01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
21.05.09 р. № 5/241а
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Ткаченка Б.О. (доповідач по справі),
суддів:
Лобань О.І.
Федорчук Р. В
секретар судового засідання Єрмак Л.В.
представники сторін:
від позивача за первісним позовом: Шиманський А.О. -дов. №1779 від 05.07.2008р., представник
від відповідача за первісним позовом: Тукало В.І. -дов. від 01.03.09р., представник
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «Кристал» на рішення господарського суду Полтавської області від 20.01.2009р.
у справі 5/241а (суддя Гетя Н.Г. )
за первісним позовом Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та
Кредит»в особі філії «Полтавське регіональне управління»Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»
до Приватного підприємства «Кристал»
про стягнення 84000 грн.
за зустрічним позовом Приватного підприємства «Кристал»
до Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Полтавське регіональне управління»Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»
про визнання недійсним договору відновлювальної кредитної лінії
№К-111-205 від 25.11.2005р.
Відкрите акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Полтавське регіональне управління»відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до приватного підприємства «Кристал»про стягнення 84000 грн.
Приватне підприємство «Кристал»звернулося до господарського суду Полтавської області з зустрічним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Полтавське регіональне управління»відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»про визнання недійсним п. 8.3 договору відновлювальної кредитної лінії №К-111-205 від 25.11.2005р.
13.08.2008р. приватне підприємство «Кристал»подало заяву про збільшення позовних вимог за зустрічною позовною заявою та просило визнати договір відновлювальної кредитної лінії №К-111-205 від 25.11.2005р. недійсним повністю.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.01.2009р. по справі №5/241а первісний позов задоволено, в задоволенні зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з ПП «Кристал»на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Полтавське регіональне управління»ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 84000 грн. штрафу, 840 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач за зустрічним позовом подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити повністю, а у задоволенні первісного позову відмовити.
На думку позивача за зустрічним позовом, рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими та з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 33, 43 ГПК України, ст. ст. 203, 215, 258, 261, 267,1074 Цивільного кодексу України та ст. 342 Господарського кодексу України.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.03.2009р. скарга позивача за зустрічним позовом прийнята до розгляду та порушене апеляційне провадження по справі.
Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.03.2009р. склад колегії суддів змінено: головуючий суддя -Ткаченко Б.О., судді -Лобань О.І., Федорчук Р.В.
Ухвалою заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.04.2009р. строк апеляційного провадження по справі продовжувався.
Представник позивача за первісним позовом заперечував проти вимог апеляційної скарги.
Представник відповідача за первісним позовом підтримав вимоги своєї апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження, судова колегія апеляційного суду виходить із наступного.
25.11.2005р. між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі обласної Полтавської філії (банк) та приватним підприємством «Кристал»(позичальник) укладено договір про відновлювальну кредитну лінію №К-111-205, згідно умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 140000 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані кошти до 24.11.2006р. та сплатити відсотки в розмірі 19% (а.с. 26-29).
В п. 5.3 договору зазначено, що позичальник зобов'язаний надавати банку квартальну та річну бухгалтерську та статистичну звітність.
Згідно п. 5.4 договору позичальник зобов'язаний за вимогою банку протягом 3 днів надавати банку бухгалтерські баланси, звіти та будь-які інші документи, які містять відомості, що можна використати для оцінки фінансового стану позичальника (в т.ч. які становлять банківську, комерційну таємницю чи іншу конфіденційну інформацію).
В п. 7.3 договору визначено, що за не надання банку позичальником у встановлені договором строки будь-яких документів, обов'язковість надання яких передбачена відповідним договором (в т.ч. документів за вимогою банку, зазначених в п. п. 4.4, 5.3,5.4,5.5 договору, а також в будь-яких інших випадках обов'язкового надання документів), а також за не повідомлення позичальником про факти, зазначені в п. 5.6 договору, позичальник сплачує штраф в розмірі 10% від загальної суми отриманих кредитних засобів.
