22.05.2009 Справа № 17/26
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма”, с. Білки Іршавського району (ТОВ „Фірма”) до Іршавської міської ради, м. Іршава за участю Іршавської районної спілки споживчих товариств, м. Іршава (Іршавська райспоживспілка) як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
за участю представників:
позивача -Бринзяник Ф.В., представник за довіреністю;
відповідача - Кивеждій В.Є., представника за дорученням;
третя особа - Фельцан Ю.Ю., голова правління, Золоторович Б.С., представник за довіреністю
СУТЬ СПОРУ: про визнання недійсним рішення Іршавської міської ради від 22.06.2007р. „Про погодження звіту з експертної грошової оцінки та продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення Іршавський райспоживспілці в м. Іршава по вул. Локоти, 17 (міський ринок)” (далі -оспорюване рішення)
Позивач звернувся до суду із наведеними вимогами, а представник його у ході судового розгляду наполягає на їх задоволенні, посилаючись на те, що з прийняттям оспорюваного рішення позивача позбавлено права на конкурентних засадах придбати земельну ділянку в м. Іршава по вул. Локоти площею 0,3556 га, яка, як він вважає, раніше на праві користування належала Іршавському міськкоопторгу. Посилається на те, що претендував на цю земельну ділянку, у зв'язку з відмовою від неї Іршавським міськкоопторгом.
Відповідач письмовим відзивом та його представник у ході судового розгляду справи заперечує проти позову, вважаючи вимоги позивача безпідставними. Оспорюване рішення вважає законним, прийнятим правомірно, оскільки з його прийняттям вирішено питання продажу Іршавській райспоживспілці земельної ділянки, яка перебувала у користуванні останньої відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК № 001315, що за приписами Земельного кодексу України не передбачає застосування конкурентних засад відчуження земель.
Третя особа у справі -Іршавська райспоживспілка - письмовим відзивом та поясненнями представників у ході судового розгляду справи заперечує проти позовних вимог з тих же підстав, що і відповідач. Крім того, посилається на те, що на спірній ділянці розташовані будівлі та споруди, з огляду на що ця ділянка не підлягає продажу на конкурентних засадах.
У судовому засіданні оголошувалася перерва з 18.05.09 до 22.05.09 для вивчення матеріалів справи та винесення рішення
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи у ході судового розгляду, оглянувши у судовому засіданні матеріали „Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка передбачена для викупу Іршавській райспоживспілці для розвитку ринкової інфраструктури за адресою: м. Іршава, вул. Локоти”, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому суд виходив з наступного.
Спірні відносини сторін у даній справі виникли із правовідносин позивача як суб'єкта набуття права на землю та відповідача як органа місцевого самоврядування, який здійснює повноваження в галузі земельних відносин на території міста Іршава та вирішив з прийняттям оспорюваного рішення питання продажу земельної ділянки в м. Іршава Іршавській райспоживспілці - третій особі у справі.
Наведені правовідносини регулюються Земельним кодексом України (далі -ЗК України), Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні” (далі - Закон).
За змістом ст. 12 ЗК України до повноважень міських рад як органів місцевого самоврядування у галузі земельних відносин на території міст належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
За змістом ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішеннями органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.
Продаж земельних ділянок комунальної власності за змістом ст.127 ЗК України (в редакції чинній станом на час прийняття оспорюваного рішення) здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність. Продаж земельних ділянок комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.
За змістом ст. 134 ЗК України (в редакції чинній станом на час прийняття оспорюваного рішення) обов'язковість продажу земельних ділянок державної або комунальної власності на конкурентних засадах передбачено у випадках продажу їх суб'єктам підприємницької діяльності під забудову.
За змістом ст. 10, 25, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами; міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами, до їх відання; до виключної компетенції міських рад віднесено, зокрема, вирішення відповідно до закону та виключно на пленарних засіданнях ради питань регулювання земельних відносин. Приписами ст. 59 Закону передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні акти у формі рішень, які можуть визнаватися незаконними в судовому порядку з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України.
