ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 31/104
27.05.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудстандартгруп», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будімпекс Стоун Груп», м. Київ
про стягнення 747 047,86 грн.
За зустрічним
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будімпекс Стоун Груп», м. Київ
до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудстандартгруп», м. Київ
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія
«Укрпромбудінвест», м. Київ
про визнання угоди недійсною
Суддя Качан Н.І.
Представники:
Від позивача не з'явились
Від відповідача Рудик І.О. -пред. по довір.
Від відповідача 2. (за зустрічним позовом) не з'явилися
Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Євробудстандартгруп»- звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Будімпекс Стоун Груп»- про стягнення коштів за договором підряду.
Заявлені позовні вимоги Позивач мотивував тим, що відповідно до договору про заміну сторони в зобов'язанні, укладеного у 2008 році, до Позивача перейшли права та обов'язки підрядника за договором підряду від 05.04.2008 р.
Відповідно до умов зазначеного договору підряду Відповідач зобов'язаний був оплачувати виконані роботи на підставі актів прийому-здачі виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідок про їх вартість (форма КБ-3), при цьому 90% вартості робіт оплачується протягом 15 днів з дня підписання сторонами актів приймання-передачі.
За виконані роботи Відповідач з Позивачем належним чином та у повному обсязі не розрахувався, перерахувавши Позивачу лише 30 000 грн., а решта 607 032, 60 грн. залишилися неоплаченими.
Тому Позивач просив суд стягнути з Відповідача заборгованість за договором підряду з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 747 047, 86 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2009р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 08.04.2009р.
У подальшому процесі розгляду справи представником Позивача було подано до суду письмову заяву, якою він відмовився від позову та просив залишити його без розгляду у зв'язку з врегулюванням спору між Позивачем та Відповідачем шляхом переговорів.
Відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою Позивача від позову, господарським судом було припинено провадження у справі №31/104 у частині розгляду первісних позовних вимог .
Відповідачем у судовому засіданні до прийняття судом рішення зі спору відповідно до ст. 60 ГПК України надав до суду зустрічний позов та просив розглянути його спільно з первісним, визнавши недійсним договір про заміну сторони у зобов'язанні.
Зустрічні позовні вимоги Відповідач мотивував тим, що у 2008 році між Позивачем, Відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрпромбудінвест»було укладено договір про заміну сторони у зобов'язанні, за яким до Позивача перейшли права та обов'язки підрядника за договором підряду.
Зазначений договір про заміну сторони у зобов'язанні Відповідач вважає недійсним. Під час укладення такого договору про заміну сторони, а також після того Позивачем не було надано Відповідачу відповідної ліцензії на виконання будівельних робіт. Позивач також ввів Відповідача в оману стосовно прав та обов'язків сторін, а саме: права Позивача на своєчасне виконання робіт за договором підряду. Таким чином, на думку Відповідача, Позивач фактично ввів його в оману стосовно наявності у нього відповідної правосуб'єктності на укладення договору про заміну сторони, а отже зазначений договір про заміну сторони є таким, що вчинений без наміру створення правових наслідків, а отже -фіктивним.
З огляду на це, Відповідач просив суд задовольнити його зустрічні позовні вимоги та визнати договір про заміну сторони недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2009р., розгляд справи було відкладено на 21.05.2009р., прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом.
В судовому засіданні 21.05.2009р. оголошується перерва до 27.05.2009р., відповідно до ст. 77 ГПК України.
В судовому засіданні представник відповідача зустрічний позов підтримав в повному обсязі.
Позивач (відповідач 1. за зустрічним позов) та відповідач 2. (за зустрічним позовом), які були належним чином повідомлені про час та місце судового процесу, представників у судове засідання не направили, причини неявки суду не повідомили, відзив на позов не надали, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечили.
Представник відповідача (позивач за зустрічним позовом) заявив письмове клопотання, відповідно до ст. 75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідачів (за зустрічним позовом), посилаючись на неявку їх до суду та ухилення від існуючого порядку врегулювання спору.
Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвала про відкладення розгляду справи надсилалась за юридичною адресою сторін.
Відповідачі (за зустрічним позовом) клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у них поважних причини щодо неявки у судове засідання не повідомили, що дає підстави визнати причини їх неявки до суду неповажними.
Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання представника позивача (за зустрічним позовом) обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідачів (за зустрічним позовом) за наявними у справі доказами та матеріалами.
Під час розгляду справи строк вирішення спору було продовжено, відповідно до ст. 69 ГПК України, за клопотанням сторін.
Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача (за зустрічним позовом), Господарський суд міста Києва, -
05.04.2008 р. між Відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрпромбудінвест»(надалі -«Підрядник») було укладено Договір підряду №1/05-05 (надалі -«Договір підряду»), відповідно до п. 1.1. якого Підрядник прийняв на себе зобов'язання власними силами виконати та здати Відповідачу роботи з виконання внутрішніх сантехнічних систем житлового будинку на об'єкті «Багатоповерховий житловий будинок з вбудовано-прибудованими торговими та офісними приміщеннями по вул. Київський шлях, 1 в м. Борисполі Київської області», а Відповідач зобов'язався прийняти виконані роботи та сплатити їх повну вартість.
Між Відповідачем, Підрядником та Позивачем 20.10.2008 р. було укладено Договір про заміну сторони в зобов'язанні (надалі -«Договір»). Відповідно до п. 1 Договору до Позивача перейшли всі права та обов'язки Підрядника за Договором підряду від 05.04.2008 р. №1/05-05.
Відповідно до п.п. 2-3 Договору Позивач вважається боржником у тому, що він зобов'язаний вчинити на користь Відповідача замість Підрядника, і одночасно кредитором у тому, що він має право вимагати від Відповідача за Договором підряду, а Відповідач вважається боржником у тому, що він зобов'язаний вчинити на користь Позивача замість Підрядника, і одночасно кредитором у тому, що він має право вимагати від Позивача за Договором підряду.
Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, пояснення представників Відповідача, що брали участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наступне.
Загальні вимоги додержання, яких є необхідним для чинності будь-якого правочину, передбачені ст. 203 ЦК України. Відповідно до норм зазначеної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 1 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно частини 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 1 ст. 227 ЦК України передбачено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Згідно з ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»ліцензією є документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому певного виду господарської діяльності протягом строку за умови виконання ліцензійних умов.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»ліцензування будівництві здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цій сфері.
Відповідно до статті 9 Закону «Про основи містобудування», серед іншого, до компетенції Кабінету Міністрів України віднесено визначення порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві.
Порядок ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 р. №1396 (далі -«Порядок ліцензування у будівництві»).
Як зазначається у пункті 3 Порядку ліцензування у будівництві, ліцензування будівельної діяльності проводить Державна архітектурно-будівельна інспекція.
Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства України, здійснення будівельної діяльності вимагає наявності у відповідного суб'єкта господарювання наявності ліцензії встановленого зразка.
Як вбачається з матеріалів справи та наявних у ній доказів, Позивачем у справі при укладенні Договору не було надано відповідної ліцензії на здійснення будівельної діяльності з переліком робіт, які Позивач має право вчиняти. Доказів наявності у Позивача такої ліцензії представниками сторін до суду не надавалося, і у матеріалах справи такі докази відсутні.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та наявних у ній доказів, зокрема, пояснень представника Відповідача, Позивач під час укладення Договору зобов'язався надати Відповідачу відповідну ліцензію на право здійснення господарської діяльності у сфері будівництва та запевнив Відповідача у наявності у Позивача такої ліцензії.
Згідно зі ст. 32 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Такі обставини доводяться сторонами та встановлюються судом на підставі доказів у справі, які подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі можуть бути письмові і речові докази, висновки судових експертів, а також пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Проаналізувавши умови укладеного сторонами Договору, суд дійшов висновку про те, що з боку Позивача мало місце введення Відповідача в оману щодо обставин, які мають істотне значення для виконання Позивачем зобов'язань підрядника за Договором підряду.
Тому суд вирішує, що укладений Договір є підстави визнати недійсним як такий, що укладений з порушенням норм чинного законодавства України, а саме: без наявності у Позивача відповідного дозволу (ліцензії), а також з введенням Позивачем Відповідача в оману щодо обставин, які мають істотне значення.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Відповідача, викладені у зустрічному позові, є такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки сторонами за двома позовами понесені судові витрати , то, згідно ст. 49 ГПК України судові витрати позивача за первісним позовом покладаються на позивача, а за зустрічним позовом відповідно покладаються на відповідача або позивача за цим позовом.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 215, 227, 230 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ст. 9 Закону «Про основи містобудування», , ст.ст. 2, 5, 32, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Договором сторін , Господарський суд міста Києва, -
1. Зустрічний позов задовольнити.
2. Визнати Договір про заміну сторони в зобов'язанні від 20.10.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будімпекс Стоун Груп», Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрпромбудінвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробудстандартгруп»недійсним.
3. По первісному позову припинити провадження у справі.
4. Судові витрати покласти на сторони відповідно по заявленим позовам.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Суддя Н. І. Качан
Дата підписання 05 червня 2009 року.