Згідно п. 8.3 договору позичальник зобов'язується не переводити раніше відкриті рахунки в банку в інші банки без письмової згоди банку, не відкривати в інших банках поточні рахунки, не одержувати нових позик та кредитів, не виступати гарантом чи довірителем по зобов'язанням третіх осіб до моменту повернення кредиту чи виконання інших зобов'язань за договором. У випадку порушення даного пункту договору позичальник сплачує банку штраф в розмірі 50% від суми наданого кредиту, також позичальник за вимогою банку зобов'язаний протягом одного дня достроково повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом.
Як зазначає позивач за первісним позовом, позичальник протягом дії договору порушував його умови та не надавав звітність, а тому йому нараховано штраф в розмірі 84000 грн.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що договір №К-111-205 від 25.11.2005р. укладений з порушенням ст. ст. 1056, 1066 ЦКУ та порушує його права на свободу підприємницької діяльності, а тому має бути визнаний недійсним.
Дослідивши представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 20.01.2009р. має бути скасоване з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що 25.11.2005р. між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі обласної Полтавської філії (банк) та приватним підприємством «Кристал»(позичальник) укладено договір про відновлювальну кредитну лінію №К-111-205, згідно умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 140000 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані кошти до 24.11.2006р. та сплатити відсотки в розмірі 19% (а.с. 26-29).
В п. 5.3 договору зазначено, що позичальник зобов'язаний надавати банку квартальну та річну бухгалтерську та статистичну звітність.
Згідно п. 5.4 договору позичальник зобов'язаний за вимогою банку протягом 3 днів надавати банку бухгалтерські баланси, звіти та будь-які інші документи, які містять відомості, що можна використати для оцінки фінансового стану позичальника (в т.ч. які становлять банківську, комерційну таємницю чи іншу конфіденційну інформацію).
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження позивачем за первісним позовом доказів звернення до відповідача за первісним позовом з вимогою про надання фінансових документів та відмови останнього у їх наданні не надано.
В п. 7.3 договору визначено, що за не надання банку позичальником у встановлені договором строки будь-яких документів, обов'язковість надання яких передбачена відповідним договором (в т.ч. документів за вимогою банку, зазначених в п. п. 4.4, 5.3,5.4,5.5 договору, а також в будь-яких інших випадках обов'язкового надання документів), а також за не повідомлення позичальником про факти, зазначені в п. 5.6 договору, позичальник сплачує штраф в розмірі 10% від загальної суми отриманих кредитних засобів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій України»є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб. Отже, вирішуючи переданий на розгляд суду спір по суті, суд повинен з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оскарження прав особи, яка звернулася до суду з позовом, а також наявність спору між сторонами -конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, і, відповідно ухвалити рішення про захист порушеного права або відмову позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Представник відповідача за первісним позовом зазначив, що його підприємство вчасно і в повному обсязі надавало передбачену договором документацію для огляду позивачу за первісним позовом.
Проаналізувавши текст договору, колегія апеляційного господарського суду прийшла до висновку про те, що договором не встановлена конкретна форма надання документів та механізму фіксації факту подання чи неподання зазначених в договорі документів. Тому, колегія апеляційного господарського суду вважає, що подання документів для огляду працівникам банку свідчить про виконання відповідачем за первісним позовом своїх обов'язків, встановлених в п. п. 4.4, 5.3,5.4,5.5 договору.
Враховуючи вищенаведене та оскільки позивачем за первісним позовом доказів не надання та/чи відмови у наданні відповідачем за первісним позовом фінансових документів не надано, апеляційний господарський суд приходить до висновку про безпідставність первісних позовних вимог в частині стягнення 14000 грн.
Згідно п. 8.3 договору №К-111-205 від 25.11.2005р. позичальник зобов'язується не переводити раніше відкриті рахунки в банку в інші банки без письмової згоди банку, не відкривати в інших банках поточні рахунки, не одержувати нових позик та кредитів, не виступати гарантом чи довірителем по зобов'язанням третіх осіб до моменту повернення кредиту чи виконання інших зобов'язань за договором. У випадку порушення даного пункту договору позичальник сплачує банку штраф в розмірі 50% від суми наданого кредиту, також позичальник за вимогою банку зобов'язаний протягом одного дня достроково повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом.
