79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
18.05.09 Справа № 12/134
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Зварич О.В.,
Юрченка Я.О.,
при секретарі Горбач Ю.Б.,
за участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача (скаржник) - не з'явився
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Байкал», вих.№34 від 13.02.2009 року
на рішення господарського суду Рівненської області від 05.02.2009 року (підписане 06.02.2009 року), суддя Крейбух О.Г.
у справі № 12/134,
за позовом Комунального теплопостачаючого підприємства «Комуненергія»Рівненської міської ради, м.Рівне
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Байкал», м.Рівне
про стягнення 69803,69 грн. (з яких 55287,41 грн. - основний борг, 6325,47 грн. - пеня, 7308,46 грн. - інфляційні втрати, 882,35 грн. - 3% річних)
В процесі розгляду справи у суді першої інстанції позивачем подано заяву про зменшення суми позовних вимог (вих.№02-02/230 від 05.02.2009 року), в якій просить стягнути з відповідача 51787,41 грн. основного боргу, 4380,58 грн. - пені, 7264,46 грн. - збитки від інфляції, 877,41 грн. - 3% річних.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 05.02.2009 року по справі №12/134 позов задоволено частково, стягнено з ТзОВ «Байкал»на користь Комунального теплопостачаючого підприємства «Комуненергія»Рівненської міської ради - 51787,41 грн. основного боргу, 4380,58 грн. - пені, 6988,03 грн. - збитки від інфляції, 877,41 грн. - 3% річних. Відмовлено в позові про стягнення збитків від інфляції в сумі 276,43 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за постачання теплової енергії, згідно договору №405 від 01.03.2002 року підтверджена матеріалами справи, підставна та підлягає до стягнення враховуючи положення ст.ст.526,530 ЦК України. Поряд з цим, суд із посиланням на п.6.3.3 договору та ч.2 ст.625 ЦК України, вважає підставними заявлені до стягнення позивачем із відповідача - 4380,58 грн. - пені, 6988,03 грн. - збитки від інфляції, 877,41 грн. - 3% річних.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТзОВ «Байкал»подало апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи і просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 05.02.2009 року по справі №12/134 та прийняти нове рішення, Зокрема, скаржник звертає увагу суду на те, що відповідач не є власником гуртожитку, в який подавалась теплова енергія згідно договору №405 від 01.03.2002 року, а 1,2,7,8,9 поверхи зазначеного гуртожитку здані в оренду РВ ФДМ України у Рівненській області без погодження із відповідачем, орендарі заборгували за користування тепловою енергією 139000 грн., в які входить і сума позову. Поряд з цим, скаржник не погоджується із стягнутими на користь позивача - пенею, інфляційними та 3% річних.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.
Представник відповідача (скаржника) в судове засідання не з'явився, проте надіслав до суду клопотання, в якому просить про відкладення розгляду справи.
Колегія суддів, розглянувши клопотання скаржника, враховуючи те, що явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, прийшла до висновку, що таке не підлягає задоволенню та вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.
Поряд з цим, позивачем по справі направлено до суду відзив на апеляційну скаргу (вих.№02-02/722 від 27.03.2009 року), в якому останній просить залишити без змін рішення господарського суду Рівненської області від 05.02.2009 року по справі №12/134, а апеляційну скаргу без задоволення, вказуючи на те, що судом першої інстанції повно з'ясовано фактичні обставини справи та вірно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує на те, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію підтверджена матеріалами справи.
Суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
01.03.2002 року між КТП «Комуненергія»(в тексті договору - підприємство) та ТзОВ «Байкал»(в тексті договору - споживач) укладено договір №405 на відпуск теплової енергії, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався постачати відповідачу теплову енергію, а відповідач здійснювати оплату за спожиту теплову енергію на умовах даного договору. Теплова енергія подається відповідачу за адресою вул.Відінська,42а (п.1.4 договору). Вказаний договір підписано відповідачем без жодних застережень і протоколу розбіжностей.
Відповідно до статуту Комунальне теплопостачаюче підприємство «Комуненергія»Рівенської міської ради є правонаступником усіх правових вимог та зобов'язань Комунального теплопостачаючого підприємства «Комуненергія».
