ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 22/102
04.06.09
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований
корпоративний інвестиційний фонд «Прем'єр Фонд Облігацій»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»
про повернення строкового депозитного вкладу, сплату неустойки, штрафних санкцій
Суддя Самсін Р.І.
Представники сторін:
від позивача: Чугаєнко О.М. (довіреність від 07.11.2008 року);
Мошкало Д.В. (довіреність від 07.11.2008 року);
від відповідача: не з'явились;
В судовому засіданні 04.06.2009р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Відкрите акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Прем'єр Фонд Облігацій»(надалі ВАТ «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Прем'єр Фонд Облігацій», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(надалі ТОВ «Український промисловий банк», відповідач) грошових коштів як вкладу у розмірі 515 000 грн., пені у сумі 20, 82 грн. за прострочення сплати процентів за користуванням вкладом за грудень місяць 2008 року; пені у сумі 27, 83 грн. за прострочення сплати процентів за користуванням вкладом за період з 01.01.09 по 20.01.09р.; пені у сумі 5 418, 08 грн. за неповернення суми вкладу; індексу інфляції у сумі 21, 45 грн. за прострочення сплати процентів за користуванням вкладом за грудень місяць 2008 року; трьох процентів річних за користування вкладом за грудень місяць 2008р. -у розмірі 2, 60 грн., трьох процентів річних за прострочення сплати процентів за користуванням вкладом за період з 01.01.09 по 20.01.09р. у розмірі 3, 48 грн.; трьох процентів за неповернення суми вкладу у розмірі 677, 26 грн., завданих збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 6 878, 11 грн..
В ході розгляду справи позовні вимоги були збільшені, згідно з заявою отриманою судом 09.04.2009р. за вх. 06-37/11706 на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів як вкладу у розмірі 515 000 грн., пені у сумі 20, 82 грн. за прострочення сплати процентів за користуванням вкладом за грудень місяць 2008 року; пені у сумі 27, 83 грн. за прострочення сплати процентів за користуванням вкладом за період з 01.01.09 по 20.01.09р.; пені у сумі 23 704, 10 грн. за неповернення суми вкладу; індексу інфляції у сумі 21, 45 грн. за прострочення сплати процентів за користуванням вкладом за грудень місяць 2008 року; індексу інфляції у сумі 39, 60 грн. за прострочення користування вкладом за період з 01.01.09 по 20.01.09р., індексу інфляції у сумі 13 024, 52 грн. за неповернення суми вкладу; трьох процентів річних за користування вкладом за грудень місяць 2008р. -у розмірі 2, 60 грн., трьох процентів річних за прострочення сплати процентів за користуванням вкладом за період з 01.01.09 по 20.01.09р. у розмірі 3, 48 грн.; трьох процентів за неповернення суми вкладу у розмірі 2 963, 01 грн., завданих збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 24 445, 42 грн..
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за договором банківського вкладу в національній валюті № 247/Ю-08 укладеним з ВАТ «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Прем'єр Фонд Облігацій», від імені, в інтересах та за рахунок якого на підставі Договору про управління активами від 20.09.2006р. № 1 діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фоїл Ессет Менеджмент Юкрейн»частина своїх зобов'язань виконана з порушенням строку, а частина зобов'язань не виконана взагалі.
Так, позивач стверджує про порушення відповідачем строків сплати позивачу процентів у розмірі 10 553, 28 грн. за користування вкладом протягом грудня місяця 2008 року, оскільки, фактично такі проценти відповідачем було сплачено 08 січня 2009 року, тоді як відповідно до повідомлення надісланого відповідачем позивачу за допомогою системи «Клієнт-банк»з 31 грудня 2008р. по 04 січня 2009р. та 07 січня 2009р. Банк з клієнтами не працював, 05 та 06 січня 2009 року Банк працював у звичайному режимі, тобто виплату процентів відповідач зобов'язаний був здійснити позивачу 05 січня 2009р..
Сплата процентів у розмірі 7 054, 80 грн. за користування вкладом починаючи з 01.01.09р. по 20.01.09р. здійснена відповідачем із прострочкою 6 днів, оскільки зазначені проценти були повернуті позивачеві не 20 січня 2009 року, а лише 26 січня 2009 року.
Окрім того, відповідачем не виконано зобов'язання передбачені п. 1.3 та п. 3.1.2 Договору, а саме - не повернено позивачу вклад.