Позивачем за первісним позовом доказів одержання відповідачем за первісним позовом нових позик та кредитів, виступу гарантом чи довірителем по зобов'язанням третіх осіб, переведення раніше відкритих рахунків в банку в інші банки без письмової згоди банку не надано.
В якості доказів порушення відповідачем за первісним позовом п. 8.3 договору, позивач за первісним позовом надав платіжні доручення №5 від 16.02.2006р., №74 від 09.07.2007р. та №78 від 11.07.2007р. (а.с. 7-9).
Як вбачається з платіжного доручення №5 від 16.02.2006р. ПП «Кристал»зі свого рахунку №26002323790067 в філії «Полтавське ГРУ ЗАТ КБ «Приватбанк»перерахувало на свій рахунок №260051364401 в філії «Полтавське регіональне управління ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»3500 грн. на поповнення обігових коштів.
Згідно платіжного доручення №74 від 09.07.2007р. ПП «Кристал»зі свого рахунку №260085131 в АБ «Полтава-банк»перерахувало на свій рахунок №260051364401 в філії «Полтавське регіональне управління ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»1000 грн. на поповнення обігових коштів.
Згідно платіжного доручення №78 від 11.07.2007р. ПП «Кристал»зі свого рахунку №260085131 в АБ «Полтава-банк»перерахувало на свій рахунок №260051364401 в філії «Полтавське регіональне управління ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»1000 грн. на поповнення обігових коштів.
Крім того, договором №323790 від 30.01.2001р. про розрахункове-касове обслуговування підтверджується, що рахунок №26002323790067 в Полтавському регіональному відділенні комерційного банку «Приватбанк»був відкритий відповідачем за первісним позовом ще з січня 2001р., тобто до укладення договору №К-111-205 від 25.11.2005р. (а.с. 53).
Як вбачається з призначень платежу в вищезазначених платіжних дорученнях, кошти відповідачем за первісним позовом були спрямовані саме на поповнення обігових коштів на його рахунку в філії «Полтавське регіональне управління ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», а не навпаки.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про безпідставність та недоведеність первісних позовних вимог і в частині стягнення з відповідача за первісним позовом 70000 грн.
Крім того, апеляційний господарський суд зазначає про пропущення позивачем за первісним позовом строку позовної давності для звернення з позовними вимогами про стягнення 70000 грн. з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
В ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В матеріалах справи наявні платіжне доручення №№26,27 від 19.06.2006р., якими підтверджується, що 20.06.2006р. ПП «Кристал»зі свого рахунку №26002323790067 в філії «Полтавське РУ КБ «Приватбанк»перерахувало позивачу за первісним позовом 4445,48 грн. на погашення відсотків та 700 грн. на погашення щомісячної комісії по кредитному договору від 25.11.2005р. (а.с. 61,62). Таким чином, позивач за первісним позовом ще 20.06.2006р. знав про наявність у відповідача за первісним позовом рахунку в іншому банку, а строк позовної давності для звернення з позовною вимогою про стягнення 70000 грн. сплинув 21.06.2007р.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Матеріалами справи підтверджується, що 26.06.2008р. відповідач за первісним позов подавав заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 32).
Таким чином, позивачем за первісним позовом пропущено строк позовної давності для звернення з позовною вимогою про стягнення 70000 грн., що також є однією з підстав для відмови у первісному позові в відповідній частині. Апеляційний господарський суд не вбачає підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності стосовно позовних вимог про стягнення 14000 грн., оскільки в даному випадку неможливо точно визначити з якого моменту починається перебіг позовної давності.
Апеляційний господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення зустрічних позовних вимог з огляду на наступне.
В п. 8.3 оскаржуваного договору визначено, що позичальник зобов'язується не переводити раніше відкриті рахунки в банку в інші банки без письмової згоди банку, не відкривати в інших банках поточні рахунки, не одержувати нових позик та кредитів, не виступати гарантом чи довірителем по зобов'язанням третіх осіб до моменту повернення кредиту чи виконання інших зобов'язань за договором.
