79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
14.05.09 Справа № 05/131/20-38
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Д.Новосад
суддів О.Михалюк
Г.Мельник
розглянувши апеляційні скарги ДКП «Луцьктепло», м. Луцьк № 1862/08 від 04.03.09 та ТзОВ «ЕК «Луцьктеплоенерго», м. Луцьк № 034/01-3 від 06.03.09
на рішення господарського суду Волинської області від 19.02.09
у справі № 05/131/20-38
за позовом: ТзОВ «ЕК «Луцьктеплоенерго», м. Луцьк
до відповідача: ДКП «Луцьктепло», м. Луцьк
про стягнення 4 814 065, 04 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Пасічник О.О. -представник (довіреність № б/н від 22.04.08);
від відповідача: не з'явився.
Права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено.
Відводів складу суду не поступило.
Рішенням господарського суду Волинської області від 19.02.09 у справі № 05/131/20-38 (суддя С. Бондарєв) позов ТзОВ «ЕК «Луцьктеплоенерго»до ДКП «Луцьктепло»задоволено частково: стягнено з ДКП «Луцьктепло»на користь ТзОВ «ЕК «Луцьктеплоенерго»2 175 055, 12 грн., в тому числі 1 097 746, 39 грн. збитків, 646 339, 97 грн. пені, 91 483, 35 грн. -3% річних, 339 485, 41 грн. суми індексу інфляції та 25 500, 00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 4 357 662, 90 грн. відмовлено.
З даним рішенням не погоджуються позивач - ТзОВ «ЕК «Луцьктеплоенерго»та відповідач у справі -ДКП «Луцьктепло», оскаржили його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі (вих. № 1862/08 від 04.03.09) відповідач - Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» зазначає, що рішення господарського суду Волинської області від 19.02.09 у справі № 05/131/20-38 підлягає скасуванню, оскільки, на його думку, воно прийнято за неповного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач посилається на те, що ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго», заявивши вимогу про стягнення збитків, згідно заяви про надання додаткових підстав для задоволення позовних вимог від 06.02.09, змінив одночасно предмет та підстави позову; штрафні санкції, що були стягнені судом, були нараховані позивачем на суму заборгованості, яка включала в себе суму збитків; господарським судом Волинської області стягнено надмірно високу суму пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та неправомірно стягнено державне мито в розмірі 25 500, 00 грн. та 118, 00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення процесу.
На підставі наведеного відповідач просить рішення господарського суду Волинської області від 19.02.09 у справі № 05/131/20-38 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго»у задоволенні позовних вимог.
ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго»вимоги апеляційної скарги відповідача заперечило з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 16.04.09 за № 1088/01-4. Просить рішення господарського суду Волинської області від 19.02.09 по справі № 05/131/20-38 за позовом ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго»до ДКП «Луцьктепло»про стягнення 4 814 065, 04 грн., в частині задоволення позовних вимог ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго» та стягнення з ДКП «Луцьктепло»2 175 055, 12 грн., в тому числі 1 097 746, 39 грн. збитків, 646 339, 97 грн. пені, 91 483, 35 грн. -3% річних, 339 485, 41 грн. суми індексу інфляції та 25 500, 00 грн. витрат по сплаті державного мита і 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу залишити без змін, а апеляційну скаргу ДКП «Луцьктепло»без задоволення.
В апеляційній скарзі (вих. № 034/01-3 від 06.03.09) позивач - ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго»посилається, що суд безпідставно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ДКП «Луцьктепло»4 285 847, 35 грн. -двократної вартості спожитої теплової енергії в листопаді 2008 року, а також наголошує, що судом необґрунтовано зменшено розмір стягненої з відповідача пені на 10% в сумі 71 815, 55 грн.
На підставі викладеного позивач просить рішення господарського суду Волинської області від 19.02.09 по справі № 05/131/20-38, в частині відмови у стягненні з ДКП «Луцьктепло»на користь ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго»двократної вартості спожитої теплової енергії в листопаді 2008 року в сумі 4 285 847, 35 грн. та в частині зменшення пені на 10 % на суму 71 815, 55 грн., скасувати та постановити рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача двохкратної вартості спожитої теплової енергії в листопаді 2008 року в сумі 4 285 847, 35 грн. та пені в сумі 71 815, 55 грн.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.09 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 27.04.09.
В судовому засіданні 27.04.09 представники сторін підтримали доводи та заперечення, викладені ними в апеляційних скаргах. В судовому засіданні 27.04.09 оголошено перерву до 14.05.09.
В судове засідання 14.05.09 представник відповідача явки повноважного представника не забезпечив, хоча про час та місце засідання суду був повідомлений.