Стверджуючи про те, що зі сторони відповідача має місце порушення зобов'язань за Договором, наслідками чого відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України є, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків, позивач з посиланням на умови договору та положення Цивільного кодексу вважає наявними підстави вимагати:
- сплати пені
за прострочення сплати процентів у розмірі 10 553, 28 грн. за користуванням вкладом за грудень місяць 2008 року;
за прострочення сплати процентів у розмірі 7 054, 80 грн. за користуванням вкладом за період з 01.01.09 по 20.01.09р.;
за неповернення суми вкладу;
- сплати індексу інфляції
за прострочення сплати процентів у розмірі 10 553, 28 грн. за користуванням вкладом за грудень місяць 2008 року;
за прострочення сплати процентів у розмірі 7 054, 80 грн. за користуванням вкладом за період з 01.01.09 по 20.01.09р.;
за неповернення суми вкладу;
- сплати трьох процентів річних
за прострочення сплати процентів у розмірі 7 054, 80 грн. за користуванням вкладом за період з 01.01.09 по 20.01.09р.;
за неповернення суми вкладу;
- відшкодування у повному обсязі завданих збитків у вигляді упущеної вигоди.
Упущена вигода полягає в неодержанні позивачем доходів, які б він реально міг одержати, якби його право не було порушене відповідачем, і належні позивачу кошти були вчасно сплачені. Зазначені доходи позивач мав отримати, розраховуючи на вчасне повернення відповідачем вкладу на розрахунковий рахунок № 265040131551 в ЗАТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», МФО 3206227, який відкритий на підставі укладеного між позивачем та ЗАТ «СБЕРБАНК РОСІЇ»Договору банківського рахунку № РКО 1551 від 21 лютого 2007 року. Відповідно до пунктів 1 та 2 Додаткової угоди від 11 листопада 2008 р. № 1% до Договору банківського рахунку № РКО 1551 від 21 лютого 2007 року ЗАТ «СБЕРБАНК РОСІЇ»нараховує позивачу відсотки по залишку на його поточному рахунку № 265040131551, у разі якщо залишок коштів в національній валюті України буде рівним або більшим ніж 50 000 грн.. Відсотки, які нараховуються по залишку на поточному рахунку в національній валюті України, розраховуються за ставкою КІЕІВОR.
Додатково в обґрунтування заявлених вимог стосовно нарахування штрафних санкцій позивач просив прийняти до уваги під час розгляду справи те, що Постанова Правління Національного банку України «Про призначення тимчасової адміністрації в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»№ 19/БТ від 20 січня 2009 року є такою, що не відповідає діючому законодавству не підлягає застосуванню як нормативно-правовий акт, оскільки суперечить Цивільному Кодексу України, Господарському кодексу України, Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про Національним банк України».
Аналізуючи поняття та терміни надані в законодавстві позивач стверджував, що норми законодавства розрізняють вкладника та кредитора як два різних суб'єкта, взаємовідносини з банком кожний з яких має різний характер, і саме мораторій під час здійснення тимчасової адміністрації вводиться на вимоги кредиторів, а не на вклади, які розміщені клієнтами банку на їх депозитних рахунках.
З посиланням на п. 15 Положення «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 позивач зазначав що Постанова «Про призначення тимчасової адміністрації в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»не зареєстрована у Міністерстві юстиції України, тоді як згідно вказаного пункту міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.
Вказуючи на обов'язковість державної реєстрації Постанови Правління Національного банку України, про що на думку позивача свідчать положення ст. 1 та 2 Указу Президента України від 03.10.92р. № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», п. 2, 3 Положення № 731, позивач в свою чергу стверджував, що вказана Постанова Правління Національного банку України «Про призначення тимчасової адміністрації в ТОВ «Український промисловий банк»№ 19/БТ від 20 січня 2009 року, на яку посилався відповідач у своєму листі як на підставу неповернення суми депозиту та заперечення щодо нарахування штрафних санкцій, не є нормативним актом, що спрямований на регулювання суспільних відносин, не є таким, що містить норми права та таким, який має неперсоніфікований характер і таким, який розрахований на неодноразове застосування.
Враховуючи що застосуванню за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, в даному випадку підлягають норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що відмова відповідача у поверненні строкового депозиту є незаконною, і відповідач зобов'язаний нести відповідальність відповідно до зазначених кодексів України.
Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені письмово у відзивах на позов та обгрунтовані відсутністю підстав для задоволення заявлених вимог з посиланням на дію мораторію введеного згідно Постанови Правління Національного банку України №19/БТ від 20.01.2009р. строком на шість місяців з 21.01.2009р. по 21.07.2009р..
Окрім того, посилаючись на ст. 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність" та положення п. 5.1. Договору згідно з яким сторони не несуть відповідальності якщо настають обставини непереборної сили, до яких серед іншого, відноситься і видання нормативно правових актів Національного банку України, що прямо або побічно забороняють чи обмежують можливість належного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором, відповідач стверджував, що таким нормативно правовим актом є Постанова Правління Національного банку України №19/БТ від 20.01.2009р., якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до п.5.2. Договору при наявності обставин непереборної сили строк виконання зобов'язань відсувається відповідно до закінчення терміну дії цих обставин, тобто до закінчення терміну дії мораторію (21.07.2008 року), відповідно на думку відповідача, в даному випадку предмет спору відсутній, у зв'язку з цим вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
28 листопада 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк»та ВАТ «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Прем'єр Фонд Облігацій», від імені, в інтересах та за рахунок якого на підставі Договору про управління активами від 20.09.2006 р. № 1 діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фоїл Ессет Менеджмент Юкрейн», був укладений договір банківського вкладу в національній валюті № 247/Ю-08 (строковий з правом поповнення).
Предмет договору сторонами визначений у розділі 1 договору, та відповідно з п. 1.2, 1.3 та 1.4 вкладник (позивач у справі) зобов'язувався перерахувати грошові кошти у безготівковій формі у сумі 515 000, 00 грн. (вклад) на відкритий банком (відповідач у справі) вкладний (депозитний) рахунок № 2651201303097, а відповідач зобов'язувався повернути суму вкладу 20.01.2009р. та за користування коштами сплатити вкладнику проценти з розрахунку 25 % річних.
Як про те зазначає позивач у позовній заяві 01 грудня 2008 року суму вкладу було перераховано на відкритий відповідачем вкладний (депозитний) рахунок, вказані обставини відповідачем не заперечуються.
В силу положень п. 1.3 договору банк зобовязувався повернути суму вкладу 20 січня 2009р., однак в порушення зазначеного, сума вкладу у вказаний строк відповідачем не була повернута, у зв'язку з чим позивач просить стягнути грошові кошти в розмірі 515 000 грн. в судовому порядку.
Окрім того, в порушення умов договору, які передбачають строки виплати процентів за користування вкладом, позивач стверджує про несвоєчасну виплату процентів у розмірі 10553, 28 грн. за користування вкладом протягом грудня місяця 2008 року, та процентів у розмірі 7 054, 80 грн. за користування вкладом починаючи з 01.01.09р. по 20.01.09р..
Відповідно до п. 2.2 Договору нарахування процентів здійснюється банком щомісячно з 01 числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця, а сплата згідно з пунктом 2.4 Договору здійснюється в перший робочий день наступного за звітним місяця та в день повернення вкладу.
За твердженням позивача:
- проценти у розмірі 10 553, 28 грн. за користування вкладом протягом грудня місяця 2008 року відповідачем було сплачено 08 січня 2009 року, тоді як відповідно до повідомлення отриманого позивачем за допомогою системи «Клієнт-банк» з 31 грудня 2008р. по 04 січня 2009р. та 07 січня 2009р. банк з клієнтами не працював, 05 та 06 січня 2009 року банк працював у звичайному режимі, тобто виплату процентів відповідач зобов'язаний був здійснити позивачу 05 січня 2009р..
- сплата процентів у розмірі 7 054, 80 грн. за користування вкладом починаючи з 01.01.09р. по 20.01.09р. здійснена відповідачем із прострочкою 6 днів, оскільки зазначені проценти були повернуті позивачеві не 20 січня 2009 року, а лише 26 січня 2009 року.
Зазначені обставини матеріалами справи не підтверджені, однак жодних належних доказів у спростування зазначеного, зокрема і щодо інших строків виплати процентів за вкладом по договору, відповідачем суду не надано.
Листом № 20/09 від 20.01.2009р., позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути суму вкладу та всі нараховані за період дії договору та несплачені проценти на банківський вклад в строк передбачений п. 1.3 та 2.4 договору, а саме 20 січня 2009р..
