79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
20.05.09 Справа № 7/162-21/3
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Городечної М.І.
суддів Юркевича М.В.
Кузя В.Л.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Новатор»від 12.03.2009 року (вх. № 174)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.02.2009 року у справі № 7/162-21/3
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Новатор», м.Івано-Франківськ
до 1: Дочірнього підприємства «Тиса-Хутро»Відкритого акціонерного товариства «Хутро», м.Івано-Франківськ
до 2: Закритого акціонерного товариства «Ремпобуттехніка», м.Івано-Франківськ
про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.11.1999 року.
за участю представників сторін: від позивача - Ошут С.Є., від відповідачів - не з»явились.
Присутньому представнику позивача роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.02.2009 року у справі № 7/162-21/3 відмовлено в позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Новатор»до Дочірнього підприємства «Тиса-Хутро»Відкритого акціонерного товариства «Хутро» та Закритого акціонерного товариства «Ремпобуттехніка» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.11.1999 року.
Не погоджуючись з даним рішенням місцевого суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Зокрема, в обгрунтування зазначених вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Новатор» (надалі -ТОВ) посилається на те, що вищенаведене рішення господарського суду прийнято за неповного з»ясування обставин справи, що висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи, що залишились недоведеними обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.02.2009 року у справі № 7/162-21/3 та прийняти нове рішення, яким задоволити поданий ним позов. Зокрема, апелянт зазначає, що відповідно до ст. 41 Закону України “Про господарські товариства” відчуження майна проводиться за рішенням загальних зборів товариства, проте відповідач-1-ЗАТ «Ремпобуттехніка» не повідомляв ТОВ «Новатор», як акціонера про проведення загальних зборів акціонерів, а загальні збори акціонерів ЗАТ «Ремпобуттехніка»не схвалювали договору купівлі-продажу від 29.11.1999 року. Крім цього, апелянт посилається на те, що судом не було враховано того, що відповідно до п. 8.3 статуту ЗАТ «Ремпобуттехніка»до компетенції ради даного акціонерного товариства не віднесено питання відчуження майна товариства, тоді як спірний договір був укладений на підставі виписки з протоколу ради акціонерів ЗАТ «Ремпобуттехніка»від 26.11.1999 року. Також скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не було досліджено того, що на час підписання спірного Договору, голова акціонерів ЗАТ «Ремпобуттехніка»займав керівну посаду ДП»Тиса-Хутро»ВАТ «Хутро». Таким чином, скаржник вказує на те, що зобов»язання за оспорюваним договором слід визнати недійсними згідно ст. 207 ГК України, як такі, що виникли на підставі нікчемної угоди. Поряд з цим, апелянт звертає увагу суду на те, що на момент оформлення договору купівлі-продажу нерухомого майна між відповідачами все майно і майнові права ЗАТ “Ремпобуттехніка” перебували у податковій заставі, що підтверджується листом ДПІ в м.Івано-Франківську № 24-205/14258 від 06.08.1998 року, а податкова служба не давала письмової згоди на відчуження майна. Крім цього, апелянт посилається на порушення судом норм ст. 77 та 80 ГПК України.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги
Відповідачі явку представників в судове засідання не забезпечили. Однак, апеляційний суд враховуючи повідомлення їх належним чином про час та місце розгляду справи, вважає, що ним забезпечено право даних осіб на судовий захист, та відповідно, за можливе розглянути апеляційну скаргу та прийняти постанову за наслідками розгляду в даному судовому засіданні за відсутності представників відповідачів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши викладені в апеляційній скарзі доводи, та матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги. При цьому суд апеляційної інстанції встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
29.11.1999 року між ЗАТ «Ремпобуттехніка»та ДП «Тиса -Хутро» ВАТ «Хутро»укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ЗАТ «Ремпобуттехніка»продало, а ДП «Тиса-Хутро»ВАТ «Хутро»придбало 92/100 (дев'яносто дві сотих) адміністративного корпусу та виробничих будівель під номером 13, що розташовані: м. Івано-Франківську по вул. Д.Дудаєва (надалі -Договір) . У пункті 3 Договору зазначено, що продаж вчинено за 364325 грн., які ДП «Тиса -Хутро» ВАТ «Хутро» сплатило, а ЗАТ «Ремпобуттехніка»отримало простими векселями на загальну суму 364325 грн. на момент підписання цього договору.
Передача векселів підтверджується актом приймання-передачі векселів від 29.11.1999 року, підписаним представниками ДП «Тиса-Хутро»та ЗАТ «Ремпобуттехніка»та скріпленим їх печатками.
29.11.1999 року 92/100 (дев'яносто дві сотих) адміністративного корпусу та виробничих будівель під номером 13, що розташовані в м.Івано-Франківську по вул.Дж.Дудаєва передані ДП «Тиса -Хутро»ВАТ «Хутро»на підставі акту передачі нерухомого майна, який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками ЗАТ «Ремпобуттехніка»та ДП «Тиса -Хутро»ВАТ «Хутро».
