"27" березня 2014 р. м. Київ К/800/4465/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Гаманка О.І.,
Загороднього А.Ф.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
встановила:
У жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано неправомірними дії Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_2 зняти з обліку та залишити їй беоплатно транспортний засіб. Зобов'язано Головне управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації передати ОСОБА_2 безоплатно, у порядку передбаченому чинним законодавством, автомобіль марки «Фольксваген» з номером кузова НОМЕР_2, об'єм двигуна 1781 см. куб., рік випуску 1996, який надійшов з Німеччини на адресу Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації, як гуманітарний для інваліда ВВВ ОСОБА_4, та зареєстрований 2005 року в Кіцманському МРЕВ ДАІ УМВС в Чернівецькій області, реєстраційний номер НОМЕР_1, знявши його з обліку в Головному управлінні праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року скасовано постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2010 року та прийнято нову постанову, якою в задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.
ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просить, рішення суду апеляційної інстанцій скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідно до протоколу засідання Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України від 03.02.2005 № 26/ГД-10470 та згідно з дарчим листом від 11.01.2005 від громадянки Німеччини Райх Крістіни, адресованого Головному управлінню праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації, інваліда ОСОБА_4 було безоплатно забезпечено автомобілем марки «Фольксваген» з номером кузова НОМЕР_2, об'єм двигуна 1781 см. куб., рік випуску 1996, наданим як гуманітарна допомога для інваліда Великої Вітчизняної війни.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3.
ОСОБА_2 є дочкою померлого інваліда та з моменту свого народження і до дня смерті свого батька ОСОБА_4 проживала з ним однією сім'єю та вела з ним спільне господарство, що підтверджується довідкою Ошихлібської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 14.10.2009 № 569.
Після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_2 звернулась до Головного управління праці та соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації із заявою про зняття з реєстрації зазначеного вище автомобіля, який був наданий її покійному батькові в якості гуманітарної допомоги та передачу їй у власність цього автомобіля безоплатно, в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Відповідачем було відмовлено ОСОБА_2 у передачі безоплатно автомобіля, оскільки автомобіль, отриманий як гуманітарна допомога, після смерті інваліда підлягає поверненню органам соціального захисту, що прямо передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року №999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями».
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99, відповідно до пункту 2 якого дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У даній справі такою подією (фактом) є смерть інваліда -ОСОБА_4
Порядок від 8 вересня 1997 року був затверджений у зв'язку з прийняттям законів України: від 22 грудня 1995 року №488 «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та від 6 червня 1996 року N 230 «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - з метою впорядкування забезпечення автомобілями різних категорій інвалідів і спрямований на захист інтересів інвалідів.
Відповідно до пункту 37 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 року №999, після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безоплатно або на пільгових умовах, залишається його сім'ї та знімається з обліку в органах соціального захисту населення.
Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Частиною четвертою статті 4 Цивільного кодексу України визначено, що актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.
Порядок від 8 вересня 1997 року був визнаний таким, що втратив чинність, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року.
Таким чином, питання про вилучення автомобіля після смерті інваліда, отриманого ним як гуманітарна допомога, повинно вирішуватись на підставі нормативно-правових актів, чинних на час смерті інваліда.
Так, відповідно до пункту 41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року N 999, автомобіль, отриманий інвалідом як гуманітарна допомога, після його смерті повертається (вилучається) головному управлінню соціального захисту і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку.
Отже, враховуючи те, що права та обов'язки у ОСОБА_2 щодо спірного автомобіля виникло після смерті, а не в момент забезпечення інваліда автомобілем, застосуванню до спірних правовідносин підлягає Порядок від 19 липня 2006 року.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16 травня 2012 року № 6-10цс12, від 07 листопада 2012 року №6-118цс12, від 16 січня 2013 року № 6-153цс12.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що Головне управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації діяло відповідно до вимог чинного законодавства і правомірно відмовило позивачу у безоплатній передачі автомобіля.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованими і підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній