91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
01.06.09 Справа № 17/32.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне українсько-російське підприємство “Стан-Комплект”, м. Київ
до 1-го відповідача - Державного підприємства “Попаснянський вагоноремонтний завод”, м. Попасна Луганської області
до 2-го відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю “Попаснянський вагоноремонтний завод”, м. Попасна Луганської області
про стягнення 52 777 грн. 58 коп.
Суддя Фонова О.С.
Представники:
від позивача -Мірошниченко С.П., довіреність №14юр від 08.12.2008;
від 1-го відповідача -не прибув;
від 2-го відповідача -Тимошенко О.С., довіреність №6 від 19.02.2009.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 31800,00 грн., пені у сумі 7381,08 грн., інфляційних нарахувань у сумі 11899,75 грн., 3% річних у сумі 1696,75 грн.
1-й відповідач заперечень проти позову не надав, явку повноваженого та компетентного представника у судове засідання не забезпечив.
2-й відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі, та зазначає, що обов'язок оплати отриманого товару згідно п. 7.2 договору № 43-37-1 від 15.02.2006 у відповідача настає після підписання двостороннього акту приймання-передачі товару. Зазначений акт приймання-передачі позивачем не надавався та відповідачем не підписувався. Отже, у зв'язку з тим, що строк оплати ще не настав, у позивача не виникло права вимагати оплати товару та нараховувати пеню, 3 % річних та інфляційні нарахування.
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Спільне українсько-російське підприємство “Стан-Комплект” (позивач у справі), як Постачальником, та Державним підприємством “Попаснянський вагоноремонтний завод”, як Покупцем, було укладено договір № 43-37-1 від 15.02.2006.
Згідно пунктів 1.1-1.2 Договору, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його у відповідності до специфікації № 1 (нова редакція) (додаток № 2), на умовах даного Договору. Товаром є радіально-свердлильний верстат мод. ГС545. Вказані пункти Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 20.02.2006.
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що кількість та асортимент товару передбачається у специфікації (нова редакція) (додаток № 2), яка додається до даного договору і є невід'ємною частиною Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 20.02.2006 до Договору).
У пунктах 6.1, 6.4 Договору передбачено, що Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за звичайною ціною, котра відповідає рівню справедливих ринкових цін та вказана у специфікації. Загальна сума по договору складає -91800 грн. (в редакції додаткової угоди № 1 від 20.02.2006 до Договору).
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що Покупець здійснює оплату Товару на протязі 10 банківських днів, після двостороннього підписання акту прийому-передачі товару. Підставою для оплати є виставлений Постачальником рахунок.
Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що акт приймання-передачі та рахунок-фактуру № СФ43-1540 від 22.05.2007 було передано представнику 1-го відповідача безпосередньо при передачі на складі позивача товару 1-му відповідачу. Однак, він акт приймання-передачі не підписав та не повернув. З огляду на що, при встановленні дати порушення зобов'язання щодо оплати товару, слід виходити з дати його отримання за накладною № Нр43-1600 від 15.06.2007. Таким чином 1-й відповідач повинен був здійснити оплату не пізніше 02.07.2007.
1-й відповідач заперечень проти позову не надав, явку повноваженого та компетентного представника у судове засідання не забезпечив.
2-й відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі, та зазначає, що обов'язок оплати отриманого товару згідно п. 7.2 договору № 43-37-1 від 15.02.2006 у відповідача настає після підписання двостороннього акту приймання-передачі товару. Зазначений акт приймання-передачі позивачем не надавався та відповідачем не підписувався. Отже, у зв'язку з тим, що строк оплати ще не настав, у позивача не виникло права вимагати оплати товару та нараховувати пеню, 3 % річних та інфляційні нарахування.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 639 ЦК України, яка регулює вимоги щодо форми договору, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару на суму 91800 грн. підтверджується накладною № Нр43-1600 від 15.06.2007 та не оспорюється відповідачем.
