19 березня 2014 року справа № 823/191/14
м. Черкаси
11 год. 20 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Орленко В.І.,
при секретарі - Дудці Г.О.,
за участю представника позивача публічного акціонерного товариства «Азот» Гречко І.В. - за довіреністю від 30.12.2013р. №500-08/92,
представника відповідача Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників Радченко О.П. - за довіреністю від 11.03.2014р. №698/9/28-10-10-2-25,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Азот» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача державна податкова інспекція у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося публічне акціонерне товариство «Азот», в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Мінхдоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 20.01.2014р. №0000034030 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 29667057 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 19778038 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 9889019 грн. 00 коп.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, обґрунтовуючи їх тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки від 30.12.2013р. №168/23-01-22-06/00203826, яким вставлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 19778038,00 грн. внаслідок визначення бази оподаткування операцій з постачання природного газу з ТОВ «Лідергаз» виходячи з договірної (контрактної) вартості товару, що є нижчою за його митну вартість.
Позивач не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, оскільки відповідно до п. 1.3 Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики України від 13.09.2012р. № 1181, договір на постачання природного газу за нерегульованим тарифом (договір на постачання газу) - договір двох сторін (постачальника природного газу за нерегульованим тарифом і споживача), який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час постачання постачальником за нерегульованим тарифом природного газу споживачу за узгодженою сторонами ціною, що не перевищує граничний рівень ціни, встановлений Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, для відповідної категорії споживачів.
Враховуючи наведене, ціна на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання є регульованою. Відповідно до абз. 4 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання природного газу за регульованими цінами повинна визначатися, виходячи з договірної (контрактної) вартості.
Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечує, мотивуючи це тим, що діяльність з постачання природного газу за регульованим та нерегульованим тарифами провадиться за умови отримання відповідної ліцензії. ПАТ «Азот» має ліцензію Національної комісії регулювання електроенергетики України від 19.07.2011р. серія АГ №507477 на постачання природного газу за нерегульованим тарифом. Ліцензія на постачання природного газу за регульованим тарифом у позивача відсутня.
З огляду на те, що ПАТ «Азот» не здійснювало постачання природного газу споживачам за регульованим тарифом, товариство не мало право застосовувати при визначенні бази оподаткування таких операцій норми абз. 4 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України. За вказаних обставин, ПАТ «Азот» при постачанні імпортованого природного газу ТОВ «Лідергаз» в грудні 2012, березні - квітні 2013 року зобов'язане визначати базу оподаткування виходячи з договірної вартості товарів, але не нижче митної вартості природного газу.
При цьому поняття «постачання природного газу за ціною, що не перевищує граничний рівень ціни, встановленої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики України» не є тотожним поняттю «постачання природного газу за регульованими цінами (тарифами)».
Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що публічне акціонерне товариство «Азот» як суб'єкт господарювання - юридична особа зареєстроване 14.07.1994р.; ідентифікаційний код 00203826; є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 22.07.2011р. №100343980, індивідуальний податковий номер 002038223013.
На підставі наказів ДПІ у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 19.11.2013р. №1514, від 09.12.2013р. №606 та направлень на перевірку від 19.11.2013р. №69/23-01-03-01, №70/23-01-03-01, згідно п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, з 19.11.2013 по 23.12.2013 посадовими особами ДПІ у м. Черкасах проведена документальна позапланова виїзна перевірка публічного акціонерного товариства «Азот» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Лідергаз» (код ЄДРПОУ 36885099), ПАТ «Концерн Стирол» (код ЄДРПОУ 05761614), ЗАТ «Укргаз-Енерго» (код ЄДРПОУ 34003224), за період з 01.12.2012 по 31.05.2013 відповідно до затвердженого плану перевірки.
За результатами перевірки складено акт від 30.12.2013р. №168/23-01-22-06/00203826 (далі по тексту - акт перевірки).
В акті перевірки встановлено порушення ПАТ «Азот» вимог п. 187.1 ст. 187, абз. 3 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 19778038 грн., в тому числі за грудень 2012 року на суму 6689235,00 грн., березень 2013 року на суму 7934657 грн., квітень 2013 року на суму 5154146,00 грн.
З акту перевірки вбачається, що заниження податку на додану вартість виникло по господарським взаємовідносинам позивача з ТОВ «Лідергаз».
На підставі акта перевірки Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників винесено податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014р. №0000034030, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 29667057 грн., в тому числі за основним платежем 19778038,00 грн., за штрафними санкціями 9889019,00 грн.
В акті перевірки встановлено, що 30.10.2012 та 25.01.2013 між позивачем (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лідергаз» (Покупець) укладено договори купівлі-продажу природного газу №351-211 та №ПЛ/13-078, відповідно до яких Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю в період грудень 2012 року та 2013 році відповідно, природний газ (далі - газ), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цих договорів; покупець не є споживачем природного газу.
Виконання зазначених Договорів підтверджується: актами приймання-передачі фактичних обсягів природного газу, податковими накладними та платіжними дорученнями.
За період з 01.12.2012 по 31.05.2013 ПАТ «Азот» реалізовано товариству з обмеженою відповідальністю «Лідергаз» згідно договорів купівлі-продажу від 30.10.2012р. №351-211 та від 25.01.2013р. №ПЛ/13-078 природний газ на загальну суму 1744570404,40 грн., в тому числі ПДВ 290761734,07 грн.
