79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
05.05.09 Справа № 12/240
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:
головуючий суддя Бонк Т. Б.
судді Мурська Х. В.
Марко Р. І.
при секретарі судового засідання Гулик Н. Г.
за участю представників сторін:
від позивача -Сесюк Ю. П. -представник
від відповідача (апелянта) -не з'явився
розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЮРС», м. Пустомити, Львівська область б/н і б/д
на рішення господарського суду Львівської області від 24.12.2008 р.
у справі № 12/240
за позовом ТзОВ «Ойл Карт Центр», м. Луцьк
до відповідача Приватного підприємства «ЮРС», м. Пустомити, Львівська область
про стягнення 99 206, 08 грн. заборгованості
Рішенням господарського суду Львівської області від 24.12.2008 р. у справі № 12/240 повністю задоволені позовні вимоги ТзОВ «Ойл Карт Центр», м. Луцьк, з ПП «ЮРС»стягнуто на користь позивача 99 206, 08 грн. основного боргу, 992, 06 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат по сплаті послуг інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, а саме не сплатив у повному обсязі вартість отриманих нафтопродуктів, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 80 712, 74 грн., на яку позивачем нараховані штраф, 3 % річних та інфляційні витрати.
У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення повністю скасувати та прийняти нове, посилаючись на те, що ПП «ЮРС»не отримувало позовної заяви від позивача та про розгляд даної справи в господарському суді не було проінформоване, чим, на думку апелянта, порушено його право на захист своїх прав та інтересів. Крім цього, відповідач зазначив, що рішення судом першої інстанції прийнято за його відсутності.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду Львівської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що сума боргу відповідача перед позивачем підтверджується підписаним представниками та скріпленим печатками обох сторін актом звірки взаєморозрахунків, а щодо неотримання відповідачем позовної заяви, то позивач зазначає, що така йому була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення, за даними якого відповідач отримав її 15.11.2008 р.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Із матеріалів справи вбачається, що 15.05.2007 р. між ТзОВ «Ойл Карт Центр»(продавець) та ПП «ЮРС»(покупець) укладено договір купівлі-продажу № 177/2, відповідно до п. 2.1 якого продавець зобов'язується передавати у власність покупця через АЗС з використанням пластикових старт-карт паливно-мастильні матеріали, а покупець зобов'язується приймати їх у власність та оплачувати їх вартість.
Згідно п. 3.4 даного договору, накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей виписується продавцем подекадно (три рази в місяць). При цьому, відпуск паливно-мастильних матеріалів здійснюється на підставі акту приймання-передачі, який складається один раз на місяць..
Продавець відпускає покупцю паливно-мастильні матеріали з відтермінуванням їх оплати протягом 10 календарних днів на суму, що не перевищує 35 % вартості паливно-мастильних матеріалів, вибраних покупцем в попередньому місяці, але не більше ніж 17 500 грн. Вартість паливно-мастильних матеріалів, вибраних у попередньому місяці, визначається згідно суми видаткових накладних за цей місяць (п. 4.4 договору).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу нафтопродукти на суму 384 531, 20 грн., що підтверджується актами прийому-передачі нафтопродуктів, які підписані представниками обох сторін та засвідчені їхніми печатками (а. с. 13 -22).
Проте, відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково, а саме не оплатив повністю отриману продукцію, в результаті чого його заборгованість перед позивачем становила 80 712, 74 грн. (а. с. 38).
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до п. 8.3 укладеного між сторонами договору, у випадку не проведення розрахунків покупцем згідно п. 4.4. даного договору покупець зобов'язується на користь продавця сплатити штраф в розмірі 0, 15 % від суми заборгованості за кожний день прострочки.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач, як покупець за договором, не виконав своїх зобов'язань та не здійснив своєчасну оплату отриманих нафтопродуктів, то апеляційна інстанція, як і суд першої інстанції, вважає, що позивачем правомірно нараховані йому штраф в сумі 13 886, 67 грн., 3 % річних -760, 92 грн. та інфляційних витрат -в сумі 3 845, 75 грн.
Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 99 206, 08 грн., яка обґрунтовано стягнута місцевим господарським судом.
Щодо твердження апелянта про те, що йому не була направлена копія позовної заяви, то апеляційний суд зазначає, що у матеріалах справи міститься квитанція, яка підтверджує відправлення відповідачу копії позовної заяви (а. с. 7).
Також матеріалами справи (штамп на зворотній стороні ухвал суду першої інстанції від 17.11.2008 р. та 11.12.2008 р. -а. с. 1 і 36) підтверджується, що відповідача належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи. В той же час в апеляційній скарзі відповідач не навів доводів безпідставності заявлених позовних вимог, належних та допустимих доказів в заперечення їх правомірності суду апеляційної інстанції не надав.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 99, ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Керуючись ст.ст. 99, 101 -105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Львівської області від 24.12.2008 р. у справі № 12/240 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЮРС», м. Пустомити, Львівська область -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Бонк Т. Б.
Суддя Мурська Х. В.
Суддя Марко Р. І.