Сторони у пункті 7.2 Договору дійшли домовленості, щодо порядку оплати, а саме: Покупець здійснює оплату товару на протязі 10 банківських днів, після двостороннього підписання акту прийому-передачі товару. Підставою для оплати є виставлений Постачальником рахунок.
Однак, позивачем не надано доказів на підтвердження не тільки підписання акту приймання-передачі, від чого поставлена в залежність оплата товару, а і вручення чи надсилання його 1-му відповідачу.
Посилання позивача на передачу його представником акту приймання-передачі та рахунку разом з пакетом документів при отриманні товару на складі позивача представнику 1-го відповідача заперечуються відповідачем. Позивачем не подано належних доказів на підтвердження такого факту окрім пояснень особи, яка передавала вищевказані документи. Однак, належним доказом в цьому випадку повинна бути відмітка повноважного представника 1-го відповідача на власному примірнику супровідного листа позивача до переданих документів, про їх отримання.
Позивачем за матеріалами справи не надано інших документів, які б свідчили про надсилання чи вручення акту приймання-передачі та рахунка фактури.
Посилання позивача на те, що видаткова накладна є підставою для оплати спростовуються положеннями самого Договору, зокрема його пунктом 7.2. Крім того, накладна підтверджує тільки факт передачі товару, від її підписання не залежить строк оплати товару.
Оскільки, в матеріалах справи відсутні докази вручення чи надіслання акту приймання-передачі отриманого товару та його підписання 1-м відповідачем, то можна дійти висновку, що строк виконання обов'язку щодо оплати поставленого товару не настав, а отже і не було порушення зобов'язання 1- м відповідачем.
Добровільна часткова оплата 1-м відповідачем вартості товару, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача за 11.06.2007, 18.07.2007, 27.08.2007 та 26.10.2007 свідчить про виконання зобов'язання достроково, тобто до настання строку виконання зобов'язання, що не суперечить принципам та нормам діючого цивільного та господарського законодавства. Зокрема, стаття 531 ЦК України передбачає, що боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
11.12.2007 було укладено договір оренди державного майна № 003016/09, згідно якого Товариство з додатковою відповідальністю „Попаснянський вагоноремонтний завод” є орендарем цілісного майнового комплексу Державного підприємства „Попаснянський вагоноремонтний завод”. Пунктом 1.5 даного договору встановлено, що ТДВ „Попаснянський вагоноремонтний завод” є правонаступником всіх прав та обов'язків ДП „Попаснянський вагоноремонтний завод”.
З наданої нотаріально завіреної фотокопії статуту ТДВ „Попаснянський вагоноремонтний завод”, зокрема, пункту 3.11 вбачається, що ТДВ „Попаснянський вагоноремонтний завод” є правонаступником прав та обов'язків ДП „Попаснянський вагоноремонтний завод” згідно ст. 15 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та договору оренди державного майна 003016/09 від 11.12.2007.
Таким чином, у зв'язку з тим, що ТДВ „Попаснянський вагоноремонтний завод” є правонаступником по всіх правах та обов'язках ДП „Попаснянський вагоноремонтний завод”, у задоволенні вимог до 1-го відповідача слід відмовити.
З огляду на вищевикладене, судом не встановлений факт порушення права позивача на час його звернення з позовом, тому у задоволенні позову до 2-го відповідача щодо стягнення суми основного боргу слід також відмовити.
За необґрунтованістю основних вимог щодо стягнення боргу в сумі 31800,00 грн., до задоволення не підлягають й вимоги щодо стягнення пені у сумі 7381,08 грн., інфляційних нарахувань у сумі 11899,75 грн., 3% річних у сумі 1696,75 грн.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову до 1-го відповідача відмовити.
2. У задоволенні позову до 2-го відповідача відмовити.
3. Судові витрати покласти на позивача.
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення: 09.06.2009.
Суддя О.С.Фонова