У відповідь на зазначену вимогу, відповідач листом № 4124 від 29.01.2009р. повідомив, що Постановою Правління Національного банку України «Про призначення тимчасової адміністрації в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»№ 19/БТ від 20 січня 2009р. з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців -з 21.01.2009р. по 21.07.2009р., і мораторій поширюється в тому числі і на повернення депозитних коштів юридичних осіб, які були розміщені у банку до призначення Тимчасової адміністрації, тобто до 21.01.2009р..
Заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних збитків та 3% річних нарахованих за прострочення виплати процентів за вкладом та суми вкладу, задоволенню не підлягають через наступне.
Відповідно до ст. 334 Господарського кодексу України банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до закону.
Банки - це фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб.
Згідно приписів ст. 340 Господарського кодексу України, депозитні операції банків полягають у залученні коштів у вклади та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів. Депозити утворюються за рахунок коштів у готівковій або у безготівковій формі, у гривнях або в іноземній валюті, що розміщені юридичними особами чи громадянами (клієнтами) на їх рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства та умов договору. Договір банківського вкладу (депозиту) укладається у письмовій формі.
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу (ст. 1058 Цивільного кодексу України).
Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом (ст. 1074 Цивільного кодексу України).
Згідно постанови Правління НБУ № 19/БТ від 20.01.2009р. «Про призначення тимчасової адміністрації у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»»прийнято рішення щодо призначення тимчасової адміністрації, та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 21.01.2009 по 21.07.2009р..
Визначення мораторію наведене у ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відповідно з яким мораторій це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації, тобто до 21.01.2009р..
Таким чином, на зобов'язання банку повернути суму вкладу за договором банківського вкладу в національній валюті № 247/ю-08 від 28.11.2008р. на загальну суму 515 000 грн., яке виникло до 21.01.2009 року накладено мораторій та відповідно до ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", після припинення дії мораторію відповідач, повинен буде виконати свої зобов'язання перед позивачем.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Дія мораторію визначена постановою Правління НБУ № 19/БТ від 20.01.2009р. строком на 6 місяців до 21.07.2009р., відповідно саме з настанням цієї дати слід вважати таким, що настав строк виконання банком зобов'язань щодо перерахування коштів в сумі 515 000 грн., на які поширюється дія мораторію.
Позиція позивача яка полягає в тому, що мораторій під час здійснення тимчасової адміністрації вводиться на вимоги кредиторів, а не на вклади, які розміщені клієнтами банку на їх депозитних рахунках, судом не приймається, оскільки Законом "Про банки та банківську діяльність" (ч. 4 ст. 85) чітко визначені зобов'язання на які не поширюється мораторій, серед яких такі, що виникають у зв'язку з обслуговуванням поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, виплатою заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, зобов'язання банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.
Повернення суми вкладу за депозитним договором укладеним з позивачем не пов'язане з обслуговуванням поточних операцій здійснюваних тимчасовим адміністратором, вказане зобов'язання банку не виникло під час здійснення тимчасової адміністрації банку та в даному випадку положення закону щодо поширення мораторію на задоволення вимог кредиторів слід розуміти таким чином, що у відносинах за укладеним договором клієнт банку (вкладник) є кредитором, якому належить право вимоги.
Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (ст. 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність").
У ст. 58 Закону України "Про банки та банківську діяльність" зазначено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади. Вказана стаття вміщена законодавцем у главі 9 Закону "Про банки та банківську діяльність" якою врегульовано відносини банку з клієнтами, що відповідно спростовує доводи позивача про те, що клієнт банку (вкладник) не є кредитором банку у відносинах, що склались за договором банківського вкладу. Клієнт банку, яким є позивач, набуває статусу кредитора саме в силу наявності у нього права вимоги та саме в такому розумінні підлягають застосуванню до спірних відносин положення закону що стосуються мораторію.
Разом з тим суд враховує, що в рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Кампус Коттон клаб” щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) в п. 3 зазначено, що положення частини другої ст. 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у т.ч. судовий захист. Для забезпечення судового захисту Конституція України у ст. 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами. Із змісту частини другої ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням.
