"17" березня 2014 р. м. Київ К-35816/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
за участю секретаря Ковтун О.С.
представника відповідача Шила М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (правонаступника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові)
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010
у справі №2-а-41343/09/2070
за позовом Державного підприємства заводу «Електроважмаш»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові
про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ:
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010, позов задоволено. Визнано дії СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові щодо проведення документальної невиїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціям з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2006 року на підставі отриманих зустрічних перевірок по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) протиправними. Скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові №0000310840/0 від 08.07.2009.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.55 КАС України у справі проведено заміну сторони відповідача на правонаступника Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціях за жовтень, листопад, грудень 2006 року на підставі отриманих даних зустрічних перевірок по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг), за результатами якої складено акт №2125/40-027/00213121 від 30.06.2009.
На підставі акта перевірки прийнято рішення №0000310840/0 від 08.07.2009 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов?язань наступних періодів) за жовтень, листопад, грудень 2006 року в загальній сумі 1126806,33 грн.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачу відбулося внаслідок того, що суми податку на додану вартість, які заявлені до відшкодування за жовтень, листопад, грудень 2006 року, не підтверджені зустрічними перевірками по ланцюгу придбання товарної групи до виробника, оскільки у ланцюзі постачальників позивача не встановлені кінцеві виробники та відсутній факт надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України за договорами постачання з ТОВ «Еталон», СПДФО Квітчаста, АТ МЕА «Елта», ТОВ «НПП Укрспецстрой».
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій обґрунтували своє рішення дотриманням позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту, з огляду на те, що суми податку, сплаченого у відповідному звітному періоді, у зв'язку з придбанням товарів, віднесені до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами позивача з дотриманням вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону. Проведення позивачем оплати в повному обсязі та реальність зазначених операцій документально підтверджено, а також було предметом перевірок відповідача, за наслідками яких складено довідки, якими підтверджено заявлені позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2006 року.
З аналізу норм пп.7.7.1 - 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в п. 1.8 ст. 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, необхідною умовою бюджетного відшкодування виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).
Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Однак, таких доказів відповідачем, всупереч положенням ч.2 ст.71 КАС України суду не надано.
Відповідачем не спростовано, що на момент здійснення операцій з поставки товару позивачу, його контрагенти в ланцюгу постачання були зареєстровані в ЄДРПОУ, були юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, та перебували на обліку як платники податків і зборів. Не надано доказів встановлення в діях посадових осіб зазначених суб'єктів господарювання ознак злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.
З огляду на підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 1126806,33 грн. та виконання ним усіх передбачених законом умов щодо отримання відшкодування, висновки судів попередніх інстанцій про протиправність податкового повідомлення-рішення є правильними.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та не можуть бути підставою для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 - без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун