"25" березня 2014 р. м. Київ К/9991/4347/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року
по справі №2а-4931/10/1770
за позовом Приватного підприємства-фірми «Євробудсервіс» (надалі - ППФ «Євробудсервіс»)
до Державної податкової інспекції у м.Рівне (надалі - ДПІ у м.Рівне)
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
У жовтні 2010р. позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м.Рівне, у якому поставлене питання про скасування податкових повідомлень-рішень №0000252342/0, №0000262340/0 від 09.02.2010р.; №0000252342/1, №0000262342/1 від 14.04.2010р.; №0000252342/2, №0000262342/2 від 23.06.2010р., №0000252342/3, №0000262342/3 від 07.09.2010р.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.02.2011р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2011р., позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне №0000252342/0 від 09.02.2010р., №0000252342/1 від 14.04.2010р., №0000252342/2 від 23.06.2010р., №0000252342/3 від 07.09.2010р. в частині визначення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств всього в сумі 362530,5грн., у тому числі за основним платежем в сумі 241687,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 120843,5грн. скасувати. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне №0000262342/0 від 09.02.2010р., №0000262342/1 від 14.04.2010р., №0000262342/2 від 23.06.2010р., №0000262342/3 від 07.09.2010р. в частині визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах всього в сумі 382768,5 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 255179,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 127589,5 грн. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням адміністративних судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у м.Рівне звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у м.Рівне в період з 13.01.2010р. по 26.02.2010р. проведено виїзну планову перевірку приватного підприємства фірма «Євробудсервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 30.09.2009р., за результатами якої складено акт №87/23-100/32745147 від 29.01.2010р., в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення ППФ «Євробудсервіс»: п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого донараховано податок на прибуток; п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано податок на додану вартість.
На підставі зазначеного акту та за результатами адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 09.02.2010р. №0000252342/0, №0000262342/0; від 14.04.2010р. №0000252342/1, №0000262342/1; від 23.06.2010р. №0000252342/2, №0000262342/2, від 07.09.2010р. №0000252342/3, №0000262342/3.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції з висновками колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.
У ч.2 ст.220 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Так, зокрема, судами попередніх інстанції встановлено наступні обставини справи.
В ході господарської діяльності ППФ "Євробудсервіс" в перевіреному періоді мало взаєморозрахункові операції з контрагентом ПП "Лайкост", за результатами яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит.
В акті перевірки зазначено, що вартість отриманих від ПП "Лайкост" товарно-матеріальних цінностей по бухгалтерському обліку ППФ "Євробудсервіс" відображено по рахунках: Дебет 201 "Придбання сировини, матеріалів" Кредит 631 "Розрахунки з постачальниками". Згідно оборотно-сальдових відомостей по рах. 631 ППФ "Євробудсервіс" в перевіреному періоді віднесено до складу валових витрат по взаєморозрахунках з ПП "Лайкост" в сумі 284258грн.
Податок на додану вартість на підставі виписаних податкових накладних в сумі 56851,61грн. ППФ "Євробудсервіс" віднесений до складу податкового кредиту. Взаєморозрахунки між позивачем та контрагентом ПП "Лайкост" проводились через розрахунковий рахунок, про що зазначено в акті перевірки.
Також в перевіреному періоді ППФ "Євробудсервіс" проводило взаєморозрахункові операції з ТОВ "Будівельно-сервісна компанія", за результатами яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит.
Податок на додану вартість на підставі податкових накладних в загальній сумі 189244,47грн. ППФ "Євробудсервіс" віднесений до складу податкового кредиту.
Фактичне виконання робіт (надання послуг) позивачу контрагентом ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" підтверджується дослідженими судом актами виконання послуг. Крім цього, виконані роботи ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" оформлено актом приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2008р. за формою №КБ-2в, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2008р. за формою №КБ-3, наявність яких передбачено вимогами Наказу державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури №3237/5 від 21.06.2002р., в яких відображено найменування робіт і витрати, найменування будівництва та його адресу.
Відповідачем в аті перевірки зазначено, що по бухгалтерському обліку ППФ "Євробудсервіс" розрахунки з ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" відображено по рахунках: Дебет 23 "Виробництво" Кредит 3772 "Послуги сторонніх організацій". Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 3772, вартість отриманих послуг ППФ "Євробудсервіс" віднесено до складу валових витрат в сумі 637074,85 грн.
Крім того, в періоді, в якому було здійснено перевірку, ППФ "Євробудсервіс" проводило взаєморозрахункові операції з ТОВ "Рівне-метал", за результатами яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит.
Також в акті зазначено, що для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з ТОВ "Рівне-метал" позивачем було надано податкові та видаткові накладні виписані ТОВ "Рівне-метал" для ППФ "Євробудсервіс".
Актом перевірки стверджується, що податок на додану вартість на підставі виписаних податкових накладних в загальній сумі 9083,37грн. в повному обсязі віднесений ППФ "Євробудсервіс" до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за даними декларації з ПДВ: листопад 2007р. - в сумі 5833,34грн., квітень 2008р. - в сумі 3250,0грн.
По бухгалтерському обліку ППФ "Євробудсервіс" вищевказані розрахунки відображено по рахунках: Дебет 201 "Придбання сировини, матеріалів" Кредит 631.1 "Розрахунки з постачальниками". Згідно оборотно-сальдових відомостей по рах. 631, вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Рівне-метал" в перевіреному періоді підприємством віднесено до складу валових витрат в сумі 45417,0грн.
Приписами п.5.1 ст.5 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» обумовлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Згідно з положеннями абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаної норми Закону не включаються до складу валових витрат, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, про фактичне виконання вищезазначеного договору свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» та п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».
Також встановлено, що придбання позивачем товарів (робіт, послуг) здійснювалося з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, номенклатура таких товарів (робіт, послуг) відповідає основним видам господарської діяльності позивача.
Крім того, на дату видачі податкових накладних та на дату формування позивачем сум податкового кредиту із названих господарських операцій, всі контрагенти позивача в установленому порядку були зареєстровані як платники податку на додану вартість.
Поряд з цим, слід відзначити, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. При невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.
Щодо висновків податкового органу про нікчемність укладених правочинів між позивачем та ПП "Лайкост", ТОВ "Рівне-метал", ТОВ "Будівельно-сервісна компанія".
Слід зазначити, що в силу приписів ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 Цивільного кодексу України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути, зокрема, вирок суду, постановлений у кримінальній справі.
Проте, вироків суду відносно відповідальних осіб з боку ПП "Лайкост", ТОВ "Рівне-метал", ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" у даній справі податковим органом не надано.
Частиною 4 статті 70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.
Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанції про часткове задоволення позову.
Щодо відмови у задоволенні решти позовних вимог, то суди попередніх інстанції обґрунтовано виходило з того, що обставин, які були встановлені в ході перевірки контролюючим органом в частині фіктивності діяльності господарських контрагентів позивача - ПОГ «Інвабуд», ПП ОСОБА_1, ПП ОСОБА_2 підтверджені вироком Рівненського міського суду від 25-26 травня 2010р. в кримінальній справі №1-386/10, який набрав законної сили.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне - залишити без задоволення.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ О.В. Муравйов