Представник позивача в судовому засіданні 14.05.09 підтримав доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу відповідача.
Розглянувши апеляційні скарги, відзив на позивача на апеляційну скаргу відповідача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги сторін підлягають до часткового задоволення.
При цьому колегія виходила з наступного.
Як встановлено господарським судом Волинської області, 28.12.07 між ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго»та ДКП «Луцьктепло»укладено договір № 1 на постачання теплової енергії.
Згідно з п. 1.1 даного Договору постачальник зобов'язується забезпечити передачу Споживачу теплової енергії з максимум теплового навантаження 160 Гкал/год (що відповідає розрахунковому навантаженню), із них 83 Гкал/год для опалення та 77 Гкал/год - для гарячого водопостачання, а Споживач - своєчасно проводити розрахунки за використану теплову енергію, згідно умов даного договору.
Відповідно до п.п. 4.1.1, 6.1 Договору споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за отриману теплову енергію в терміни, у відповідності до п. 6 даного Договору, а саме:
до 1 - го числа розрахункового місяця - оплата 33% вартості очікуваного обсягу постачання теплової енергії, який передбачений Заявкою Споживача; до 15-го числа розрахункового місяця - оплата 16,5% вартості очікуваного обсягу постачання теплової енергії, який передбачений Заявкою Споживача; до 25-го числа розрахункового місяця - оплата 16,5% вартості очікуваного обсягу постачання теплової енергії, який передбачений Заявкою Споживача; до 10 - го числа наступного місяця - остаточний розрахунок за фактичну кількість спожитої теплової енергії в розрахунковому місяці.
Згідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 3.1.7 Договору № 1 на постачання теплової енергії від 28.12.07 передбачено, що позивач має право у відповідності до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання», п.п. 30,35 Правил користування тепловою енергією, що затвердженні постановою КМУ № 1198 від 03.10.07, обмежити або припинити постачання теплової енергії.
Відповідно до ст. 25 закону України «Про теплопостачання»теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право: обмежувати або припиняти постачання теплової енергії споживачам після письмового попередження, надісланого не пізніше ніж за три робочі дні, в разі заборгованості за спожиту теплову енергію в порядку, встановленому законодавством.
Пунктом 30 Постанови КМУ від 03.10.07 № 1198 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією»теплопостачальна організація відповідно до договору має право частково або повністю припиняти постачання теплової енергії споживачеві у разі несплати за спожиту теплову енергію протягом строку, визначеного в договорі, крім споживачів, відключення яких заборонено законодавством.
Згідно п. 35 вищевказаної постанови КМ України теплопостачальна організація має право: вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними ним під час споживання теплової енергії, відповідно до договору частково або повністю припиняти постачання теплової енергії споживачеві у випадках, передбачених пунктом 28 цих Правил.
Пункт 28 даної постанови вказує, що у разі несплати за спожиту теплову енергію теплопостачальна організація має право обмежити або припинити постачання теплової енергії споживачеві та нарахувати штрафні санкції.
Згідно умов договору № 1 на постачання теплової енергії від 28.12.07 та вищенаведених норм законодавства України, ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго»направило відповідачу листи-попередження від 13.11.08 та від 04.12.08 та повідомило про можливість проведення обмеження постачання теплової енергії у випадку не проведення оплати за спожиту теплову енергію.
Таким чином, місцевий суд правильно встановив, що позивачем підставно і правомірно, у відповідності до умов договору на постачання теплової енергії № 1 від 28.12.07 та чинного законодавства України, було здійснено обмеження теплопостачання.
Згідно п.3.1.8 договору на постачання теплової енергії № 1 від 28.12.07, постачальник має право на відшкодування згідно з законодавством України збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав.
Посилання відповідача - ДКП «Луцьктепло», викладені ним в апеляційній скарзі, на те, що ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго», заявивши вимогу про стягнення збитків, згідно заяви про надання додаткових підстав для задоволення позовних вимог від 06.02.09, змінює одночасно предмет та підстави позову, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема у ст. 16 Цивільного кодексу України.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога Позивача.
У відповідності до вищевказаної заяви від 06.02.09, ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго»було змінено предмет позову: з стягнення вартості спожитої ДКП «Луцьктепло»теплової енергії, яка споживалася в період обмеження теплопостачання, на стягнення збитків, які понесло ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго» на виробництво теплової енергії, яка подавалася Позивачем під час обмеження теплопостачання.
Однак, ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго» не було змінено підстави позову, а лише доповнено існуючі підстави.
У відповідача - ДКП «Луцьктепло»перед позивачем існувала заборгованість за спожиту теплову енергію. ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго» було надано ДКП «Луцьктепло»листи-попередження щодо обмеження теплопостачання в листопаді 2008 року за № 505/11 від 13.11.08 та щодо обмеження теплопостачання в грудні 2008 року за № 528/12 від 04.12.08.
У зв'язку з невиконанням вимог, викладених в даних листах, ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго»було застосовано заходи обмеження теплопостачання для ДКП «Луцьктепло». Постачальником температуру теплової енергії, про параметри якої повідомлялося відповідача в вищевказаних листах-попередженнях, було дотримано. Відповідно, господарський суд Волинської області обґрунтовано та законно дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 1 097 746, 39 грн. збитків, понесених ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго»на виробництво теплової енергії (в період обмеження теплопостачання), зокрема, в період з 18.11.08 по 20.11.08 в сумі 209 556, 62 грн. за листопад та за період з 09.12.08 по 18.12.07 в сумі 888 189, 77 за грудень 2008р.
Однак, як встановлено колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду, господарський суд Волинської області безпідставно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ДКП «Луцьктепло»4 285 847, 35 грн. -двократної вартості спожитої теплової енергії в листопаді 2008 року.
У відповідності до пункту 4.1.2 Договору на постачання теплової енергії № 1 від 28.12.07, споживач зобов'язаний до 15-го числа місяця, який передує розрахунковому, подавати постачальнику заявку про необхідну кількість теплової енергії в розрахунковому місяці.
Згідно пункту 2.1.1 вищевказаного договору, постачальник зобов'язаний до 25-го числа місяця, який передує розрахунковому, погодити заявку споживача про необхідну кількість теплової енергії на розрахунковий місяць.
Проте, в порушення умов вищевказаного договору, споживачем не було надано позивачу заявки про необхідну кількість теплової енергії в листопаді 2008 року.
Оскільки, ДКП «Луцьктепло»не було надано Заявки на споживання теплової енергії в листопаді 2008 року, то це означало, що об'єм замовленої ДКП «Луцьктепло»теплової енергії на листопад 2008 року становить 0 Гкал.
Проте, ДКП «Луцьктепло»спожило теплову енергію в листопаді 2008 року в кількості 30 129, 2 Гкал на загальну суму 4 285 847, 35 грн. Вартість даної спожитої в листопаді 2008 року теплової енергії Відповідачем була оплачена в повному обсязі.
Пункт 7.2.2 Договору на постачання теплової енергії № 1 від 28.12.07 вказує, що за перевищення договірних величин споживання теплової енергії, передбачених Заявкою, згідно п.п. 2.1.1, 4.1.2 даного Договору, Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої Теплової енергії.
Таким чином, згідно ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України та пункту 7.2.2 Договору на постачання теплової енергії № 1 від 28.12.07, ДКП «Луцьктепло»зобов'язане сплатити Позивачу двократну вартість спожитої в листопаді 2008 року теплової енергії в кількості 30 129,2 Гкал, яка становить 8 571 694, 70 грн. Оскільки відповідачем сплачено за листопад 2008 р. лише однократну вартість спожитої понад договірну кількість теплової енергії в сумі 4 285 847, 35 грн., то стягненню підлягає сума 4 285 847, 35 грн.
Щодо доводів позивача - ДКП «Луцьктепло», викладених в апеляційній скарзі, щодо того, що місцевий господарський суд, отримавши пояснення позивача на лист ДКП «Луцьктепло»від 16.02.09, не повідомив сторони про прийняте рішення щодо задоволення чи відмови клопотання позивача про стягнення збитків, а одразу виніс рішення, яким врахував клопотання позивача, то такі доводи не можуть братися до уваги з наступних підстав.
06.02.09 ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго» було подано заяву про надання додаткових підстав для задоволення позовних вимог, у відповідності до якої було змінено предмет позову. 16.02.09 ДКП «Луцьктепло»було надано суду заяву, в якій було подано свої заперечення щодо зміни ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго»предмету позову, викладених в заяві про надання додаткових підстав для задоволення позовних вимог від 06.02.09. 19.02.09 ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго»було подано лише пояснення на лист ДКП «Луцьктепло»від 16.02.09, згідно якого не було заявлено ні додаткових, ні змінених чи нових вимог до відповідача.
Таким чином, в Господарського суду Волинської області не було законних підстав для відкладення справи, а тому суд правомірно виніс рішення 19.02.09.
ДКП «Луцьктепло»в апеляційній скарзі зазначає, що судом взято до уваги розрахунки штрафних санкцій, які були надані ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго»до пояснень на відзив № 033/01 від 27.01.09 та дані штрафні санкції були нараховані і на суму збитків.
