27 березня 2014 року м. Київ справа № 800/150/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Єрьоміна А.В.,
суддів Кравцова О.В.,
Цвіркуна Ю.І.,
Швеця В.В.,
Юрченко В.П.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про скасування рішення № 438/дп- 14 від 13 лютого 2014 року та зобов'язання вчинити певні дії,-
11 березня 2014 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів (далі - Комісія, ВККС України) України про скасування рішення № 438/дп- 14 від 13 лютого 2014 року та зобов'язання вчинити певні дії.
Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що рішення Комісії від 13 лютого 2014 року № 438/дп- 14 про відмову в відкритті дисциплінарної справи відносно суддів Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 винесене необґрунтовано, без належної оцінки і перевірки всіх викладених ним фактів та доводів в заяві, без врахування умисних порушень норм цивільного процесуального права допущених суддями, які безпосередньо обмежили його доступ до правосуддя, підтримали порушення та незаконне рішення суду першої інстанції, проігнорували виклик до суду головного свідка, не розглянули справу по її суті, винесли незаконну та необґрунтовану ухвалу, так і порушили присягу судді, етику судді, вимоги щодо безпосереднього розгляду справи, які підривають авторитет правосуддя.
Позивач просив:
- скасувати рішення ВККС України № 438/дп-14 від 13 лютого 2014 року як нечинне, яким було підтримано зловживання та порушення законодавства України суддями Апеляційного суду м. Києва;
- зобов'язати голову ВККС України провести службове розслідування по прийняттю рішення № 438/дп- 14 від 13 лютого 2014 року та притягнути до дисциплінарної відповідальності головуючого Комісії - ОСОБА_5 та члена Комісії - ОСОБА_6, яким було проведено перевірку викладених у зверненні фактів та обставин, але не розглянутих та неперевірених по їх суті, а також - за грубі порушення конституційних засад судочинства та незаконного підтримання порушень норм матеріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій по справі 22-ц/796/7090/2013.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву, у якій просить розглянути справу у його відсутність, позов підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача, який належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання, подав заперечення на позов та клопотання про розгляд справи без його участі. Зазначає, що позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі, вказує, що Комісія при прийнятті оскаржуваного рішення діяла в межах законних повноважень, прав та інтересів позивача не порушила.
У зв'язку із тим, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, враховуючи заяву позивача та клопотання представника відповідача, в силу вимог частини четвертої статті 122, частини шостої статті 128 КАС України справа розглядалася в порядку письмового провадження.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 1 квітня 2013 року по справі № 2608/4928/12 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "КБФ" про відшкодування і компенсацію шкоди за нанесення матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 червня 2013 року по справі № 22-ц/796/7090/2013, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 1 квітня 2013 року залишено без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.
7 серпня 2013 року до Комісії надійшла скарга ОСОБА_4, в якій він просив розглянути скаргу з приводу об'єктивності, неупередженості, незалежності та чесності суддів Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в межах визначених законом повноважень.
У цій скарзі скаржник стверджував те, що суддями Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не встановлено всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, неправильно оцінено докази у справі, що призвело до прийняття необгрунтованого та неправомірного рішення.
За результатами розгляду скарги позивача членом Комісії ОСОБА_6 складено висновок з пропозицією про відмову у відкритті дисциплінарної справи щодо суддів Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9
13 лютого 2014 року Комісія прийняла рішення № 438/дп-14, яким вирішила відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Листом від 24 лютого 2014 року № 8вк-5691/13 за підписом члена Комісії ОСОБА_6 позивача повідомлено про те, що рішенням Комісії за результатами розгляду скарги відмовлено у відкритті дисциплінарної справи відносно суддів Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Оскаржуване рішення Комісії від 13 лютого 2014 року мотивоване тим, що у вказаному зверненні позивача відсутні підстави для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, передбачені статтею 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон), а тому у відкритті дисциплінарної справи відмовлено.
У скарзі від 7 серпня 2013 року з приводу поведінки суддів Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 скаржник посилається на порушення норм процесуального права та матеріального права, допущених вказаними суддями при розгляді справи № 22-ц/796/7090/2013, а саме: не встановлено всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; прийняли необгрунтоване та неправомірне рішення, яким відхилили апеляційну скаргу позивача.
