15.04.09р.
Справа № 33/131-09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ", м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло", м. Вільногірськ
про стягнення 762 грн. 86 коп.
Суддя Рудовська І.А.
Представники:
Від позивача: Миц О.І., довіреність № 66/1 від 27.08.2008 року
Від відповідача: не з'явився (про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр "МАЗ" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" про стягнення 342 грн. 60 коп. - основної заборгованості, 342 грн. 60 коп. - штрафу, 49 грн. 07 коп. -пені, 22 грн. 45 коп. - інфляційних втрат, 6 грн. 14 коп. - 3% річних і витрат по справі.
В судове засідання 15.04.2009 року з'явився представник позивача, який підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання 15.04.2009 року, відзив та витребувані документи ухвалами суду від 23.02.2009 р. та 24.03.2009 р., суду не надав. Про слухання справи відповідача було належним чином повідомлено, доказом чого є повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи (а.с. 14).
На підставі ст. 75 ГПК України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання.
У судовому засіданні 15.04.2009 р. за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
09.09.2005 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 07/81-05 (далі -Договір).
Відповідно до умов Договору продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити отриманий товар на умовах даного Договору.
Відповідно до пункту 3.1. Договору кількість та асортимент товару відображуються в рахунках-фактурах та видаткових накладних і вважаються узгодженими сторонами у разі отримання товару покупцем та прийняття ним рахунку-фактури до сплати.
Згідно з пунктом 6.1. Договору покупець оплачує товар за ціною, вказаною у рахунках-фактурах, виставлених продавцем.
Згідно з пунктом 7.1. Договору розрахунки за кожну поставлену партію здійснюються у безготівковій формі на умовах відстрочення платежу на 14 календарних днів з моменту отримання товару, але не пізніше 28 числа місяця, в якому товар було отримано.
Згідно з пунктом 7.2. Договору днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.
Позивач, на виконання своїх договірних зобов'язань постави відповідачу товар на загальну суму 381 грн. 60 коп., що підтверджується рахунком-фактурою № АМ-0001591 від 27.05.2008 р., видатковою накладною № АМ-0001255 від 27.05.2008 р. та довіреністю на отримання МТЦ серії НБД № 437642 від 27.05.2009 р., які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 9, 10, 20).
Відповідач свої зобов'язання за Договором в частині оплати товару виконав частково, сплативши позивачу 39 грн. 00 коп.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.
Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На момент розгляду справи відповідачем сплачена основна заборгованість по договору купівлі-продажу № 07/81-05 від 09.09.2005 року в розмірі 342 грн. 60 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 13 від 18.03.2009 року (а.с. 19).
В частині стягнення основної заборгованості в розмірі 342 грн. 60 коп. суд вважає за необхідне провадження по справі припинити, відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України.
Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.
Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 10.1 Договору, за несвоєчасне перерахування коштів згідно пункту 7.1. Договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в момент прострочення, за кожен день прострочення платежу, пеня складає 49 грн. 07 коп. та підлягає до стягнення з відповідача.
Позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 342 грн. 60 коп. на підставі п. 10.1. Договору, який не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Пунктом 10.1. Договору сторонами передбачено, що в разі прострочення сплати коштів понад 15 днів покупець додатково сплачує продавцю штраф в розмірі 100% від несплаченої суми.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з пп. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За приписами ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.
З огляду на викладене, за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Крім того, згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, інфляційні втрати складають 22 грн. 45 коп. та 3 % річні - 6 грн. 14 коп., які підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню у сумі -49 грн. 07 коп. - пені, 22 грн. 45 коп. - інфляційних втрат, 6 грн. 14 коп. - 3% річні.
Позивачем у судовому засіданні на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як підставу своїх позовних вимог.
Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись, ст.ст. 47, 33, 49, п.1-1 ст. 80, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Припинити провадження в частині стягнення 342 грн. 60 коп. відповідно до п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Промислова, 31, код ЄДРПОУ 30809384, ІПН 308093804019, МФО 305299, п/р 26008123125061 в КБ «Приватбанк») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" (49080, м. Дніпропетровськ, вул. Висоцького, 4, код ЄДРПОУ 33109363, ІПН 331093604614, МФО 307208, п/р 2600305300266 в Дніпропетровській філії ТОВ «Укрпромбанк», м. Дніпропетровськ) 49 (сорок дев'ять) грн. 07 коп. -пені, 22 (двадцять дві) грн. 45 коп. -інфляційних втрат, 6 (шість) грн. 14 коп. -3% річні, 56 (п'ятдесят шість) грн. 20 коп. -державного мита та 65 (шістдесят п'ять) грн. 01 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя
І.А. Рудовська
Рішення підписано 12.05.2009 року