У відповідності до ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Умовами договору на постачання теплової енергії № 1 від 28.12.07 передбачено:
«3.1.8. Постачальник має право на відшкодування згідно з законодавством України збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав.
7.2.1. За несвоєчасне внесення платежів, передбачених пунктом 6 цього Договору Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати від суми несвоєчасно внесених платежів.»
Частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно, місцевий суд правомірно стягнув з ДКП «Луцьктепло»пеню, яка була нарахована і на суму збитків.
Однак, господарський суд Волинської області неправомірно, на думку колегії суддів, стягнув з відповідача 91 483, 35 грн. -3 % річних та 339 485, 41 грн. інфляційних втрат, оскільки такі нараховані на суму заборгованості, яка включала і суму збитків. Проте, сума збитків, на яку підлягає зменшенню сума заборгованості, становить 209 556, 62 грн. збитків, які понесло товариство в листопаді 2008 року, адже збитки, які поніс позивач в грудні 2008 року в сумі 888 189, 77 грн. не були включені в суму заборгованості, на яку нараховувалися 3 % річних та інфляційні втрати.
Таким чином до стягнення з відповідача підлягає 90 956, 80 грн. - 3% річних та 336 467, 92 грн. інфляційних втрат.
Щодо зменшення господарським судом Волинської області розміру стягненої з відповідача пені на 10% в сумі 71 815, 55 грн., то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції проаналізовано всі фактичні обставини справи.
Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Місцевий господарський суд, зокрема, врахував, що відповідач систематично порушує умови договору на постачання теплової енергії в частині проведення розрахунків за спожиту теплову енергію та розпочинає здійснювати розрахунки за спожиту теплову енергію лише після подання Позивачем заяви до суду або застосування заходів по обмеженню постачання теплової енергії.
Крім того, ДКП «Луцьктепло»постачає теплову енергію для кінцевих споживачів за ціною значно вищою, ніж та, за яку купує в позивача і має можливість отримувати значний прибуток.
В той же час ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго» - підприємство, яке здійснює виробництво теплової енергії, зазнає вагомих збитків через непроведення відповідачем вчасних розрахунків за спожиту теплову енергію. Невчасне проведення розрахунків зі сторони відповідача не дає змоги позивачу виконувати свої зобов'язання перед кредиторами у встановлені терміни, що тягне за собою застосування до позивача штрафних санкцій. Також в позивача існує заборгованість перед бюджетом та цільовими фондами, яка викликана невчасними проведеннями розрахунків зі сторони відповідача.
В апеляційній скарзі ДКП «Луцьктепло» зазначає, що судом стягнено надмірно високу суму пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та просить зменшити розмір пені, посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства, зумовлений неплатежами зі сторони споживачів підприємства та не відповідністю чинним тарифам.
Проаналізувавши такі посилання скаржника (відповідача у справі), колегія суддів дійшла висновку, що розглядаючи позовні вимоги в цій частині, господарський суд врахував доводи сторін і вимоги законодавства, а відтак, колегія не вбачає підстав для зміни рішення суду в цій частині і вважає за необхідне залишити рішення господарського суду Волинської області в частині стягнення пені в сумі 646 339, 97 грн. без змін.
Доводи ДКП «Луцьктепло»щодо стягнення державного мита в повному обсязі, яке сплачено ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго»за мінімальною ставкою - 25 500, 00 грн. також на увагу не заслуговують з наступних підстав.
Частина 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України зазначає, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Спір, який розглядався господарським судом Волинської області, виник через непроведення ДКП «Луцьктепло»розрахунків за спожиту теплову енергію, тобто з вини відповідача.
За таких обставин, апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції, який зазначив, що оскільки спір до суду доведений з вини ДКП «Луцьктепло», витрати по сплаті держмита слід стягнути з останнього.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги позивача та відповідача підлягають частковому задоволенню, рішення господарського суду Волинської області від 19.02.09 у справі № 05/131/20-38 слід скасувати частково.
Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційні скарги задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Волинської області від 19.02.09 у справі № 05/131/20-38 в частині відмови у стягненні 4 285 847, 35 грн. скасувати. В цій частині позов задоволити. В частині стягнення річних та інфляційних втрат змінити. Стягнути 90 956, 80 -річних, 336 467, 92 грн. - інфляційних. В решті рішення господарського суду Волинської області від 19.02.09 у справі № 05/131/20-38 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд спору в суді першої інстанції та розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом покласти на відповідача.
4. Господарському суду Волинської області видати наказ.
5. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
6. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Волинської області.
Головуючий-суддя Д.Новосад
Суддя О.Михалюк
Суддя Г.Мельник