"05" березня 2014 р. м. Київ К-23151/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Кошіля В.В., Лосєва А.М.,
секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Луганської області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року
у справі № 2а-22620/09/2008
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Об'єднання склопластик»
до Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Луганської області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Відкрите акціонерне товариство «Об'єднання склопластик» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Луганської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000202306/0 від 19 серпня 2008 року.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області від 19 серпня 2008 року за №0000202306/0 про зменшення ВАТ «Об'єднання склопластик» розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Об'єднання склопластик» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3,40 грн.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року залишено без змін.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області провела документальну невиїзну перевірку ВАТ «Об'єднання склопластик» з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень, вересень, жовтень 2006 року, квітень, травень, червень 2007 року, за результатами якої був складений акт № 1754/23-05758977 від 18 серпня 2008 року.
За висновками акту перевірки позивачем були порушені вимоги пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 278848,54 грн., у тому числі по періодах: за серпень 2006 року - 12623,53 грн., за вересень 2006 року - 16536,56 грн., за жовтень 2006 року - 75928,12 грн., за квітень 2007 року - 73012,79 грн., за травень 2007 року - 40334,86 грн., за червень 2007 року - 60412,68 грн.
Зокрема, в акті перевірки було встановлено, що позивач не може претендувати на відшкодування коштів з державного бюджету, у зв'язку з тим, що відсутнє джерело відшкодування, оскільки при проведенні зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника було встановлено, що безпосередній постачальник позивача - ТОВ «ТДС «Об'єднання склопластик» не являється виробником продукції, а є посередником, тоді як неможливо перевірити усіх постачальників про ланцюгу до виробника та перевірити чи сплачувався ними податок на додану вартість до державного бюджету.
19 серпня 2008 року ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000202306/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зменшила ВАТ «Об'єднання склопластик» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 278848,54 грн., у тому числі: : за серпень 2006 року - 12623,53 грн., за вересень 2006 року - 16536,56 грн., за жовтень 2006 року - 75928,12 грн., за квітень 2007 року - 73012,79 грн., за травень 2007 року - 40334,86 грн., за червень 2007 року - 60412,68 грн., та застосувала штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19232,98 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення є безпідставним, оскільки ВАТ «Об'єднання склопластик» правомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду вказану суму податку на додану вартість згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від його контрагента - ТОВ «ТДС «Об'єднання склопластик», яке сплатило податок на додану вартість до бюджету, а несплата податку продавцем в ланцюгу постачання (в тому числі в разі ухилення від сплати) несе негативні наслідки лише для цієї особи та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до пунктів 1.6-1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до абзаців 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
За приписами підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).
Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за вересень 2007 року слугував висновок податкового органу про те, що: безпосередній постачальник позивача - ТОВ «ТДС «Об'єднання склопластик» не являється виробником продукції, а є посередником, у зв'язку з чим неможливо встановити сплату податку на додану вартість до бюджету усіма контрагентами у ланцюгу постачання до виробника; на момент проведення перевірки не надійшли відповіді на всі запити податкового органу щодо проведення зустрічних перевірок.
Разом з цим, твердження ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача правомірно були відхилені судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).
Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.
При цьому, посилання податкового органу на те, що право позивача на відшкодування не підтверджено результатами зустрічних перевірок постачальника також правомірно визнані судами попередніх інстанцій необґрунтованими, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування на 278848,54 грн. та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 19232,98 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Луганського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ В.В. Кошіль
_____________________ А.М. Лосєв