01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.05.2009 № 29/319
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Куровського С.В.
Михальської Ю.Б.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача не з'явився
від відповідача Матохнюк Н.В. -дов. № 18-05/09 від 18.05.2009
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "ЛУЧ АО"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.12.2008
у справі № 29/319 (суддя Усатенко І.В.)
за позовом ЗАТ "ЛУЧ АО"
до ТОВ "БУК-Лізинговий дім"
про стягнення 114 051,81 грн.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про зобов'язання відповідача направити залишок страхового відшкодування в сумі 114 051,81 грн. на придбання нового автомобіля для позивача, крім того, просив покласти судові витрати на відповідача у повному обсязі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2008 у справі № 29/319 у задоволенні позову Закритого акціонерного товариства «Луч АО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бук-Лізинговий дім» про стягнення 114 051,81 грн. відмовлено повністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2008 була виправлена описка допущена у рішенні суду у справі № 29/319, а саме щодо дати рішення, так замість 27.11.2008 належно вважати правильною датою оголошення рішення 22.12.2008.
Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2008 у справі № 29/319 мотивовано тим, що оскільки сума страхового відшкодування не покрила у повному обсязі залишку суми лізингових платежів, то вимога позивача є безпідставною, у зв'язку з відсутністю надлишкових коштів, також позивачем не доведено наявність порушень з боку відповідача зобов'язань за договором фінансового лізингу № 31-10/05-ФЛ від 31.10.2005.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2008 у справі № 29/319, Закрите акціонерне товариство «Луч АО» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при прийнятті рішення порушив норми процесуального та матеріального права та порушив права та законні інтереси позивача.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу від 22.05.2009 заперечує проти її доводів, вважає її необґрунтованою та просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2008 у справі № 29/319 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши у судових засіданнях апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників позивача в судовому засіданні 28.04.2009, представника відповідача в судовому засіданні 26.05.2009, судова колегія встановила наступне:
31.10.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУК - Лізинговий дім» (лізингодавець, відповідач у справі) та Закритим акціонерним товариством «Луч АО» (лізингоодержувач, позивач у справі) був укладений договір фінансового лізингу № 31-10/05-ФЛ (надалі - Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати позивачу у фінансовий лізинг (користування та володіння на умовах платності) предмет лізингу - автомобіль, що належить відповідачу на праві власності та спеціально придбане ним на замовлення позивача (в подальшому - обладнання), а позивач зобов'язався прийняти обладнання в лізинг. Після підписання Договору відповідач приступає до укладення договору купівлі продажу обладнання з продавцем (виробником) обладнання (договір № 1131 від 31.10.2005, укладений між відповідачем та Спільним підприємством у вигляді ТОВ «Автосаміт ЛТД»). Предметом договору купівлі - продажу обладнання № 1131 від 31.10.2005, укладеного між відповідачем та Спільним підприємством у вигляді ТОВ «Автосаміт ЛТД», може бути тільки обладнання, кількісні та якісні характеристики, експлуатаційні та родові ознаки якого попередньо погоджені відповідачем та позивачем у «Заявці» (пункт 1.1. Договору).
Відповідно до пункту 1.2. Договору перелік та технічні характеристики обладнання, його вартість зазначені у специфікації (Додаток № 1).
Згідно специфікації обладнання об'єктом лізингу є автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 100, чорний, 2005 року випуску вартістю 405 000,68 грн.
На виконання умов Договору відповідачем було передано позивачу автомобіль TOYOTA LAND CRUISER, № кузова JTEHT05J502084666, № двигуна 2UZ9150083, державний номер АА0971ВВ, вартістю 405 000,68 грн. в тому числі ПДВ 67 500,11 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією акту прийому-передачі автомобіля в користування згідно договору фінансового лізингу № 31-10/05-ФЛ від 31.10.2005.
Обладнання, передане в користування позивача згідно з цим Договором, передається в заставу банку-кредитору в забезпечення кредиту, залученого відповідачем для придбання цього обладнання (пункт 1.4. Договору).
09.12.2005 між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Транс-капітал» (надалі - Банк) та відповідачем був укладений кредитний договір № 34/К-05, відповідно до умов якого Банк надає відповідачу кредит у сумі 62 371,00 доларів США зі ставкою відсотків річних -15%, яка була змінена додатковою угодою від 01.07.2006 на -17,5%. Кредит надається відповідачу для розрахунків за договором купівлі-продажу автомобіля № 1131 від 31.10.2005, укладеного між СП ТОВ «Автосаміт ЛТД» та відповідачем.
На викання умов кредитного договору № 34/К-05 від 09.12.09.2005 Банком було надано відповідачу кредит у сумі 62 371,00 доларів США та погашена останнім 24.01.2007 у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками.
За користування кредитом відповідачем було сплачено відсотки у сумі 8 464,17 доларів США.
Згідно пункту 2.1. Договору строк лізингу, розрахований у відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», становить 36 місяців з моменту передачі обладнання в користування.