Враховуючи зміст скарги позивача, є підстави вважати, що ним фактично оскаржується прийняте судове рішення суду апеляційної інстанції.
Статус, порядок роботи та повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також члена Комісії визначені у главі 2 розділу VI Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон).
За своїм статусом Вища кваліфікаційна комісія суддів України є постійно діючим органом у системі судоустрою України, що діє у складі одинадцяти членів (статті 90, 92 Закону).
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 85 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів місцевих та апеляційних судів.
Стаття 84 Закону визначає дисциплінарне провадження як процедуру розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.
Відповідно до частини першої статті 83 цього Закону суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема, з підстав істотних порушень норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язаних, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтованого вжиття заходів забезпечення позову, а також порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу).
В силу частини першої статті 86 Закону дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.
Згідно із частиною другою статті 86 Закону перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді місцевого чи апеляційного суду до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, встановленому цим Законом.
У частині третій статті 86 Закону закріплено, що під час здійснення перевірки член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України має право ознайомлюватися з матеріалами судових справ, робити з них копії, опитувати суддів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян та їх об'єднань необхідну для проведення перевірки інформацію.
Відповідно до частини шостої статті 86 Закону член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи. Висновок члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Керуючись статтею 86 Закону, член Комісії у висновку за результатами перевірки звернення щодо дисциплінарної відповідальності судді запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної справи, зокрема щодо суддів Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Згідно із частиною сьомою статті 86 Закону питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті вирішує Вища кваліфікаційна комісія суддів України.
Пунктом 8 частини першої статті 91 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження.
Отже, Комісія діє в межах повноважень, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а тому не наділена правом вирішення питання про законність ухвалених судових рішень.
У відповідності із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 124 Конституції України передбачає, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Таким чином, до компетенції Комісії не належить вирішення питань, порушених позивачем у скарзі, оскільки даний орган не здійснює правосуддя.
При цьому, керуючись положеннями Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Комісією не встановлено підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно даних суддів, про що прийнято відповідне рішення.
В силу частини першої статті 6 Закону суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу.
При офіційному тлумаченні положень частини другої статті 126 Конституції України, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 зазначив, що положення частини другої статті 126 Конституції України "вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється" треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв'язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.
Верховний Суд України в пункті 10 постанови Пленуму № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» зазначив, що відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність та відповідальність за порушення присяги судді, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення.
У Рішенні Конституційного Суду України № 2-рп/2011 від 11 березня 2011 року викладена позиція, відповідно до якої оцінка процесуальних дій суддів щодо розгляду конкретної судової справи може здійснюватись тільки судами апеляційної і касаційної інстанції. Витребування будь-яких матеріалів справи має наслідком оцінку вчинених суддею процесуальних дій. Така оцінка до винесення ним остаточного рішення у справі є втручанням у здійснення правосуддя, що суперечить частинам першій, другій статті 126, частині першій статті 129 Конституції України.
Аналізуючи положення законодавства України, зокрема стосовно порядку розгляду та вирішення скарг відносно суддів Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, суд приходить до висновку, що розгляд і вирішення даної скарги здійснено із додержанням процедури, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем дотримано положення норм закону та правових позицій, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України та Рішеннях Конституційного Суду України.
Судом не встановлено обставин порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача.
Щодо позовних вимог до голови ВККС України слід зазначити наступне.
Згідно з частиною четвертою статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Відповідно до частини другої статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції оскаржуються акти, дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, а також рішення, дії чи бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Нормами перелічених статей чітко визначено коло суб'єктів владних повноважень, чиї рішення, акти, дії чи бездіяльність можуть бути оскаржені до Вищого адміністративного суду як суду першої інстанції. Серед таких суб'єктів владних повноважень голова та члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відсутні.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про скасування рішення Комісії № 438/дп- 14 від 13 лютого 2014 року та зобов'язання вчинити певні дії.
На підставі наведеного, керуючись статтями 18, 122, 159-163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про скасування рішення № 438/дп- 14 від 13 лютого 2014 року та зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.
Судді: