Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" травня 2009 р. Справа № 55/48-09
вх. № 1547/5-55
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Худякова В.Л., Леонтенка Д.І.
відповідача- не з"явився
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Діана", м.Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Натуральної Косметики", м. Москва
про стягнення 192201,95 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Діана", м.Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Натуральної Косметики", м. Москва, 46874,37 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 121940,12 грн. пені, 4237,10 грн. 1/4 вартості прийняття участі у виставці, 1800 грн. 1/2 вартості сертифікації, 3090,23 грн. бонусу, 8260,13 грн. витрат на штрафні санкції, 6000 грн. витрат на адвокатські послуги та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору купівлі- продажу № 09/12/2007/УК від 21.12.07 р. та додаткових угод неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо поставки якісного товару. Позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно (або грошові кошти), які належать відповідачеві або находяться у нього або у інших осіб.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 березня 2009 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 23 березня 2009 р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 березня 2009 р. було відкладено розгляд справи на 13 квітня 2009 р.
Ухвалою заступника голови господарського суду від 13 квітня 2009 р. було продовжено строк розгляду справи за межі, передбачені ч. 1 ст 69 ГПК України, по 26 травня 2009 р.
Ухвалами господарського суду Харківської області від 13 квітня 2009 р., від 19 травня 2009 р. було відкладено розгляд справи на інший день.
27 травня 2009 р. позивач надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.
Представники позивача у судовому засіданні підтримували позовні вимоги .
Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, причини неявки суду не повідомив.
Судом перевірено юридичну адресу відповідача, згідно довідки з Головного міжрегіонального центру обробки та розповсюдження статистичної інформації, юридична адреса відповідача - 115516, м. Москва, вул. Луганська, 4, корп. 1, саме на вказану адресу судом направлялись процесуальні документи.
Представники позивача звернулись до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.
У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників позивача, судом встановлено наступне.
21 грудня 2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Діана", м. Харків (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика Натуральної Косметики", м. Москва (далі відповідач) було укладено договір № 09/12/2007/УК, у відповідності до умов якого відповідач зобов"язався передати у власність парфюмерно- косметичні товари та товари побутової хімії, а позивач, в свою чергу, прийняти та оплатити їх. Пунктом 1.4 договору передбачено, що асортимент, кількість, ціна, вартість товарів встановлюється специфікаціями, які є невід"ємною частиною договору. З метою цього договору сторони визнають "специфікаціями": специфікацію, рахунок- фактуру відповідача або іншу письмову угоду, яка містить найменування товару, асортимент, кількість, вартість. Пунктом 2.1 договору передбачена загальна вартість договору, яка визначається по сумі всіх накладних, підписаних в період дії договору, та приблизно складає 50000000 руб. Пунктом 2.3 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється у безготівковому порядку на умовах передплати із вказівкою номера та дати документу, на підставі якого здійснюється оплата. У разі поставки з відстрочкою платежу, строк оплати вказується в специфікації та складає не менш 90 календарних днів. Пунктом 2.4 договору передбачено, що валюта розрахунків- російські рублі. Пунктом 3.3 договору передбачено, що товар повинен бути поставлений позивачеві напротязі 20-ти днів після отримання попередньої оплати або напротязі 20-ти днів після отримання замовлення на товар в письмовій формі (або факсимільним зв"язком) від позивача- у разі поставки з відстроченням платежу. Пунктом 5.4 договору передбачено, що відповідач зобов"язується повернути всю попередьо сплачену суму за партію товару не пізніше 30 календарних днів з моменту її оплати у разі, якщо відвантаження не відбудеться у встановлені п. 3.3 строки. Пунктом 5.2 договору передбачена відповідальність сторін, а саме у разі невиконання однією із сторін зобов"язань за договором (затримка поставки оплаченої партії товару для відповідача та затримка оплати відвантаженого товару для позивача) іншій стороні виплачує пеню. Сума пені визначається за кожний день затримки виконання зобов"язань у розмірі 0,5 % від вартості невиконаного зобов"язання, за кожний календарний день прострочки(платежу або відвантаження оплаченої партії товару). Пунктом 7.2 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання та діє 3 роки. Пунктом 7.6 договору передбачено, якщо сторони не можуть прийти до узгодження, то будь-який спір, розбіжність або претензія, пов"язані з цим договором або з його порушенням, розірванням або недійсністю будуть остаточно вирішені в господарському суді Харківської області. Право, яке буде застосовано при розгляді спору судом, а також при тлумаченні договору буде матеріальне та процесуальне право України.
Сторонами було укладено специфікацію до договору № 09/12/2007/УК від 21.12.07 р., в якій зазначено найменування товару, кількість, ціна, вага та загальна сума в руб. РФ, яка складає 505028 руб.
