01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
01.06.09 Справа № 17/019-09
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “Видавничий дім “Н”
до Закрите акціонерне товариство “Українські вантажні кур'єри”
про стягнення 116 064,00 грн.
Суддя В.Г. Суховий
Представники: згідно з протоколом судового засідання
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавничий дім “Н” (далі -Позивач) до Закритого акціонерного товариства “Українські вантажні кур'єри” (далі -Відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 116 064,00 грн.
Ухвалою суду від 23.02.2009р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 01.04.2009р.
Позивач обґрунтовує свої позовні тим, що відповідно до умов договору № 102 від 22.02.2008р. про надання рекламних послуг (надалі - Договір) позивач, як виконавець, зобов'язався розмістити рекламу відповідача, як замовника, в журналі “Напої” № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 - 2008 року та № 1 - 2009 року (всього 10 номерів), а відповідач зобов'язався своєчасно надавати матеріали, погоджувати макети, виконувати фінансові зобов'язання.
Позивачем в установленому порядку було розміщено рекламу відповідача в журналі “Напої” № 2, 3, 4, 5, 6, 7 - 2008 року (тобто в 6-ти номерах). Проте, листом від 02.09.08 № 167 відповідач звернувся з проханням не розміщувати рекламу в період з вересня 2008р. по січень 2009р., та перенести розміщення матеріалів на період лютий-червень 2009р., при цьому було додано проект додаткової угоди. Однак, позивачем додаткова угода не була підписана. Відповідача неодноразово було повідомлено (як електронною поштою, так і листами від 09.09.08 № 104, від 16.09.08 № 106, від 23.09.08 № 110), що позивач не може погодити перенесення строків виходу рекламних матеріалів і наполягає на виконанні договірних зобов'язань. Незважаючи на заперечення, відповідач, на думку позивача, в односторонньому порядку припинив виконання Договірних зобов'язань, починаючи з восьмого номеру журналу “Напої” за 2008р., зокрема відповідачем не надано необхідних матеріалів, не погоджено макети, не оплачено вартість послуг по розміщенню реклами.
Позивач вважає, що відповідачем порушено договірні зобов'язання та в односторонньому порядку розторгнуто Договір, що тягне за собою застосування юридичних наслідків, встановлених договором та законом. Зокрема, на думку позивача, згідно з п. 5.4 Договору відповідач зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 102 672,00 грн. (сума розрахована шляхом множення знижки за розміщення реклами в одному номері (17.112,00 грн) на кількість номерів, що були випущені з рекламою відповідача (6 номерів). Крім того, у відповідності до 5.3 Договору у випадку відміни замовником реклами в односторонньому порядку менше ніж за 15 днів до передачі номера до друку замовник перераховує на поточних рахунок виконавця 30% від суми Договору (яка згідно п.3.1 Договору складає 44 640,00 грн). Отже відповідач зобов'язаний також сплатити на користь позивача штраф у розмірі 13 392,00 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 20.04.2009р. проти позову заперечує повністю, посилаючись на те, що звертаючись до суду з вимогами про стягненні заборгованості, позивач має довести виникнення заборгованості, в тому числі довести факт розірвання договору. Ретельно проаналізувавши ситуацію щодо ефективності реклами в виданні “Напої” у 2-му півріччі 2008 року, ЗАТ “УВК” прийшло до висновку про доцільність перенесення розміщення рекламно-інформаційних матеріалів з вересня-січня 2008 року на лютий-червень 2009 року.
Також відповідач зазначає, що позивач просить суд стягнути з відповідача 116 064,00 грн., посилаючись на п. 5.4. Договору, в якому передбачена відповідальність замовника в разі розторгнення Договору до закінчення терміну його дії. З огляду на те, що термін дії Договору визначений до 01.03.2009 року, підприємством відповідача листом від 02.09.2008 року було запропоновано укласти додаткову угоду до Договору про продовження терміну дії Договору до 01.08.2009 року, та не мало жодних намірів розірвати Договір, а навпаки, пропонувалися шляхи вирішення цього питання.
Крім того, на думку відповідача, у п. 5.3. Договору зазначено, що в разі відміни замовником реклами в односторонньому порядку, це має відбутися не менше ніж за 15 днів до передачі номера до друку. Лист вих. №167 датовано 02.09.2008 року, з проханням перенести розміщення рекламно-інформаційних матеріалів з вересня-січня 2008 року на лютий-червень 2009 року, таким чином підприємством відповідача було чітко дотримано вимог п. 5.3. Договору.
