ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 34/144
25.05.09
За позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи
до Відкритого акціонерного товариства Холдингова компанія «Укрспецтехніка»
про стягнення 467 403,88 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін:
від позивача -
Касаткін В.В., гол. спец., дов. №12-1245 від 18.07.2008;
Свириденко В.А., гол. спец., дов. №2153 від 19.12.2008;
від відповідача -
Рубан В.А., представник за дов. №15-У від 20.01.2009.
Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (далі -Позивач) звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Холдингова компанія «Укрспецтехніка»заборгованості за договором №15-44/18/11/04 про надання кредиту від 18.11.2004 (далі -Договір) в сумі 467 403,88 грн., в т.ч. 200 000 грн. -заборгованості по кредиту, 108 089,13 грн. -відсотків за користування кредитом, 82 506,43 грн. -пені, 66 495,03 грн. збитків від інфляції, 10 313,29 грн. 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за умовами укладеного між сторонами Договору, зокрема п.2.1 Відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати передбачені Договором платежі згідно додаткової угоди №1.
Проте, в порушення умов Договору Відповідач не сплатив передбачені Договором платежі.
22.04.2009 до загального відділу суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), відповідно до якої Позивач просив стягнути з Відповідача 200 000 грн. -заборгованості по кредиту, 120 738,45 грн. -відсотків за користування кредитом, 120 632,70 грн. пені, 95 851,67 грн. -збитків від інфляції, 15 079,08 грн. 3 % річних.
Позивачем до заяви про збільшення позовних вимог було подано платіжне доручення №161 від 17.04.2009 на суму 848,98 грн. та докази надсилання її на адресу Відповідача (фіскальний чек та опис вкладення).
22.05.2009 до загального відділу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Позивач просив стягнути з Відповідача: 400 000 грн. -заборгованості по кредиту, 120 738,45 грн. -відсотків за користування кредитом, 120 632,70 грн. -пені, 95 851,67 грн. -збитків від інфляції, 15 079,08 грн. -3% річних.
Позивачем до заяви про уточнення позовних вимог було подано платіжне доручення №315 від 20.05.2009 на суму 1393,04 грн. та докази надсилання її на адресу Відповідача (фіскальний чек та опис вкладення).
Відповідач подав відзив на позовну заяву та зазначив, що позов в частині стягнення заборгованості по кредиту в сумі 200 000 грн. і відсотків за користування кредитом в сумі 120 738,45 грн. визнає в повному обсязі, в частині інфляційних нарахувань та пені визнає частково, а в частині нарахування 3% річних не визнає.
При цьому, Відповідач пояснив, що заборгованість по Договору виникла через заборгованість Державного бюджету України перед його підприємством на суму 2 018 979,45 грн., неможливістю у зв'язку з фінансовою та економічною кризою в Україні залучити додаткові обігові кошти, та приймаючи до уваги тяжке фінансове становище його підприємства, керуючись ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) просив зменшити розмір неустойки та розстрочити на 6 місяців повернення заборгованості.
За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
18.11.2004 між Позивачем (Кредитор) та Відповідачем (Позичальник) укладено Договір, відповідно до п.1.1 якого Кредитор надає Позичальнику в порядку та на умовах визначених цим Договором, чинним законодавством України та наказом Міністерства освіти і науки України від 17 листопада 2004 року №872 кредит в сумі 1 000 000 грн.
Відповідно до п.1.2 Договору кредит надається з метою впровадження інноваційного проекту «Модернізація РЛС П-14 шляхом заміни елементної бази з аналогової на цифрову для поліпшення тактико-технічних характеристик».
Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що Позичальник за користування кредитом сплачує Кредитору 9% річних. Сплата відсотків здійснюється у відповідності до графіку повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, який є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток №2).
Згідно з п.2.2 Договору сторони погодили, що Позичальник здійснює повернення основного боргу Кредитору, починаючи з 25 жовтня 2007 року та сплату відсотків з 25 січня 2005 року у строки та в розмірах, що передбачені графіком повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, який є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток №2).
Відповідно до п.5.5 Договору Позичальник повинен сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 9% річних, які нараховуються на залишок заборгованості по кредиту. Такі відсотки нараховуються за фактичну кількість днів у періоді (квартал), виходячи з фактичної кількості днів у році і сплачуються у строки, вказані в графіку повернення кредиту та сплати відсотків (Додаток 2 до цього Договору).
17.12.2004 між сторонами підписано додаткову угоду №1 до Договору.
23.02.2007 між сторонами підписано додаткову угоду №5 до Договору.
24.10.2007 між сторонами підписано додаткову угоду №6 до Договору.
25.10.2008 настав строк сплати чергового шістнадцятого платежу за Договором. Сума заборгованості за платежем становить 200 000 грн. та 20 138,75 грн. відсотків за користування кредитом.
25.01.2009 настав строк сплати чергового сімнадцятого платежу за Договором. Сума заборгованості за сімнадцятим платежем становить 200 000 грн. та 108 089,13 грн. відсотків за користування кредитом.
