79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
12.05.09 Справа № 12/137
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:
головуючий суддя Бонк Т. Б.
судді Бойко С. М.
Марко Р. І.
при секретарі судового засідання Гулик Н. Г.
за участю представників сторін:
від позивача -Величко О. М. -представник
від відповідача (апелянта) -не з'явився
розглянув апеляційну скаргу Рівненської міської ради, м. Рівне № 08-194 від 11.02.2009 р.
на рішення господарського суду Рівненської області від 30.01.2009 р.
у справі № 12/137
за позовом ТзОВ «Рівненський молодіжний житловий комплекс», м. Рівне
до відповідача Рівненської міської ради, м. Рівне
про визнання нечинним рішення та визнання переважного права на поновлення договору оренди
рішенням господарського суду Рівненської області від 30.01.2009 р. у справі № 12/137 задоволено позов ТзОВ «Рівненський молодіжний житловий комплекс», м. Рівне, визнано нечинним рішення Рівненської міської ради № 1453 від 11.04.2008 р. «Про відмову в наданні ТзОВ «Рівненський молодіжний житловий комплекс»в оренду земельної ділянки по вул. Марфи Струтинської», за ТзОВ «Рівненський молодіжний житловий комплекс», м. Рівне визнано переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки по вул. Марфи Струтинської.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем у питанні оренди спірної земельної ділянки надано перевагу іншому суб'єкту господарювання, хоча не доведено наявності переваг у цього іншого суб'єкта в порівнянні з позивачем на укладення договору оренди земельної ділянки. При цьому, суд виходив з того, що 26.07.2002 р. між Рівненською міською радою та ТзОВ «Рівненський молодіжний житловий комплекс»укладено договір № 46 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), строк дії якого закінчився 26.07.2007 р., а протягом місяця після закінчення строку дії договору письмових заперечень від Рівненської міської ради не надходило.
У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у позові, посилаючись на те, що згідно положень Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування», вирішення питань про передачу земель комунальної власності у власність чи користування є виключним правом міської ради як суб'єкта права власності на землю, тобто апелянт вважає, що будь-які інші органи чи посадові особи не мають права приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції рад.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що приймаючи оскаржуване рішення, суд не вирішував питань, віднесених до виключної компетенції рад, судом було лише визнано нечинним рішення, яке, на думку позивача, прийнято з порушенням умов договору оренди та чинного законодавства, а саме п.п. «б»п. 3.1 розділу 3 договору оренди передбачено обов'язок відповідача у місячний строк з дня надходження заяви землекористувача розглянути питання про продовження строку дії договору на період, який не перевищує одного строку дії даного договору, за умови відсутності необхідності вилучення землі з користування для потреб міста. Згідно ст. 33 Закону України «Про оренду землі», після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом 1 місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, однак жодного письмового заперечення від міської ради на адресу товариства не надходило. Крім цього, позивач обґрунтовує свою позицію тим, що відповідно до абз. 2 п.п. «а»п. 3.1 розділу 3 договору № 46 від 26.07.2002 р., рада (власник землі) має право розірвати договір в односторонньому порядку у разі невиконання договірних зобов'язань або при необхідності дострокового вилучення землі в користування для потреб міста, однак оскаржуваним рішенням Рівненської міської ради спірну земельну ділянку залишено в землях запасу до розроблення проекту землеустрою до закріплення меж відповідної при будинкової території.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід скасувати, апеляційну скаргу задоволити з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що рішенням Рівненської міської ради від 29.04.1996 р. № 128 вирішено надати ТзОВ «Рівненський МЖК»в тимчасове користування строком на 5 років земельну ділянку із земель міста площею 1 920 кв. м по вул. Марфи Струтинської для влаштування платної автостоянки згідно генерального плану забудови молодіжного житлового комплексу (а. с. 8 -10).
29.04.1996 р. на підставі зазначеного рішення від 29.04.1996 р. № 128 між Рівненською міською радою та ТзОВ «Рівненський МЖК»укладено договір № 23 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (а. с. 11 -15).
Рішенням Рівненської міської ради від 02.11.2001 р. № 547 вирішено надати ТзОВ «Рівненський МЖК»в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 5 років земельну ділянку площею 1 920 кв. м по вул. Марфи Струтинської для обслуговування платної автостоянки (а. с. 16 -18).
Як вбачається із матеріалів справи, 26.07.2002 р. на підставі вищевказаного рішення від 02.11.2001 р. № 547 між Рівненською міською радою та ТзОВ «Рівненський МЖК»укладено договір № 46 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) строком на 5 років. Тобто, строк дії договору встановлений до 26.07.2007 р. (а. с. 19 -22).