Враховуючи, що в силу дії мораторію, який поширюється на зобов'язання банку, зокрема і щодо виплати вкладу за договором № 247/Ю-08 від 28.11.2008р., строк виконання зобов'язання по поверненню суми вкладу для банку настане після закінчення дії мораторію, тобто з 22.07.2009р., а положення закону (ст. 85 Закону «Про банки та банківську діяльність») забороняють стягнення на підставі виконавчих документів та не забороняють розгляд судом законних вимог щодо стягнення, прийняття рішень за такими вимогами, суд вважає що вимоги позивача про стягнення суми вкладу підлягають задоволенню з відстроченням виконання судового рішення до закінчення дії мораторію. Право суду при прийнятті судового рішення відстрочити його виконання передбачене п. 6 ст. 83 ГПК України.
Щодо стягнення пені, інфляційних збитків, 3 процентів річних за користування коштами, слід зазначити, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність" протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. Тобто, вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, і цей проміжок часу відповідає строку дії мораторії на задоволення вимог кредиторів.
Вказане свідчить про безпідставність нарахування пені, трьох процентів річних, інфляційних збитків за період з 21.01.2009р., тобто в період дії мораторію, оскільки вказані суми нараховані позивачем саме за невиконання грошового зобов'язання по виплаті вкладу.
Частиною 5 ст. 85 Закону передбачено, що після закінчення мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.
Виходячи з наведеного, нараховані суми пені у розмірі 20, 82 грн. за прострочення сплати процентів у розмірі 10 553, 28 грн. за користуванням вкладом за грудень місяць 2008 року; у розмірі 27, 83 грн. за прострочення сплати процентів у розмірі 7 054, 80 грн. за користуванням вкладом за період з 01.01.09 по 20.01.09р.; індексу інфляції у сумі 21, 45 грн. за прострочення сплати процентів за користуванням вкладом за грудень місяць 2008 року; індексу інфляції у сумі 39, 60 грн. за прострочення користування вкладом за період з 01.01.09 по 20.01.09р.; трьох процентів річних за користування вкладом за грудень місяць 2008р. -у розмірі 2, 60 грн., трьох процентів річних за прострочення сплати процентів за користуванням вкладом за період з 01.01.09 по 20.01.09р. у розмірі 3, 48 грн. можуть бути заявлені до банку після закінчення мораторію, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення таких вимог в межах даної справи.
Щодо твердження позивача про незаконність постанови Правління НБУ № 19/БТ від 20.01.2009р., відсутність підстав для її застосування через суперечність положень Постанови Цивільному кодексу України та Господарському кодексу України та обов'язковості реєстрації постанови у Міністерстві юстиції України суд відзначає наступне.
Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001р. № 369 затверджено Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, главою 8 розділу 5 якого, встановлені порядок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, та зокрема передбачено, що з метою створення сприятливих умов для покращання та стабілізації фінансового стану банку Національний банк має право ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.
Відповідно до статті 66 Закону України „Про банки та банківську діяльність»Національний банк України здійснює державне регулювання діяльності банків, у тому числі, у формі адміністративного регулювання, зокрема шляхом встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.
Рішення Національного банку України щодо призначення тимчасової адміністрації приймається в якості заходів впливу, та є виконавчим документом (ст. 73 Закону України "Про банки та банківську діяльність").
Таким чином, прийняття постанови № 19/БТ від 20.01.2009р. належить до повноважень Національного банку та не суперечить законодавству.
Нормативно-правовим актом є офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має не персоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування (наказ Міністерства юстиції про затвердження Порядку "Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів" № 34/5 від 12.04.2005 року). Відповідно до п. 3.4 Розділу III цього Порядку та п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.92 року № 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", на державну реєстрацію не подаються акти персонального характеру та/або дії яких вичерпуються одноразовим застосуванням. Посилання на вказаний пункт міститься також і у відповіді Міністерства юстиції України № 737-09-24 від 28.04.2009р. отриманій позивачем та наданій до матеріалів справи.
Постанова № 19/БТ не є нормативно-правовим актом, який би підлягав реєстрації в Міністерстві юстиції, так як вона не містить норми права та має персоніфікований характер (стосується Укрпромбанку). Тому твердження позивача щодо незастосування та необов'язковості виконання Постанови № 19/БТ, оскільки вона не зареєстрована в Міністерстві юстиції України є безпідставними. Постанова № 19/БТ від 20.01.2009 року набула чинності та є обов'язковою для виконання ТОВ «Український промисловий банк».