Сторони уклали між собою додаткову угоду № 1 до договору № 09/12/2007/УК від 21.12.07 р. Пунктом 3.1 вказаної додаткової угоди передбачено, що відповідач зобов"язується компенсувати позивачу 1/4 вартості участі у виставці Інтершарм-2008 не пізніше 01.03.08 р. Пунктом 3.2 угоди передбачено, що всі витрати по оформленню документації, необхідної для реалізації продукції відповідача на території України(сертифікація, проходження санітарно- епідіміологічних, клінічних випробувань та інше) позивач та відповідач несуть у рівному обсязі. Пунктом 3.3 договору передбачено, що відповідач зобов"язується щомісячно виплачувати бонус у розмірі від 3,5% до 9,5% від місячного обсягу закупівлі позивача, за умови виконання останнім дистриб"юторського плану закупівель.
В додатку № 1 до додаткової угоди № 1 до контракту № 09/12/2007/УК зазначений дистриб"юторський план закупок на 1 квартал 2008 р.
На виконання умов вказаного договору та додатків до нього позивачем була здійснена передплата відповідачеві на загальну суму 600690 рос. руб., що підтверджується платіжними дорученнями від 26.05.08 р., від 25.12.07 р., в графі "призначення платежу" яких зазначено:"передплата за парфюмерно-косметичні товари та товари битової хімії, згідно дог № 09/12/2007/УК від 21.12.07 р."
Як вже було раніше зазначено, відповідач повинен був поставити товар відповідно до умов договору напротязі 20-ти днів після отримання попередньої оплати.
Як зазначає позивач у позовній заяві, 02 червня 2008 р. відповідачем була здійснена поставка вказаного товару, проте одержана продукція не відповідала вимогам висновку державної санітарно- епідеміологічної експертизи № 05.03.02-03/15475 від 18.03.08 р. за показником: індекс шкіро-поразнювальної дії (не наданий протокол випробувань). Відповідно до рішення щодо часткового визнання іноземного сертифікату відповідності в системі УкрСЕПРО № 1 від 19.05.08 р., іноземний сертифікат може бути визнаний після проведення додаткових процедур сертицікації: відбір зразків продукції та випробування за окремими показниками.
28 серпня 2008 р. позивачем було отримано вказаний товар на загальну суму 396250,00 руб., що підтверджується вантажно- митною декларацією № 800000004/8/449752 від 28.08.08 р., інша частина, яка не відповідала строкам реалізації, Державна митна служба України передала на склад митниці, прострочений товар згідно акту б/н від 05.11.08 р.
Позивач зазначає про те, що за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті, згідно ст. 2 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94- ВР "Про порядок погашення розрахунків в іноземній валюті" зі змінами та доповненнями, ДПІ Комінтернівського району у м. Харкові здійснила перевірку та склала акт № 2663/22-018/34754093 від 30.10.08 р., в якому нараховано штрафні санкції на суму 8260,13 грн.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов"язань за договором № 09/12/2007/УК від 21.12.07 р., позивач був змушений звернутись до суду з відповідним позовом.
Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вказані обставини, враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення боргу в сумі - 45553,32 грн. правомірна та обгрунтована, така , що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 1321,05 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягає задоволенню як правомірна.
Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Судом встановлено, що відповідно до п. 3.3 договору, відповідач взяв на себе зобов"язання поставити товар позивачеві напротязі 20-ти днів після отримання попередньої оплати, але у разі, якщо відвантаження не відбудеться у встановлені п. 3.3 строки, відповідач зобов"язується повернути всю попередьо сплачену суму за партію товару не пізніше 30 календарних днів з моменту її оплати.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не поставив товар у встановлені договором строки, у зв"язку з чим у нього виникло грошове зобов"язання повернути суму попередньої оплати.
Враховуючи вимоги ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", а саме те, що пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 12214,85 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, тому підлягає задоволенню.
В решті заявленої вимоги у сумі 109726,70 грн. слід відмовити, як зайво нарахованої.
У відповідності до ст.627 ЦК України, в якій вказано: відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювавти ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов"яковість сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.
Таким чином, сторони встановили у договорі, відповідно до п. 3.1 додаткової угоди № 1, що відповідач зобов"язується компенсувати позивачу 1/4 вартості участі у виставці Інтершарм-2008 не пізніше 01.03.08 р.
Як вбачається з матеріалів справи, вартість участі у виставці Інтершарм-2008 складає 16948,39 грн., що підтверджується актами здачі- прийняття робіт № ОУ-0000587 від 09.02.08 р., № ОУ-0000216 від 09.02.08 р., ОУ-0000080 від 09.02.08 р., які підписані з боку позивача та з боку ТОВ "Косметик Експо Медіа".