Природний газ, реалізований ПАТ «Азот» в грудні 2012 року, березні - квітні 2013 року товариству з обмеженою відповідальністю «Лідергаз», імпортовано товариством відповідно до контракту купівлі-продажу природного газу від 23.03.2011р. №523М-211, укладеного з компанією «Ostchem Holding Limited», Кіпр; код товару УКТ ЗЕД 2711210000.
Згідно додаткової угоди від 29.12.2012р. №15 до контракту купівлі-продажу природного газу від 23.03.2011р. №523М-211 в січні 2012 - червні 2013 року ціна за 1000,0 куб. м. природного газу встановлена в розмірі 430,00 доларів США без ПДВ.
Згідно п. 197.14 ст. 197 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) звільняються від оподаткування операції із ввезення на митну територію України природного газу за кодом УКТ ЗЕД 2711210000.
Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п. 15 ч. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000р. №1775-III, відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягають такі види діяльності: постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим та нерегульованим тарифом.
Зі змісту ч. 1 ст. 6 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» від 08.07.2010р. № 2467-VI діяльність, пов'язана з транспортуванням та розподілом трубопроводами, постачанням за регульованим та нерегульованим тарифами, зберіганням природного газу в обсязі, що перевищує рівень, установлений ліцензійними умовами, продажем за закупівельними цінами суб'єктам господарювання, визначеним статтею 10 цього Закону, природного газу власного видобутку в обсязі, що перевищує рівень, установлений ліцензійними умовами, провадиться за умови отримання відповідної ліцензії, крім діяльності інвесторів - учасників угод про розподіл продукції, укладених згідно із Законом України «Про угоди про розподіл продукції», на яких вимога щодо отримання таких ліцензій не поширюється.
Частина 3 ст. 6 вказаного Закону визначає, що ліцензія видається окремо на кожний вид діяльності в порядку, визначеному національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Судом встановлено, що ПАТ «Азот» має ліцензію Національної комісії регулювання електроенергетики України від 19.07.2011р. серія АГ №507477 на постачання природного газу за нерегульованим тарифом; строк дії ліцензії з 29.05.2010 по 28.05.2015.
Відповідно до п. 1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом, затверджених постановою Національно комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010р. №10 (далі по тексту - Ліцензійні умови), постачання газу за нерегульованим тарифом - вид господарської діяльності з постачання газу безпосередньо споживачам, що провадиться ліцензіатом відповідно до Ліцензійних умов за вільними цінами та в умовах конкуренції.
Згідно п.п. 2.2.2. Ліцензійних умов ліцензіат не має права провадити господарську діяльність з постачання газу за нерегульованим тарифом на території провадження ним господарської діяльності з постачання газу за регульованим тарифом та транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ розподільними трубопроводами.
Пункт 3.3 Ліцензійних умов визначає, що ліцензіат здійснює постачання газу на договірних засадах за вільними цінами.
Відповідно до п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.
Відповідно до абз. 4 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України у разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).
Таким чином, при здійсненні операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, позивач повинен визначати базу оподаткування, виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів.
Враховуючи те, що ПАТ «Азот» не здійснювало постачання природного газу споживачам за регульованим тарифом, а тому не мало право застосовувати при визначенні бази оподаткування таких операцій норми абз. 4 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.
Отже, ПАТ «Азот» при постачання імпортованого природного газу ТОВ «Лідергаз» в грудні 2012, березні - квітні 2013 року зобов'язане визначати базу оподаткування за цінами, не нижчими від митної вартості природного газу.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Отже, митною вартістю ввезеного природного газу є ціна, визначена контрактом від 23.03.2011р. №523М-211 про купівлю-продаж природного газу, яка складає 430,00 доларів США за 1000 м3 без ПДВ та розраховується по курсу НБУ на день оформлення митної декларації.
При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на п. 1.3 Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою Національної комісії; що здійснює державне регулювання у сфері енергетики України від 13.09.2012р. № 1181, якйи визначає, що договір на постачання природного газу за нерегульованим тарифом (договір на постачання газу) - договір двох сторін (постачальника природного газу за нерегульованим тарифом і споживача), який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час постачання постачальником за нерегульованим тарифом природного газу споживачу за узгодженою сторонами ціною, що не перевищує граничний рівень ціни, встановлений Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, для відповідної категорії споживачів.
Суд, погоджуючись з доводами відповідача, вважає, що поняття «постачання природного газу за ціною, що не перевищує граничний рівень ціни, встановленої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики» не є тотожним поняттю «постачання природного газу за регульованими цінами (тарифами)».
Останнє є окремим видом діяльності, для якого розроблені окремі Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010р. №11.
Як вище зазначалося, діяльність ТОВ «Азот» регулюється Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010р. №10.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кодексом адміністративного судочинства України (частина третя статті 2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Встановленими у судовому засіданні обставинами підтверджується, що податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Мінхдоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 20.01.2014р. №0000034030 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 29667057 грн. 00 коп. є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.І. Орленко
Повний текст постанови виготовлений 24.03.2014р.