Відповідно до положень ст. 79 Закону України "Про банки та банківську діяльність", публікація інформації про призначення тимчасового адміністратора здійснена в газеті "Урядовий кур'єр" за 27 січня 2009 року № 13 (копія залучена до матеріалів справи).
Заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача завданих збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 24 445, 42 грн. задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Сума збитків у вказаному розмірі позивачем обґрунтовується неотриманням позивачем доходу за період з 20 січня по 31 березня 2009р. у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, а саме - зазначені доходи позивач мав отримати, розраховуючи на вчасне повернення відповідачем вкладу на розрахунковий рахунок № 265040131551 в ЗАТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», МФО 3206227, який відкритий на підставі укладеного між позивачем та ЗАТ «СБЕРБАНК РОСІЇ»Договору банківського рахунку № РКО 1551 від 21 лютого 2007 року. Відповідно до пунктів 1 та 2 Додаткової угоди від 11 листопада 2008р. № 1% до Договору банківського рахунку № РКО 1551 від 21 лютого 2007 року ЗАТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» нараховує позивачу відсотки по залишку на його поточному рахунку № 265040131551, у разі якщо залишок коштів в національній валюті України буде рівним або більшим ніж 50 000 грн.. Відсотки, які нараховуються по залишку на поточному рахунку в національній валюті України, розраховуються за ставкою КІЕІВОR.
Оскільки позивачем не було повернуто суму вкладу в розмірі 515 000 грн. у строк визначений договором -20.01.2009р., позивачем здійснено розрахунок неотриманого доходу саме виходячи із процентної ставки по залишку на поточному рахунку з урахуванням можливості розміщення вказаних коштів на рахунку відкритому у ЗАТ «СБЕРБАНК РОСІЇ».
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з пунктом 1 статті 224 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Таким чином, позивач був зобов'язаний довести в порядку. визначеному чинним законодавством, факт понесення фактичних збитків, або неотримання упущеної вигоди внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання.
Наведені дані про умови договору банківського рахунку № РКО 1551 від 21 лютого 2007 року. не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, які підтверджують неотриманий товариством в періоді з 20.01.2009р. по 31.03.2009р. прибуток (упущену вигоду), оскільки вимоги грунтуються на припущеннях, що позивач зміг би отримати у відповідному періоді 2009р. прибуток, якби відповідачем було вчасно повернуто суму вкладу, що не дає підстав вважати обгрунтованими доводи позивача про достовірний розмір упущеної вигоди. Грошові кошти, які розміщені на депозитному рахунку у ТОВ «Укрпромбанк»позивач міг використати на купівлю товару, виплату заробітної плати, а також міг розмістити на умовах депозиту у тому ж банку (продовжити відносини за договором шляхом його переукладення на новий термін) за відсутності обставин що виникли тощо, та не існує доказів, що саме кошти отримані з депозиту були б спрямовані на рахунок у ЗАТ «СБЕРБАНК РОСІЇ»і знаходились би протягом строку зазначеного позивачем.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Як було зазначено вище, на зобов'язання банку повернути суму вкладу за договором № 247/Ю-08 від 28.11.2008р. поширюється дія мораторію введеного Постановою правління НБУ № 19/БТ від 20.01.2009р. внаслідок чого, відсутні підстави вважати наявним допущення порушення прав позивача діями відповідача, що свідчить про недоведеність позивачем як розміру упущеної вигоди, причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками.
З урахуванням наведеного заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 5 280, 50 грн., 515, 47 грн. та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 5 204, 29 грн..
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, бульвар Л. Українки 26, к/р 32000175001 в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 321024, ідент. код 19357325) на користь Відкритого акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Прем'єр Фонд Облігацій»(04070, м. Київ, вул. Іллінська 8, під'їзд № 3, п/р 265040131551 в ЗАТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», МФО 320627, ідент. код 34602546) 515 000 грн. (п'ятсот п'ятнадцять тисяч гривень) суми вкладу за депозитним договором № 247/Ю-08 від 28.11.2008р. та 5 204, 29 грн. (п'ять тисяч двісті чотири гривні 29 копійок) судових витрат, відстрочивши виконання даного судового рішення до 21.07.2009р..
3. В іншій частині в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Р.І.Самсін
дата підписання рішення 05.06.2009