Протягом всього строку лізингу право власності на обладнання залишається у відповідача (пункт 2.2. Договору).
Обладнання передається відповідачем в користування на умовах сплати позивачем першого (авансового) лізингового платежу. Розмір авансового платежу, розміри та склад лізингових платежів, строки їх сплати позивачем встановлюються «Графіком лізингових платежів» (Додаток 3). Позивач перераховує лізингові платежі на рахунок відповідача (в безготівко вій формі) (пункти 3.1., 3.2. Договору).
Сума коштів, що в поточному періоді направляються позивачем на оплату лізингових послуг за Договором, є лізинговим платежем. Вартість Договору дорівнює сумі лізингових платежів, складається з суми відшкодування вартості обладнання, та комісії відповідача. Частина лізингового платежу - комісія відповідача, включає:
- суму, що сплачується відповідачу як компенсація відсотків за залучений ним кредит для придбання обладнання;
- платіж як винагорода відповідачу за отримане у лізинг майно;
- відшкодування страхового платежу зі страхування обладнання по КАСКО;
- інші витрати відповідача, пов'язані з правом власності на обладнання (сплата транспортного збору за весь строк лізингу, проходження техогляду в органах ДАІ, сплату ПФ). (пункт 3.4. Договору).
Відповідно до пункту 3.6. Договору позивач зобов'язаний своєчасно сплачувати передбачені Договором лізингові платежі. Позивач не може вимагати від відповідача ніякого відшкодування або зменшення суми лізингових платежів у випадку перерви в експлуатації обладнання, з якої б причини це не сталося. Позивач не має права затримувати сплату лізингових платежів чи провадити неповну їх сплату, посилаючись на пошкоджене обладнання або будь-які інші причини.
Перехід до позивача ризику будь-якого пошкодження або втрати (знищення) обладнання відбувається негайно, після підписання Сторонами «Акту приймання-передачі обладнання в користування». З цього ж моменту відповідальність за випадкову втрату або пошкодження обладнання покладається на позивача (пункт 6.1. Договору).
Згідно статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем були здійснені оплати авансового платежу та лізингових платежів на загальну суму 237 189,59 грн.
Згідно графіку лізингових платежів від 04.11.2005 (Додаткова угода № 1 до договору № 31-10/05-ФЛ від 31.10.2005) загальна сума лізингових платежів за Договором, яку позивач зобов'язався сплатити відповідачеві, складає 565 940,67 грн.
Таким чином, не сплаченою позивачем залишилась сума лізингових платежів у розмірі 328 751,03 грн.
Страховим актом № 05/12-2006 від 21.12.2006 зафіксовано факт викрадення об'єкта лізингу та визначено страхове відшкодування відповідачу у розмірі 303 371,40 грн.
Згідно картки особового рахунку відповідача та банківських виписок страховою компанією 22.12.2006 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 303 371,40 грн.
Отже, страхове відшкодування не покриває суму лізингових платежів, що залишились не сплаченими на момент викрадення об'єкта лізингу.
У випадку втрати обладнання (повного знищення або угону) лізингодавець використовує отримане страхове відшкодування на сплату власних зобов'язань, пов'язаних з виконанням Договору, залишок суми страхового відшкодування лізингодавець, за погодженням з лізингоодержувачем направляє на придбання нового обладнання. При цьому лізингоодержувач не звільняється від своїх зобов'язань за Договором, якщо вони не погашені за рахунок страхового відшкодування. (пункт 6.7. Договору).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що позиція позивача, а саме, що при визначенні суми витрат відповідача слід брати лише кошти, пов'язані з фактичним відшкодуванням вартості об'єкта лізингу, оскільки витрати відповідача за договором лізингу також складаються з: суми відсотків за залученим кредитом для придбання обладнання; відшкодування страхового платежу зі страхування обладнання по КАСКО; інших витрат лізингодавця пов'язаних з правом власності на обладнання (сплата транспортного збору за весь строк лізингу, проходження техогляду в органах ДАЇ, сплату ПФ) - вказані суми входять до комісії лізингодавця, є помилковою. Крім того, у пункті 6.7. Договору чітко зазначено, що лізингоодержувач не звільняється від своїх зобов'язань у разі недостатності суми страхового відшкодування, тобто обов'язок сплачувати лізингові платежі, які складаються з вартості автомобіля та комісії лізингодавця зберігаються за лізингоодержувачем.
Оскільки сума страхового відшкодування не покрила у повному обсязі залишку суми лізингових платежів, то вимога позивача є безпідставною, в зв'язку з відсутністю надлишкових коштів.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю порушень відповідачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу № 31-10/05-ФЛ від 31.10.2005, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга позивача - Закритого акціонерного товариства «Луч АО» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Луч АО» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2008 у справі № 29/319 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2008 у справі № 29/319 залишити без змін.
Матеріали справи № 29/319 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанову може бути оскаржено протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Кондес Л.О.
Судді Куровський С.В
Михальська Ю.Б.