"18" березня 2014 р. м. Київ К/9991/48735/11
К/9991/48744/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
за участю секретаря судового засідання: Горголь І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року
та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2011 року
у справі № 2-а-28275/10/0570
за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»
до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області,
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку,
Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області
про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -
Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області (далі - ДПІ у м. Маріуполі Донецької області; відповідач-1), Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку; відповідач-2) та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області (далі - ГУДК України в Донецькій області; відповідач-3) про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 18 564 833,00 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за податковою декларацією за березень 2010 року в розмірі 9 428 781,25 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» судові витрати в розмірі 850,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 та відповідач-2 оскаржили його в апеляційному порядку.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2011 року апеляційні скарги ДПІ у м. Маріуполі Донецької області та СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку задоволено частково. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року змінено. Доповнено резолютивну частину постанови таким абзацом: «В задоволенні решти позовних вимог відмовити», а також вказано, що абзаци 4, 5, 6 слід вважати абзацами 5, 6, 7. В решті постанову залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач-1 та відповідач-2 оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданих касаційних скаргах, ДПІ у м. Маріуполі Донецької області та СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В запереченні на касаційні скарги позивач просить залишити їх без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.
Крім того, ДПІ у м. Маріуполі Донецької області заявлено клопотання про заміну відповідача-1 у справі - ДПІ у м. Маріуполі Донецької області на Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області, а СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку заявлено клопотання про заміну відповідача-2 у справі - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів у зв'язку з реорганізацією.
Згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені клопотання підлягають задоволенню.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційних скарг відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20 квітня 2010 року позивачем подано до ДПІ у м. Маріуполі Донецької області декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 210 511 395,00 грн. на рахунок платника в банку, а 21 квітня 2010 року - уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, яким суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню, зменшено на 31 600,00 грн.
В свою чергу, відповідачем-1 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 лютого 2010 року по 28 лютого 2010 року, за результатами якої складено акт № 403/07/00191129 від 14 червня 2010 року.
Здійсненою перевіркою підтверджено заявлену позивачем до відшкодування за березень 2010 року суму податку на додану вартість в розмірі 210 385 569,00 грн., встановлено заниження товариством суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, на 186 310,00 грн., а також контролюючий орган дійшов висновку про завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаний звітний період на 5 700,00 грн. та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на 94 226,00 грн.
В подальшому податковим органом повторно проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 лютого 2010 року по 28 лютого 2010 року, за результатами якої складено акт № 959/7/00191129 від 08 грудня 2010 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000460700/0 від 17 грудня 2010 року, яким ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 6 690 261,00 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року у справі № 2а-29121/10/0570, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2011 року, вказане податкове повідомлення-рішення визнано недійсним.
Відповідно до акту звірки станом на 24 травня 2011 року залишок невідшкодованої позивачу суми податку на додану вартість за декларацією за березень 2010 року становить 9 428 781,25 грн.
Водночас, обґрунтовуючи свою правову позицію щодо ненадання органу державного казначейства висновку про перерахування вказаної суми податку на додану вартість, заявленої позивачем до відшкодування, на його рахунок у банку, відповідач-1 та відповідач-2 вказували на неотримання результатів зустрічних перевірок підприємств, з якими ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» мало господарські взаємовідносини в період з 01 лютого 2010 року по 28 лютого 2010 року.
Пунктом 1.8 статті 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно до підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Як встановлено судами, податкове повідомлення-рішення № 0000460700/0 від 17 грудня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 року в розмірі 6 690 261,00 грн., визнано недійсним в судовому порядку, щодо решти заявленої до відшкодування суми податку за вказаний звітний період податковим органом за результатами проведених перевірок податкові повідомлення-рішення не приймались, а також підтверджено фактичну сплату товариством суми податку на додану вартість в розмірі 9 428 781,25 грн. в ціні придбаних у контрагентів товарів (послуг).
З огляду на викладене та враховуючи те, що чинним на час виникнення спірних правовідносин податковим законодавством не поставлено право платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення органами державної податкової служби зустрічних перевірок його постачальників, висновок судових інстанцій про необхідність стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 9 428 781,25 грн. слід визнати правильним.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2011 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Замінити в даній справі відповідача-1 - Державну податкову інспекцію у м. Маріуполі Донецької області її правонаступником - Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області та відповідача-2 - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку її правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів.
Касаційні скарги Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.