В порушення п.2.1 Договору Відповідач не сплатив Позивачу відсотки за користування кредитом, які станом на 22.04.2009 становить 19 306,85 грн.
Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В матеріалах справи наявний Акт звірки взаємних розрахунків, за результатами звіряння розрахунків і документів за договором та додатковими угодами до нього станом на 01.04.2009 встановлено, заборгованість по платежам 900 000 грн. по кредиту, розрахунки по відсоткам за користування кредитом станом на 31.03.2009 за графіком нарахувань 115 856,26 грн.
Факт наявності боргу у Відповідача в сумі 400 000 грн. за кредитом, 120 738,45 грн. відсотків за користування кредитом Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем на спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 5.6 Договору передбачено, що у разі порушення строків погашення кредиту, визначених Графіком повернення кредиту та сплати відсотків, Позичальник повинен сплатити Кредитору пеню. Пеня нараховується на несвоєчасно погашену частину кредиту з розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з визначеної графіком дати погашення і до дати повного погашення цієї частини кредиту, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такої заборгованості.
Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Пунктом 3 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд приймаючи рішення у справі має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги встановлені обставини справи, та враховуючи ступінь виконання зобов'язання Відповідачем, інтереси сторін в умовах всесвітньої фінансової кризи, те, що Позивач у ході проведення судових засідань не посилався на те, що йому Відповідачем були завдані збитки внаслідок досліджуваного правопорушення, та керуючись статтею 83 ГПК України, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені, який підлягає стягненню з Відповідача з 120 632,70 грн. до 20 000 грн.
Відтак, суд стягує з Відповідача пеню у розмірі 20 000 грн.
Як слідує з матеріалів справи, зокрема рішення Господарського суду м. Києва №43/511 від 01.10.2008 позов Державної інноваційної фінансово-кредитної установи задоволено частково, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства Холдингова компанія «Укрспецтехніка»на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи 500 000 грн. заборгованості по кредиту, 60 695,12 грн. відсотків за користування кредитом, 5920,18 грн. 3% річних, 20 524,98 грн. збитків від інфляції, 26 123,52 грн. пені, 6132,63 грн. державного мита та 114,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
23.10.2008 на виконання рішення господарського суду від 01.10.2008 у справі №43/511, яке набрало законної сили 17.10.2008 видано наказ.
Доказів оскарження зазначеного рішення в апеляційному чи касаційному порядку сторонами надано суду не було.
Разом з тим, як вбачається з поданого розрахунку Позивача, останній проводить нарахування 3% річних та інфляційних втрат і на суми, яка є безспірними вимогами за рішенням Господарського суду м. Києва №43/511 від 01.10.2008, оскільки зазначені суми Відповідачем сплачені не були.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, які належать сплаті кредиторові.
Враховуючи викладені обставини, а також той факт, що судом задоволено основну суму боргу за прострочення повернення кредиту та нарахованих на нього відсотків, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача інфляційних втрат та 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком Позивача в сумі 95 851,67 грн. інфляційних втрат, 15 079,08 грн. 3% річних.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судові витрати, підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача (ст. 49 ГПК України).
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Укрспецтехніка»(01011, м. Київ, вул. Січневого постання, 11-А; 03022, м. Київ, вул. Трутенка, 2, ідентифікаційний код 23724999, р/р 260013010326 в АБ «Таврика», МФО 300788, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 65 б, рахунок №35246004002960 в УДК Шевченківського району ГУ ДКУ м. Києва, МФО 820019, ідентифікаційний код 00041467) 400 000 (чотириста тисяч) грн. заборгованості по кредиту.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Укрспецтехніка»(01011, м. Київ, вул. Січневого постання, 11-А; 03022, м. Київ, вул. Трутенка, 2, ідентифікаційний код 23724999, р/р 260013010326 в АБ «Таврика», МФО 300788, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 65 б, ідентифікаційний код 00041467, рахунок №31117128700011 отримувач УДК у Шевченківському районі м. Києва, банк ГУ ДКУ в м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 26077968, код платежу 24110800) 120 738 (сто двадцять тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 45 коп. відсотків за користування кредитом, 20 000 (двадцять тисяч) грн. пені, 95 851 (дев'яносто п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят одну) грн. 67 коп. інфляційних втрат, 15 079 (п'ятнадцять тисяч сімдесят дев'ять) грн. 08 коп. 3% річних.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Укрспецтехніка»(01011, м. Київ, вул. Січневого постання, 11-А; 03022, м. Київ, вул. Трутенка, 2, ідентифікаційний код 23724999, р/р 260013010326 в АБ «Таврика», МФО 300788, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 65 б, рахунок №26504010019142 у ВАТ «Укрексімбанк»м. Києва, МФО 322313, ідентифікаційний код 00041467) 6 916 (шість тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн. 05 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
У решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя
Сташків Р.Б.
Повний текст рішення підписано 29.05.2009