01 квітня 2014 року м. Київ К/800/62280/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Суддя-доповідач:Вербицька О.В.
Судді: Маринчак Н.Є.
Муравйов О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 р.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 р.
у справі № 813/200/13-а
за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Темпо»
до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Акціонерне товариство закритого типу «Темпо» (далі - позивач, АТЗТ «Темпо») звернулось до суду з позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, Городоцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 р. позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Городоцької МДПІ від 15.01.2013 р. № 0000052200 та від 15.01.2013р. № 0000062200.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі Городоцька ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
Городоцькою МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку АТЗТ «Темпо» з питань правомірності формування податкового кредиту та валових витрат при взаєморозрахунках з ПП «Львівкомфортгруп-К» за період з 01.12.2009 р. по 31.01.2010 р., за результатами якої складено акт від 29.12.2012 р. №612/22-00/20785813.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем: ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ч.2 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, здійснених позивачем в грудні 2009 року та в січні 2010 року при придбанні товарів у ПП «Львівкомфортгруп-К»; п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 385 947,00 грн.; п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 308 758,00 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2013 р. № 0000052200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 308 758,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 77 189,00 грн., та від 15.01.2013 р. №0000062200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 385 947,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 96 487,00 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість).
Підпунктом 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно Договору №2 від 02.12.2009 р., який укладений між ПП «Львівкомфортгруп-К» (Продавець) та позивачем (Покупець), продавець поставляє покупцю харчові складники. Товар поставляється окремими партіями в кількостях та асортименті згідно специфікацій до даного договору. Доставка товару здійснюється зі складу продавця за рахунок останнього.
На виконання умов цього Договору були виписані Специфікації №1 від 10.12.2009 р., №2 від 12.12.2009 р., №3 від 14.12.2009 р. та №4 від 14.01.2010 р. на підставі яких виписані відповідно видаткові накладні: від 10.12.2009р. № 0654, від 12.12.200р. № 0655, від 14.12.2009р. №0656 та від 14.01.2010р. №0978.
Крім того, від 10.12.2009 р. №0742, від 12.12.200 р. №0743, від 14.12.2009 р. №0744 та від 14.01.2010 р. №0274 ПП «Львівкомфортгруп-К» виписані податкові накладні на суму ПДВ відповідно 61 385,45 грн., 69 000,00 грн., 101 091,22 грн., 77 280,77 грн. При цьому платіжними дорученнями підтверджено оплату позивачем товару, придбаного у ПП «Львівкомфортгруп-К».
Також слід зазначити, що в подальшому вищезазначений товар АТЗТ «Темпо» реалізовувався контрагентам: ЗАТ «АВК», ЗАТ «Оболонь», ДП «Кондитерська корпорація «Рошен», внаслідок чого отримано прибуток.
Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем за результатами господарських операцій обґрунтовано сформовані валові витрати у сумі 1 543 787,00 грн., в тому числі за IV кв. 2009 року на 1 157 383,00грн. та за I кв. 2010 року на 386 404,00грн. Товар, що придбавався позивачем на підставі вищевказаного Договору, який в судовому порядку недійсним не визнавався, поставлявся та оплачувався, а тому такі господарські операції мали реальний характер. В деклараціях з податку на прибуток за 2009 рік та за I квартал 2010 року позивачем визначено суму податку до сплати у бюджет.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для віднесення витрат до складу валових та нарахування податкового кредиту.
Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 р. залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.
2.Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 р. залишити без змін.
3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
О.В. Муравйов