Підставами визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення, у зв'язку з прийняттям відповідного акту, прав та охоронюваних законом інтересів - позивача у справі.
У ході судового розгляду справи встановлено, що оспорюване рішення відповідача від 22.06.07р. „Про погодження звіту з експертної грошової оцінки та продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення Іршавській райспоживспілці в м. Іршава, по вулиці Локоти” (міський ринок) прийнято стосовно земельної ділянки комунальної власності міста Іршава, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК № 001315 від 29.01.99р. перебувала у постійному користуванні Іршавської райспоживспілки цільовим призначенням для розміщення торгових та виробничих об'єктів. За даними свідоцтв про право власності виданих виконкомом Іршавської міської ради 20.11.02, 02.11.07 Іршавська райспоживспілка є власником об'єктів нерухомого майна, розташованого на зазначеній земельній ділянці в м. Іршава по вул. Локоти, 17.
Прийняттю оспорюваного рішення передувало рішення відповідача від 8.08.06р. „Про надання дозволу на викуп земельної ділянки несільськогосподарського призначення Іршавській райспоживспілці в м. Іршава, по вулиці Локоти, 17”, яким райспоживспілці надано дозвіл на виготовлення технічної документації по продажу земельної ділянки, що перебуває в її користуванні відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК № 001315 (п.1), зобов'язано голову правління райспоживспілки виготовити технічні матеріали по продажу земельної ділянки та надати їх на розгляд чергової сесії міської ради (п. 2).
За текстом оспорюваного рішення Іршавська міська рада погодила звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні райспоживспілки, затвердила її вартість у сумі 326260,50 грн. (п.1) та продала райспоживспілці за наведеною вартістю частину ділянки площею 5970 кв. м для обслуговування території ринку в м. Іршава по вул. Локоти, 17 з розстроченням платежів до 1.09.2010р.
Наведеним спростовується твердження позивача про те, що земельна ділянка щодо якої прийнято оспорюване рішення раніше належала на праві користування іншій особі - Іршавському міськкоопторгу, який, у свою чергу, також є землекористувачем на території міста Іршава. Право землекористування зазначеної особи посвідчено державним актом серії І-ЗК № 000308 від 25.11.97р. Як вбачається з тексту позовної заяви та матеріалів справи (а.с. 29-32), саме на частину земельної ділянки Іршавського міськкоопторгу, у зв'язку з відмовою останнього від неї, претендував позивач звертаючись до відповідача. Тобто, земельна ділянка, на яку претендував позивач та неодержанням якої мотивував подання даного позову, та земельна ділянка, щодо якої прийнято оспорюване у даній справі рішення, є різними земельними ділянками, що надані в різний час на підставі двох державних актів на право користування (серії І-ЗК № 000308 від 25.11.97р., серії І-ЗК № 001315 від 29.01.99р.) Іршавському міськкоопторгу та Іршавській райспоживспілці відповідно.
Проаналізувавши оспорюване рішення відповідача, документи та обставини, що передували його прийняттю, суд дійшов висновку, що оскільки земельна ділянка, яка була предметом продажу за оспорюваним рішенням відповідача, перебувала у користуванні Іршавської райспоживспілки, на ній розташовані об”єкти нерухомого майна, належного на праві власності Іршавській райспоживспілці, тому остання вправі викупити її, а відповідач - вправі продати її з огляду на наведені приписи земельного законодавства без застосування конкурентних засад відчуження земель.
За таких обставин суд вважає, що відповідач відповідно до закону та у межах наданої йому компетенції прийняв оспорюване рішення, з його прийняттям не порушено права позивача, тому вимоги про визнання недійсним рішення задоволенню не підлягають, відтак - у позові належить відмовити.
За змістом ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд справи судом покладаються на позивача.
Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 12, 116, 127, 134 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на час прийняття оспорюваного рішення), ст.ст. 10, 25, 26, 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст. 4-3, 30, 33, 43, 44-49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,
суд вирішив:
1. У позові відмовити повністю.
Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
9.06.09.
Суддя Ушак І.Г.