перелік умов, за яких має місце перегляд розміру орендної плати, в тому числі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів.
Згідно з рішенням 17 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007 р. від 25.12.2007 р. № 335\07 та 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 року "Про затвердження "Положення про впровадження нормативно грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007 р. та "Про затвердження "Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові" з 01.03.2008 р. змінена базова вартість 1 кв. м. земель м. Харкова та запроваджений новий порядок визначення розмірів орендної плати за користування земельними ділянками.
Пунктом 6.1 "Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові" передбачено, що розмір орендної плати, встановлений договором оренди, у тому числі договорами тимчасового користування на умовах оренди, укладеними до набрання чинності цього Положення, підлягає перерахунку.
Відповідно до п.36 Договору, зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.
На думку позивача, відповідач порушив умови договору оренди землі в частині несплати у повному обсязі орендної плати та використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, що і стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Харківської області з відповідним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтями 610, ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
При цьому, згідно статті 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України та ст. 93 Земельного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю".
Згідно ст.2 Закону України "Про плату за землю", використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про плату за землю", платежі за землю у вигляді земельного податку чи орендної плати зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки.
Як свідчать матеріали справи та надані докази, відповідач належним чином здійснює сплату орендної плати за Договором, що підтверджується платіжними дорученнями за 2005-2009 роки, наданими відповідачем.
Відповідно до ст.32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Статтею 24 цього Закону визначені права та обов'язки орендодавця, а саме:орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати. Орендодавець зобов'язаний: передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди; при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця; попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об'єкта оренди.
Статтею 25 цього Закону визначені права та обов'язки орендаря, а саме: орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем. Орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.
Відповідно до ст.141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Цільове призначення земель - встановлені законодавством порядок, мета експлуатації (використання) земельних ділянок для досягнення конкретних цілей з урахуванням категорії земель.
Основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідно категорії земель. Перелік категорій земель України визначений статтею 19 Земельного кодексу України, відповідно до якої землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного
призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики,
оборони та іншого призначення.
Цільове призначення (використання) земельної ділянки, наданої в оренду, встановлюється в договорі оренди. В спірному договорі оренди зазначено цільове використання земельної ділянки, як землі житлової та громадської забудови.
Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що передбачене договором використання земельної ділянки для будівництва громадського торгівельного центру з влаштуванням автостоянки не є її цільовим призначенням, а лише умовами її використання відповідно до договору оренди.
Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору та в інших випадках, встановлених законом або договором.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що примусове припинення договору оренди землі шляхом його дострокового розірвання за ініціативою орендаря можливе у випадках істотного порушення орендодавцем умов договору оренди або закону .
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з Договору (п. 39), розірвання договору в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання Договору в односторонньому порядку є несплата розміру орендної плати протягом більш ніж три місяця; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та передача в суборенду земельної ділянки без письмової згоди орендодавця.
Предметом спору у даній справі є вимога Харківської міської ради про розірвання договору оренди землі від 04.08.2005 року № 69166/05 у зв'язку з ненаданням відповідачем витягу з нормативно грошової оцінки земельної ділянки для можливості оформлення додаткової угоди до Договору з підстав зміни орендної плати за землю.
Однак, ні договір ні закон не передбачають такої підстави для дострокового припинення договору оренди за ініціативою однієї і з сторін шляхом його розірвання за рішенням суду.
В обґрунтування неможливості здійснити перерахунок відповідачу орендної плати за землю позивачем надано лист з вимогою до відповідача надати необхідні документи для підготовки проекту додаткової угоди до Договору, однак доказів направлення його на адресу відповідача не надав.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Що стосується посилань позивача про порушення відповідачем умов використання земельної ділянки, суд зазначає, що строк, встановлений рішенням Харківської міської ради, на який відповідачу надано земельні ділянки в оренду ще не сплинув та доказів нездійснення відповідачем дій щодо початку будівництва громадського торговельного центру позивачем також не надано.
Крім того, договором не передбачено обов'язку відповідача закінчити будівництво громадського торгівельного центру з влаштуванням автостоянки у певний строк та здати його в експлуатацію.
Відсутність прострочення виконання зобов'язання відповідачем свідчить про відсутність порушень прав позивача, а отже і про відсутність правових підстав для вжиття заходів на їх захист.
Отже, наданий позивачем акт обстеження земельної ділянки від 13.03.2009 року не може вважатись належними доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України , оскільки строк виконання зобов'язання щодо будівництва громадського торгівельного центру та введення його в експлуатацію за Договором не настав.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе,що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Крім того, статтею 188 Господарського кодексу України унормовано, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Проте, судом встановлено, що позивач будь-які пропозиції про розірвання Договору відповідачу не направляв, відповідно, відсутні і докази того, що відповідач отримував такі пропозиції.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не доведено, що спірний договір оренди землі порушує його права чи охоронювані законом інтереси.
Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, позивач, на підтвердження своєї позиції, зобов'язаний надати докази того, що спірний договір (його частина) порушує права та охоронювані законом інтереси позивача. Проте, цей обов'язок позивачем не виконано - доказів порушення прав та охоронюваних законом інтересів не надано. Більш того, у позовній заяві навіть не зазначено про наявність та про обставини такого порушення.
Такими чином, враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги те, що позивачем не доведено невиконання відповідачем умов договору та не надано будь - яких доказів, які б свідчили про невиконання відповідачем зобов'язань за договором, суд не знаходить правових підстав для розірвання Договору, у зв'язку з чим відмовляє позивачу в задоволенні його позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 598, 610, 612, 614, 628, 651, 792 Цивільного кодексу України, ст.ст.188,193 Господарського кодексу України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі, Законом України «Про землеустрій», ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя
Справа № 57/56-09
Повний текст рішення оголошено та підписано 27.05.2009 року