28.08.2007 р. ТзОВ «Рівненський МЖК»звернулося до Рівненської міської ради із пропозицією продовжити строк дії договору оренди, у відповіді на яку управління земельних ресурсів виконавчого комітету Рівненської міської ради від 26.09.2007 р. повідомило заявника про те, що на розгляд сесії підготовлено проект рішення «Про надання ТзОВ «Рівненський МЖК»в оренду земельної ділянки площею 1 920 кв. м строком на 5 років по вул. Марфи Струтинської для обслуговування платної автостоянки», дане питання буде розглядатись на сесії Рівненської міської ради в жовтні-листопаді 2007 року (а. с. 24).
Рішенням Рівненської міської ради від 11.04.2008 р. № 1453 ТзОВ «Рівненський МЖК»відмовлено в наданні в оренду на 5 років земельної ділянки площею 1 920 кв. м по вул. Марфи Струтинської для обслуговування платної автостоянки, залишивши цю ділянку в землях запасу до розроблення проекту землеустрою щодо відведення та закріплення меж відповідної прибудинкової території (а. с. 23).
Приписи ст. 13 Конституції України визначають, що від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 ЗК України, право власності на землю гарантується.
Статтею 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.
В силу ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Як зазначено вище, на підставі рішенням Рівненської міської ради від 02.11.2001 р. № 547 між Рівненською міською радою та ТзОВ «Рівненський МЖК»укладено договір № 46 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) строком на 5 років. Тобто, строк дії договору встановлений до 26.07.2007 р.
Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом 1 місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Згідно ч. 2 ст. 759 та ч. 2 ст. 792 ЦК України, законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди), а відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Також ч. 6 ст. 93 ЗК України передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
В силу ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, ст. 33 вказаного Закону передбачає, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом 1 місяця після закінчення строку договору, він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Тобто, цією нормою не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню.
Разом з тим, відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради -сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, а також з оскаржуваного рішення суду, місцевим господарським судом не встановлено обставин прийняття міською радою рішення про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки. Навпаки, рішенням Рівненської міської ради від 11.04.2008 р. № 1453 ТзОВ «Рівненський МЖК»відмовлено в наданні в оренду на 5 років земельної ділянки площею 1 920 кв. м по вул. Марфи Струтинської для обслуговування платної автостоянки, залишивши цю ділянку в землях запасу до розроблення проекту землеустрою щодо відведення та закріплення меж відповідної прибудинкової території, договори оренди даної земельної ділянки з іншими орендарями не укладалися. А тому, не береться до уваги твердження позивача про переважне право на укладення договору оренди землі, оскільки законодавчими нормами передбачено, що за інших рівних умов орендар, який належно виконував свої обов'язки, має право на поновлення договору, а умови з іншим орендарем міською радою не розглядались, договори оренди спірної земельної ділянки з іншими орендарями не укладались.
Зважаючи на те, що необхідною умовою укладення та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, зобов'язання цього органу укласти або поновити договір оренди земельної ділянки за відсутності такого рішення є порушенням його виключного, передбаченого Конституцією України, права на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.
Крім цього, згідно ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього кодексу.
Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»також передбачає виключну компетенцію міської ради щодо передачі земельних ділянок комунальної власності у власність чи користування громадян та юридичних осіб (п. 34 ч. 1 ст. 26).
Отже, оскільки вирішення питань про передачу землі у власність чи користування є виключним правом ради як суб'єкта права власності на землю, заяви зацікавлених осіб про зобов'язання відповідної ради передати земельну ділянку у власність або користування в судовому порядку задоволенню не підлягають.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з неповним врахування всіх обставин справи та з невірним застосуванням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Керуючись ст.ст. 99, 101 -105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Рівненської міської ради, м. Рівне задоволити.
2. Рішення господарського суду Рівненської області від 30.01.2009 р. у справі № 12/137 скасувати. Прийняти нове рішення:
У позові ТзОВ «Рівненський молодіжний житловий комплекс»до Рівненської міської ради про визнання нечинним рішення та визнання переважного права на поновлення договору оренди відмовити.
Стягнути з ТзОВ «Рівненський молодіжний житловий комплекс»на користь Рівненської міської ради 42, 50 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита.
Доручити господарському суду першої інстанції видати наказ в порядку ст. 116 ГПК України.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Бонк Т. Б.
Суддя Бойко С. М.
Суддя Марко Р. І.