Як вбачається із матеріалів справи, а саме із довідки КТП «Комуненергія»РМР від 04.02.2009 року №10-03/226 подачу теплової енергії ТзОВ «Байкал»припинено з 19.02.2008 року.
Пунктом 5.2 договору №405 від 01.03.2002 року визначено розмір щомісячної плати за опалення та гаряче водопостачання на момент кладення даного договору становить 68,09 грн. в місяць за 1 Гкал для споживачів 1 групи.
Згідно рішення виконкому Рівненської міської ради від 13.03.2007 року №45 «Про затвердження тарифів на надання послуг з теплопостачання (централізованого опалення та підігріву води)»з 02.03.2007 року встановлено тариф на надання послуг з теплопостачання для юридичних осіб в опалювальний сезон у розмірі 258,49 грн. за 1 Гкал. Додатковою угодою підписаною сторонами в березні 2007 року внесено зміни до п.5.2 вищевказаного договору щодо розміру щомісячної плати за опалення і підігрів води для населення і інших споживачів.
Пунктом 5.4 договору на відпуск теплової енергії передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.
Відповідно до розрахунку заборгованості з 01.11.2007 року по 01.09.2008 року, заборгованість ТзОВ «Байкал»перед позивачем становила 55287,41 грн. В матеріалах справи також містяться довідки №405 про кількість використаної теплової енергії на вводі споживача - ТзОВ «Байкал», гуртожиток по вул.Відінській,42 а, які містять інформацію про кількість використаних Гкал. (арк. справи 24-27).
В процесі розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем сплачено частину суми боргу в розмірі 3500 грн., що підтверджується банківською випискою (арк. справи 48), і підтверджується позивачем та взято до уваги судом при вирішенні спору.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.1 ст.530 ГК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 51787,41 грн. є підставними та правомірно задоволені судом першої інстанції.
Щодо посилання відповідача на те, що поверхи будинку-гуртожитку здані в оренду РВ ФДМ України у Рівненській області без погодження з ТзОВ «Байкал», та посилання на те, що відповідач з орендарями в договірних відносинах не перебуває та, що орендарі заборгували за користування тепловою енергією, суд зазначає наступне:
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (вих.№10-04-01094 від 27.04.2009 року) на запит Львівського апеляційного господарського суду повідомило, що Регіональним відділенням ФДМ України по Рівненській області укладено лише один договір оренди державного майна №200-2004 від 01.07.2004 року нежитлового приміщення частини підвалу, загальною площею 54,4 кв.м в будівлі, що знаходиться по вул.Відінській,42 а в м.Рівному і перебуває на балансі ТзОВ «Байкал»- орендар ПП Рощина О.М. та долучено копію договору.
Як вбачається із пункту 5.8 зазначеного договору, орендар (ПП Рощина О.М.) зобов'язана укласти з балансоутримувачем орендованого майна (яким є ТзОВ «Байкал») договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю.
Разом з тим, апеляційним господарським судом відзначено, що як вбачається із тексту договору на теплопостачання №405 від 01.03.2002 року, умовами договору не ставиться в залежність оплата ТзОВ «Байкал»за постачання теплової енергії від оплати орендарів.
Відповідно до ч..3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із п.6.3.3 договору №405 від 01.03.2002 року, споживач (відповідач) несе відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,5 % належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Стосовно посилання скаржника на неправомірність стягненої пені, слід зазначити, що згідно розрахунку позивача (арк. справи 46) така нарахована, правомірно з 10.03.2008 року по 10.08.2008 року та становить 4380,58 грн, із врахуванням ч.6 ст.232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стосовно посилань скаржника на те, що судом безпідставно стягнено збитки від інфляції, так як враховуючи п.2 ст.232 ГК України не допускається одночасне стягнення збитків і неустойки, слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Щодо посилань відповідача (скаржника) на те, що стягнення інфляційних суперечить умовам договору, суд зазначає, що передбачена ст.625 ЦК України сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
Таким чином, суд першої інстанції, провівши перерахунок інфляційних та 3% річних правомірно прийшов до висновку, що до стягнення із відповідача підлягають 6988,03 грн. - інфляційних та 877,41 грн. - 3% річних.
З огляду на наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,
постановив:
Рішення господарського суду Рівненської області від 05.02.2009 року по справі №12/134 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Байкал»без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.
Судді: Зварич О.В.
Юрченко Я.О.