У зв'язку з клопотання відповідача про перенесення розгляду справи ухвалою від 01.04.2009р. розгляд справи було відкладено на 21.04.2009р. Ухвалою від 21.04.2009р. розгляд справи було відкладено на 13.05.2009р.
В судовому засіданні 13.05.2009р. було оголошено перерву до 01.06.2009р.
01.06.2009р. в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві та поданому додатковому поясненні.
Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд в с т а н о в и в:
У відповідності до умов Договору від 22.02.08 №102 про надання рекламних послуг (надалі - Договір) позивач, як виконавець, зобов'язався розмістити рекламу відповідача, як замовника, в журналі “Напої” № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 - 2008 року та № 1 - 2009 року (всього 10 номерів), в обсязі дві сторінки формату А4 в кожному номері, а відповідач зобов'язався своєчасно надавати матеріали, погоджувати макети, виконувати фінансові зобов'язання.
Відповідно до умов п.3 Договору “Вартість послуг та порядок розрахунків” позивачем було надано відповідачу знижку у розмірі 73,91% від прайсових цін позивача на розміщення реклами в журналі “Напої”, що склало 171 120,00 грн (п.3.4 Договору), або 17 112,00 грн за розміщення реклами в одному номері журналу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в установленому порядку було розміщено рекламу відповідача в журналі “Напої” № 2, 3, 4, 5, 6, 7 - 2008 року (тобто в 6-ти номерах), що підтверджується відповідними Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 198, № 295, № 380, № 492, № 579, № 682 (а.с. 19-24).
2 вересня 2008 року відповідач звернувся до позивача з листом № 167 (а.с. 15) з проханням не розміщувати рекламу в період з вересня 2008р. по січень 2009р., перенести розміщення матеріалів на період лютий-червень 2009р. та було запропоновано укласти додаткову угоду до Договору (яка була додана до листа) про продовження терміну дії Договору до 01.08.2009 року.
Листами від 09.09.08 № 104, від 16.09.08 № 106, від 23.09.08 №110 (а.с. 16-18) позивач повідомив відповідача, що не може погодитися на перенесення строків виходу рекламних матеріалів та наполягає на виконанні договірних зобов'язань.
Однак, за посиланням позивача, незважаючи на його заперечення, відповідач в односторонньому порядку припинив виконання договірних зобов'язань починаючи з восьмого номеру журналу “Напої” за 2008р. (відповідачем не надано необхідних матеріалів, не погоджено макети, не оплачено вартість послуг по розміщенню реклами), у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 116 064,00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що згідно з п. 5.4 Договору відповідач зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 102 672,00 грн. (сума розрахована шляхом множення знижки за розміщення реклами в одному номері (17.112,00 гри) на кількість номерів, що були випущені з рекламою відповідача (6 номерів). Крім того, у відповідності до 5.3 Договору у випадку відміни замовником реклами в односторонньому порядку менше ніж за 15 днів до передачі номера до друку замовник перераховує на поточних рахунок виконавця 30% від суми Договору (яка згідно п.3.1 Договору складає 44 640,00 грн). Отже відповідач зобов'язаний також сплатити на користь позивача штраф у розмірі 13 392,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, у тому числі подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавничий дім “Н” (позивач) є необґрунтованими і задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Листом від 02.09.2008р. № 167 (а.с. 15) відповідач фактично звернувся до позивача з пропозицією внести зміни до Договору від 22.02.08 №102 про надання рекламних послуг шляхом укладання додаткової угоди.
Однак позивач, розглянувши дану пропозицію, листами від 09.09.08р. № 104, від 16.09.08 № 106, від 23.09.08 №110 (а.с. 16-18) відмовився від такої пропозиції.
Отже, сторони не досягли згоди щодо зміни Договору від 22.02.08р. № 102.
Позивач, звернувшись з даним позовом просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 116 064,00 грн, посилаючись на односторонню відмову відповідача від договірних зобов'язань.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, позивачем не доведено та не подано відповідних доказів, що свідчили б про те, що відповідач (ЗАТ “Українські вантажні кур'єри”) відмовився від Договору від 22.02.08р. № 102, оскільки листом від 02.09.2008р. № 167 відповідач звернувся до позивача лише з проханням не розміщувати рекламу в період з вересня 2008р. по січень 2009р., перенести розміщення матеріалів на інший період та запропонував укласти додаткову угоду до Договору про продовження терміну дії Договору до 01.08.2009 року.
