"26" березня 2014 р.Справа № 916/158/14
За позовом: приватного підприємства "СОБ"
до відповідача: приватного акціонерного товариства "ВЕСЕЛО-КУТСЬКОГО КОМБІНАТУ ХЛІБОПРОДУКТІВ"
про стягнення 35 741,80 грн.
Суддя Цісельський О.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: Гудз С.С. - довіреність від 03.01.2014р.
Від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Позивач, приватне підприємство "СОБ" (надалі - ПП "СОБ"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з приватного акціонерного товариства "ВЕСЕЛО-КУТСЬКОГО КОМБІНАТУ ХЛІБОПРОДУКТІВ" (надалі - ПАТ "Весело-Кутський КХП") заборгованість за надані послуги охорони в розмірі 35 741,80 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.01.2014р. позовну заяву (вх.№125/14) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, якій присвоєно №916/158/14 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.3.2014р. за письмовою заявою позивача (вх. № 2-997/14) термін розгляду справи було продовжено до 01.04.2014р.
Представник позивача - ПП "СОБ", заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач - ПАТ "Весело-Кутський КХП", про час та місце проведення судових засідань був повідомлений своєчасно та належним чином за його юридичною адресою підтвердженою Витягом з ЄДРЮОтаФОП станом на 17.02.2014р., про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, свого представника в судові засідання не надіслав, своїм правом на захист не скористався.
Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
07 квітня 2011р. між приватним акціонерним товариством "ВЕСЕЛО-КУТСЬКОГО
КОМБІНАТУ ХЛІБОПРОДУКТІВ" (Замовник) та приватним підприємством "СОБ" (Охорона) було укладено договір №73/11 про надання охоронних послуг, згідно умов п.1.1. якого, на умовах, викладених у цьому Договорі, Охорона надає Замовнику охоронні послуги на об'єктах, вказаних у Додатку № 1 (надалі - Об'єкт).
Пунктом 1.3. Договору передбачено,що Охорона на при кінці кожного місяця надає Замовнику акт приймання-передачі наданих послуг по охороні Об'єкта за спливший місяць, який підписується повноважними представниками сторін.
Згідно із п.2.2.4. Договору Замовник зобов'язувався своєчасно та в повному об'ємі оплачувати услуги Охорони.
У відповідності до п.3.1. Договору цей Договір вступає з 07 квітня 2011р. та діє до 07 квітня 2012р.
Пунктом 4.1. Договору договір вступає в силу з 07.04.2011р. та діє до 07.04.2012р.
При бажанні достроково припинити дію цього Договору одна із Сторін, яка є ініціатором розірвання, зобов'язана попередити про це іншу Сторону не пізніш ніж за 30 днів.
Докази дострокового розірвання Договору у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до п. 4.3. Договору Замовник здійснює оплату щомісячної вартості послуг Охорони на протязі 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку, але не пізніш 10 числа кожного місяця.
На виконання умов договору про охорону об'єкту №8/Ф/12 від 08.10.2012р. позивачем відповідачу було надано послуги охорони на загальну суму 66 604,92 грн., що підтверджується наявними копіями актів надання послуг №473 від 31.05.2013р. на суму 8700,00 грн. (з ПДВ), №366 від 30.04.2013р. на суму 8 700,00 грн. (з ПДВ), №262 від 31.03.2013р. на суму 8 700,00 грн. (з ПДВ), №168 від 28.02.2013р. на суму 8 700,00 грн. (з ПДВ), №79 від 31.01.2013р. від 31.01.2013р. на суму 8 700,00 грн. (з ПДВ), №523 від 31.12.2012р. на суму 8 700,00 грн., №433 від 30.11.2012р. на суму 8 700,00 грн. (з ПДВ), №350 від 31.10.2012р. на суму 5 704,92 грн. (з ПДВ), що підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені їх печатками, актом звірки взаєморозрахунків, що свідчать про визнання відповідачем суми боргу.
Проте, відповідачем вартість отриманих послуг сплачена лише частково, в сумі 30 863,12 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 35 741,80 грн.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг охорони об'єкту №73/11 від 07.04.2011р. в частині оплати вартості отриманих послуг і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.
Судом встановлено наявність наданих позивачем відповідачу послуг охорони будівельного майданчику на об'єкті відповідача.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та вищенаведеного договору, договірні зобов'язання щодо оплати отриманих послуг з охорони не виконані належним чином, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 35 741,80 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сама заборгованості, встановлена судом в розмірі 35 741,80
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги приватного підприємства "СОБ", у зв'язку з чим стягненню з приватного акціонерного товариства "ВЕСЕЛО-КУТСЬКОГО КОМБІНАТУ ХЛІБОПРОДУКТІВ" на користь позивача підлягає сума заборгованості за договором про надання охоронних послуг №73/11 від 07.04.2011р., встановлена судом в розмірі 35 741,80 грн.
Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 1 827,00 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов приватного підприємства "СОБ" - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ВЕСЕЛО-КУТСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ" (67121, Одеська обл., Великомихайлівський р-н, с. Новоборисівка, вул. Леніна, буд.2, код ЄДРЮОФОП 00955294) на користь приватного підприємства "СОБ" (67543, Одеська обл., Комінтернівський р-н, с. Визирка, вул. Чапаєва, 61, код ЄДРЮОФОП 31790846) заборгованість за отримані послуги охорони в розмірі 35 741 (тридцять п'ять тисяч сімсот сорок одна) грн. 80 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України
Повний текст рішення складено 31.03.2014р.
Суддя Цісельський О.В.