Крім того, позичальник зобов'язується забезпечити зарахування виручки від реалізації товарів (продукції, робіт, послуг) позичальника виключно на поточні рахунки в національній та іноземній валютах, відкриті в банку.
У випадку порушення даного пункту договору позичальник сплачує банку штраф в розмірі 50% від суми наданого кредиту, також позичальник за вимогою банку зобов'язаний протягом одного дня достроково повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом.
Відповідно до ч. 3 ст. 342 Господарського кодексу України суб'єкт підприємництва має право відкривати рахунки для зберігання грошових коштів, здійснення всіх видів операцій у будь-яких банках України та інших держав за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.
В ст. 1074 Цивільного кодексу України визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження відповідачем за зустрічним позовом доказів наявності судового рішення щодо обмеження права позивача за зустрічним позовом розпоряджання рахунками не надано.
Враховуючи вищенаведене та оскільки п. 8.3 оскаржуваного договору обмежує права позичальника щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, позбавляє права відкривати рахунки в інших банках, одержувати позики та кредити, виступати гарантом чи довірителем по зобов'язанням третіх осіб, тобто всіляким чином обмежує свободу господарської діяльності позичальника, апеляційний господарський суд приходить до висновку про правомірність зустрічних позовних вимог в частині визнання п. 8.3 договору про відновлювальну кредитну лінію №К-111-205 від 25.11.2005р. недійсним.
В іншій частині зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
В ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»№02-5/111 від 12.03.1999р. господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Проаналізувавши зміст оскаржуваного договору від 25.11.2005р., апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що відповідний договір (окрім п. 8.3 договору) укладений з дотриманням законодавства України, спрямований на настання реальних наслідків, сторони такого договору були правоздатні та володіли необхідним обсягом цивільної дієздатності, а тому підстави для визнання його в іншій частині, окрім п. 8.3, недійсним відсутні.
Крім того, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження позивачем за зустрічним позовом доказів недосягнення згоди щодо всіх умов оскаржуваного договору, звернення до відповідача за зустрічним позовом з протоколом-розбіжностей щодо умов договору та/чи інших доказів заперечення щодо умов договору не надано.
Посилання позивача за зустрічним позовом на ст. 207 Господарського кодексу України є безпідставним, оскільки в даній статті йде мова про визнання недійсними (нікчемними) умов типових договорів та договорів приєднання, до яких оскаржуваний договір не відноситься.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати стягуються пропорційно розміру задоволених вимог.
Згідно ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 20.01.2009р. по справі №5/241а прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому має бути скасоване.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 ГПК України апеляційний господарський суд
постановив:
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Кристал»на рішення господарського суду Полтавської області від 20.01.2009р. по справі №5/241а задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 20.01.2009р. по справі №5/241а скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю.
4. Зустрічний позов задовольнити частково.
5. Визнати недійсним п. 8.3 договору про відновлювальну кредитну лінію №К-111-205 від 25.11.2005р., укладеного між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі обласної Полтавської філії та приватним підприємством «Кристал».
6. В задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог відмовити.
7. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Полтавське регіональне управління»відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 77, к/р №39012011508980 в філії «Полтавське РУ ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 331832, код ЄДРПОУ 26435422) на користь приватного підприємства «Кристал» (36009, м. Полтава, пров. Декоративний, 10, р/р 260051364401 в філії «Полтавське РУ ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 331832, код ЄДРПОУ 30732031 ) 42,50 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
8. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Полтавське регіональне управління»відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 77, к/р №39012011508980 в філії «Полтавське РУ ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 331832, код ЄДРПОУ 26435422) на користь приватного підприємства «Кристал» (36009, м. Полтава, пров. Декоративний, 10, р/р 260051364401 в філії «Полтавське РУ ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 331832, код ЄДРПОУ 30732031 ) 441,25 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Видачу виконавчих документів доручити господарському суду Полтавської області.
9. Справу №5/241а повернути до господарського суду Полтавської області.
10. Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Головуючий суддя: Ткаченко Б.О.
Судді:
Лобань О.І.
Федорчук Р. В
Дата відправки 10.06.09