Відповідно до ст. 29 ЦК УРСР, який був чинним станом на момент укладення оскаржуваного договору, юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).
Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли сторони в потрібній у належних випадках формі досягнули згоди по всіх істотних умовах.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного Договору, його сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах, які в були в силу положень ЦК УРСР необхідними для договорів купівлі-продажу, а тому в суду відсутні підстави вважати його неукладеним.
В той же час, як з»ясовано судом першої інстації, ТОВ «Новатор», яке звернулось до суду про визнання недійсним вищенаведеного Договору, є акціонером ЗАТ «Ремпобуттехніка», що стверджується поданою ним копією виписки № 6 з реєстру власників іменних цінних паперів від 13.04.2007 року, статутом ЗАТ «Ремпобуттехніка».
Відповідно до положень ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання, затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.
Статтею 10 Закону України «Про господарські товариства» визначено права акціонерів зокрема право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів, вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства, а також можуть мати інші права передбачені законодавчими та установчими документами.
Як вбачається із статуту ЗАТ «Ремпобуттехніка», виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є дирекція. Роботою правління керує директор. Директор вправі без доручення здійснювати дії від імені Товариства (п.8.4.1 статуту). До компетенції директора відносяться всі питання діяльності Товариства, крім тих, які чинним законодавством віднесені виключно до компетенції іншого органу Товариства. (п.8.4.2 Статуту).
Відповідно до пункту 8.2.2 статуту ЗАТ «Ремпобуттехніка» до компетенції загальних зборів належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує двадцять п»ять відсотків статутного фонду товариства.
Таким чином, у разі коли установчими документами акціонерного товариства право органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган підписав договір без порушення наданих йому повноважень, сам факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним, тому незатвердження зборами акціонерів ЗАТ «Ремпобуттехніка» спірного Договору не є підставою для визнання його недійсним.
Пленум Верховного суду України в своїй постанові «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»№ 13 від 24.10.2008 року ( п. 40), роз'яснив, що судам необхідно враховувати, що в пункті "і" частини п'ятої статті 41 Закону про господарські товариства до компетенції загальних зборів віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства, а не їх укладення. У разі, якщо в установчих документах товариства право виконавчого органу товариства на укладення договору не обмежено, факт незатвердження договору після укладення не зумовлює його недійсності.
Виходячи з вищенаведеного, твердження апелянта про те, що оскаржуваний Договір підлягає визнанню недійсним, з підстав не затвердження такого договору зборами є безпідставним.
Крім того, ТзОВ «Новатор»не наведено, яке саме право, передбачене Законом України «Про господарські товариства» порушено відповідачем-1, у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу від 29.11.1999 року. Судом факту порушення такого права не встановлено.
З наведеного вбачається, що право ТзОВ «Новатор», як акціонера ЗАТ «Ремпобуттехніка», який не є стороною оскаржуваного Договору, не може бути порушено укладенням даним Товариством оспорюваного Договору, а отже, позивач не мав права звертатись до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів Товариства, акціонером якого він є.
У вищенаведеній постанові Пленуму Верховного суду України, також роз»яснено, що Законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством ( п. 51).
Крім цього, слід зазначити, що у рішенні Конституційного суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 року зазначено, що акціонер може захищати свої права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим Товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким у тому числі й третіми особами, прав та охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначаються законом.
Порушення інших прав ТзОВ «Новатор», укладенням оспорюваного Договору, які не були б пов»язані з його корпоративними правами, позивачем суду не наведено, а судом факту їх порушення не встановлено.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з мотивів відсутності порушеного права позивача.
Щодо доводів скаржника про те, що на момент оформлення договору купівлі-продажу нерухомого майна між відповідачами все майно і майнові права ЗАТ «Ремпобуттехніка»перебували у податковій заставі, а податкова служба не давало письмової згоди на відчуження майна, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх безпідставними, оскільки вищевстановлено відсутність порушеного права позивача, за захистом якого він мав би право звернутись до суду, в тому числі й способом визнання угоди недійсною. В той же час, зазначені скаржником обставини, стосуються інтересів Держави, право на захист якої в сфері оподаткування п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»покладено на державні податкові інспекції. Позивачем не подано суду доказів уповноваження податковою службою на звернення з зазначеним позовом.
Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає правильним застосування судом першої інстанції п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України і погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення провадження у справі щодо Дочірнього підприємства «Тиса-Хутро»Відкритого акціонерного товариства «Хутро»в зв»язку з ліквідацією даної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Таким чином, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.02.2009 року у справі № 7/162-21/3 є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін.
Судові витрати по розгляду апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 49, 105 ГПК України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Новатор»залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.02.2009 року у справі № 7/162-21/3 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.
5. Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.
Головуючий-суддя М.І.Городечна
суддя М.В.Юркевич
суддя В.Л.Кузь