01 квітня 2014 року м. Київ К/800/39404/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Суддя-доповідач:Вербицька О.В.
Судді: Маринчак Н.Є.
Муравйов О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.05.2013 р.
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2013 р.
у справі № 817/1627/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деталі Машини»
до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Деталі Машини» (далі - позивач, ТОВ «Деталі Машини») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.05.2013 р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у місті Рівному від 16.01.2013 № 0000021544 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2012 року у розмірі 862 022 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2013 р. постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.05.2013 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі ДПІ у м. Рівному, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.05.2013 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
ДПІ у м. Рівному проведено позапланову виїзну документальну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Деталі Машини» залишку від'ємного значення за жовтень 2012 (рядок 24) в сумі 1 883 439,00 грн., відображеного в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2012, згідно із затвердженим планом перевірки, за результатами якої складено акт № 592/15-300/37512031 від 29.12.2012 р.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.198.6, п.198.3 ст.198, п.200.3, п.200.4, п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України, ТОВ «Деталі Машини» завищено залишок від'ємного значення (рядок 24) за жовтень 2012 року на суму 1 195 355,00 грн.
Також в акті перевірки зазначено, що позивачем завищено податковий кредит по декларації з ПДВ за лютий 2012 року в сумі 862022 грн. При цьому включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях з ТОВ «Балашівський щебеневий завод» за лютий 2012 року в сумі 862022 грн., які проведені на підставі нікчемного правочину.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000021544 від 16.01.2013 форма «В4», яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за жовтень 2012 року на 1 195 355,00 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали частково необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення у платника податку права на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).
Приписами п.198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової cлужби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Положеннями п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.02.2012 між ТОВ «Балашівський щебеневий завод» (Постачальник) та ТОВ «Деталі Машини» (Покупець) укладено договір поставки №1/12 на поставку обладнання відповідно до специфікації. За умовами договору, обладнання повинно бути поставлене покупцеві у строк до 28.02.2012 на умовах EXW у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2000 року); місце передачі обладнання: м. Костопіль Рівненська область; перехід права власності на обладнання до покупця відбувається в момент поставки, що підтверджується видатковою накладною; оплата здійснюється у строк до 28.02.2014.
Специфікацією №1 від 01.02.2012 сторони договору погодили, що постачальник зобов'язується поставити покупцю, а покупець купити обладнання: дробарка КСД-2200, дробарка СМД-118, пластинчатий пітатель 1-18-90, на загальну суму 5172132,00 грн., в тому числі ПДВ 862022,00 грн.
Господарська операція з постачання ТОВ «Балашівський щебеневий завод» позивачу обладнання за договором № 1/12 від 01.02.2012 оформлена видатковою накладною № Б-00000002 від 02.02.2012 на загальну суму 5 172 132,00 грн., в тому числі ПДВ 862022,00 грн. Товарно-матеріальні цінності отримано за довіреністю № 1 від 02.02.2012 уповноваженою особою ТОВ «Деталі Машини», про що зазначено в видатковій накладній.
ТОВ «Балашівський щебеневий завод» за результатами господарської операції виписано позивачу податкову накладну № 1 від 02.02.2012 на загальну суму 5 172 132,00 грн., у тому числі ПДВ 862022,00 грн., відображену в реєстрі отриманих податкових накладних позивача за лютий 2012 року.
27.12.2011 р. ТОВ «Балашівський щебеневий завод» (замовник) укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом з ФОП ОСОБА_5 (перевізник), за умовами якого перевізник зобов'язався перевезти з смт. Томашгород Рокитнівського району в м. Костопіль обладнання: дробарка КСД-2200, дробарка СМД-118, пластинчатий пітатель 1-18-90, відправником та вантажоодержувачем якого є замовник.
Фактичне переміщення ТОВ «Балашівський щебеневий завод» обладнання з смт. Томашгород Рокитнівського району в м. Костопіль підтверджено товарно-транспортними накладними № 1 від 28.11.2011, № 2 від 29.12.2011, № 3 від 30.12.2011 р. та актом здачі-приймання послуг по перевезенню вантажів від 30.12.2011 р.
Також судами встановлено, що частина складського приміщення в м. Костополі по вул. Дубки,2, що перебувала в користуванні ТОВ «Балашівський щебеневий завод», була прийнята в безоплатне користування ТОВ «Деталі Машини» на підставі договору від 02.02.2012 на строк до 31.12.2012 та продовженого до 31.12.2013 р., описаного в п.2.12 акта перевірки. На час придбання ТОВ «Деталі Машини» спірного обладнання воно вже знаходилося в складському приміщенні, яке було одержане в користування позивачем з 02.02.2012 р.
Відповідно до наказу № 3 від 31.08.2012 по ТОВ «Деталі Машини» було проведено інвентаризацію активів підприємства з метою перевірки їх фактичної наявності та документального підтвердження. За результатами інвентаризації надлишків та нестач не виявлено.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що податковий кредит ТОВ «Деталі Машини» в лютому 2012 року на суму 862022 грн. сформований у повній відповідності до норм податкового законодавства.
Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності правочину, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013 № 0000021544 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 862022 грн. є неправомірним.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 28.05.2013 р. та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2013 р. залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби відхилити.
2.Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.05.2013 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2013 р. залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
О.В. Муравйов