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 4237,10 грн., що складає 1/4 вартості прийняття участі у виставці "Інтершарм-2208" підлягає задоволенню як правомірна та обгрунтована.
Відповідно до п. п. 3.2 додаткової угоди № 1, всі витрати по оформленню документації, необхідної для реалізації продукції відповідача на території України (сертифікація, проходження санітарно- епідіміологічних, клінічних випробувань та інше) позивач та відповідач несуть у рівному обсязі.
Матеріали справи свідчать про те, що проведення робіт з санітарно- епідеміологічної експертизи та отримання сертицікації на території України склало 3600 грн., що підтверджується актом здачі-приймання науково-технічної продукції від 22.02.08 р., який підписаний позивачем та ДП Інститут екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя, а також скріплений печатками.
Одже, позовна вимога про стягнення з відповідача 1800 грн. 1/2 вартості сертифікації підлягає задоволенню як правомірна.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що відповідач зобов"язується щомісячно виплачувати бонус у розмірі від 3,5% до 9,5% від місячного обсягу закупівлі позивача, за умови виконання останнім дистриб"юторського плану закупівель.
Так, позивачем був закуплений товар у відповідача на загальну суму 396250 руб., у зв"язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача 3090,23 грн. суми бонуса підлягає задоволенню як правомірна.
Також позивачем було заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 8260,13 грн. витрат на штрафні санкції, з посиланням на те, що внаслідок порушення термінів розрахунків в іноземній валюті, згідно ст. 2 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94- ВР "Про порядок погашення розрахунків в іноземній валюті" зі змінами та доповненнями, ДПІ Комінтернівського району у м. Харкові здійснила перевірку та склала акт № 2663/22-018/34754093 від 30.10.08 р., в якому позивачу нараховано штрафні санкції на суму 8260,13 грн.
Суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво- це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб"єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обгрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
Таким чином вимога позивача про стягнення витрат, понесених на погашення штрафних санкцій у сумі 8260,13 грн., суд вважає безпідставною та необгрунтованою, у зв"язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаної позовної вимоги в цій частині, як необгрунтованої та безпідставної.
Через невиконання відповідачем взятих на себе зобов*язань, для представництва та захисту своїх порушених прав в господарському суді, позивач змушений був залучити адвоката Борисова Г.В. для надання кваліфікованих юридичних послуг, з яким було укладено угоду б/н від 13.02.09 р. Право на заняття адвокатською діяльністю Борисовим Г.В. підтверджується свідоцтвом № 545 від 05.01.95 р. Вартість послуг складає 10000 грн., що підтвердужється квитанцію до прибуткового касового ордеру № 9 від 13.02.09 р..
Таким чином, заявлена позовна вимога щодо стягнення витрат у сумі 6000грн., які позивач просить стягнути з відповідача за отримання адвокатських послуг, підлягає задоволенню, оскільки згідно ст.ст.44,49 ГПК України до складу судових витрат у господарському судочинстві можуть включатись витрати на оплату послуг адвоката. Подібний статус мають виключно особи, визначені у ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", зокрема ті, хто одержав свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно( або грошові кошти) відповідача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, у зв”язку з необгрунтуванням і непідтвердженням належними доказами необхідністі такого забезпечення, а також недоведенням документально ним того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
У відповідності зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.124,129 Конституції України, ст.ст. ч.1 ст.22, 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч.1 ст. 623, ч. 2 ст. 625, ст. 627, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -
Відмовити позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Натуральної Косметики", м. Москва (115516, м. Москва, вул. Луганська, буд. 88, корп. 1, р/р № 40702810200000000814 в ЗАТ "Банк Долгосрочного Кредитования" БИК 044583546, к/с 30101810900000000402, ІПН 7724279409, КПП 772401001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Діана", м. Харків(61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 92-А, р/р № 260063011796 в АКБ Перша Харківська Філія АКБ "Базис" у м. Харків, МФО 351599) 45553,32 грн. основного боргу, 1321,05 грн. інфляційних витрат, 12214,85 грн. пені, 4237,10 грн. 1/4 вартості прийняття участі у виставці, 1800 грн. 1/2 вартості сертифікації, 3090,23 грн. бонусу, 6000 грн. витрат на адвокатські послуги, 682,16 грн. державного мита та 43,23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині заявлених вимог про стягнення витрат понесених штрафних санкцій у сумі 8260,13 грн. та 109726,7 грн. пені відмовити.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст Рішення підписано 29 травня 2009 року.