Таким чином, відповідач не відмовився від Договору, а лише запропонував внести до нього зміни.
Зазначене також підтверджується наступним листом ЗАТ “Українські вантажні кур'єри” № 194 від 23.09.2008р. (копія в матеріалах справи), яким відповідач саме повідомляв позивача, про те, що попередній лист (№ 167) не стосувався розторгнення Договору, а лише мав на меті перенесення термінів розміщення реклами. Даним листом відповідач також повторно запропонував позивачу прийняти пропозицію про перенесення термінів розміщення реклами.
У відповідності до ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За своєю правовою природою Договір про надання рекламних послуг від 22.02.2008р. № 102 є Договором про надання послуг (глава 63 ЦК України).
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Статтею 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
У статті 903 ЦК України зазначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом (ст. 907 ЦК України).
Договором про надання рекламних послуг від 22.02.08р. № 102 , зокрема п. 8.1, сторони визначили, що Договір може бути розторгнуто за взаємною згодою сторін або з ініціативи будь-якої сторони у випадках та у порядку, визначеному чинним законодавством України та цим Договором.
Оскільки сторони не досягли згоди щодо зміни або розірвання Договору, та не подали рішення суду щодо його відповідного розірвання або змінення, то з аналізу зазначеного вище суд дійшов висновку, що Договір про надання рекламних послуг від 22.02.08р. № 102 не є розірваним.
В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 13 392,00 грн, посилаючись на те, що у відповідності до 5.3 Договору у випадку відміни замовником реклами в односторонньому порядку менше ніж за 15 днів до передачі номера до друку, замовник (тобто відповідач) перераховує на поточний рахунок виконавця (позивача) 30% від суми Договору (яка згідно п.3.1 Договору складає 44.640,00 грн).
В судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що позивачу стало відомо про відмову відповідача від розміщення реклами саме з листа останнього від 23.09.08 № 194, тобто другого листа. А оскільки журнал № 8 за вересень 2008р. було передано в друк 01.10.08р., то відміна реклами відбулась менше ніж за 15 днів до передачі номеру до друку.
Однак, суд з даним твердженням позивача погодитися не може, оскільки відповідач а ні першим листом від 02.09.2008р. № 167, а ні другим від 23.09.08 № 194 не відмовлявся від умов Договору про надання рекламних послуг від 22.02.08р. № 102, а лише пропонував внести до нього зміни щодо розміщення реклами в інших номерах.
Крім того, п. 5.3 Договору передбачає, що у випадку відміни замовником реклами в односторонньому порядку менш ніж за 15 днів до передачі номера до друку замовник перераховує на поточний рахунок виконавця 30% від суми Договору.
Перший же лист відповідача від 02.09.2008р. № 167 був отриманий позивачем 03.09.2008р. (про що свідчить відмітка на зазначеному листі “Вх. № 25 від 03.09.2008р.” та не заперечувалося представником позивача в судовому засіданні), тобто більше, як за 15 днів до передачі номера до друку.
В позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 102 672,00 грн на підставі п. 5.4 Договору у зв'язку з відмовою відповідача від договірних зобов'язань.
Пунктом 5.4 Договору передбачено, що у випадку розторгнення замовником цього договору до закінчення терміну дії Договору, замовник перераховує на поточний рахунок виконавця компенсацію у розмірі сукупної наданої знижки (п. 3.4) за кожну розміщену рекламу.
Отже, п. 5.4 Договору передбачає сплату відповідачем компенсації у випадку розторгнення договору до закінчення терміну його дії. Однак, позивачем не доведено, що Договір про надання рекламних послуг від 22.02.08р. № 102 є розірваний замовником до закінчення терміну його дії.
Суд також враховує те, що позивачем пред'явлено позовні вимоги про стягнення суми боргу.
Проте, в обґрунтування зазначених вимог, позивач посилається на п.п. 5.3 і 5.4 Розділу 5. Відповідальність сторін Договору № 102.
Згідно з приписами Глави 51 ЦК України та Розділу 5 ГК України відповідальність за порушення зобов'язань не включає в себе сплату “суми боргу”.
Наявності ж заборгованості (суми боргу) відповідача перед позивачем за Договором № 102 в судовому процесі позивачем не доведено.
З урахуванням наведеного позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
У позові відмовити повністю.
Суддя Суховий В. Г.