25 березня 2014 року м. Київ К/9991/13504/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 липня 2009 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2010 року
у справі № 2-а-1999/09/1670
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_3
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
Приватний підприємець ОСОБА_3 (далі - ПП ОСОБА_3; позивач) звернулась до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області; відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000531701/0 від 21 липня 2008 року.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2010 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000531701/0 від 21 липня 2008 року в частині визначення ПП ОСОБА_3 суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 29 426,00 грн. за основним платежем та 14 713,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні решти позовним вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП ОСОБА_3 витрати із сплати судового збору в розмірі 3,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 липня 2009 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2010 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову документальну перевірку ПП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 02 червня 2008 року у зв'язку з одержанням заяви за формою № 8-ОПП № 23/29-037 від 04 лютого 2008 року, за результатами якої складено акт № 1026/17-206/НОМЕР_1 від 05 червня 2008 року.
На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000531701/0 від 21 липня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 46 126,50 грн. (30 751,00 грн. - основний платіж, 15 375,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Стек Імпекс» та Приватним підприємством «Надра», Свідоцтва платника податку на додану вартість яких анульовано, а також заниження податкових зобов'язань внаслідок невідображення в податковій декларації за травень 2006 року надходження коштів у розмірі 3 675,00 грн. від СТГО Південної залізниці «Редутський щебеневий завод Південної залізниці».
Задовольняючи адміністративний позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.
Відповідно до пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року № 79 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.
Отже, втрата особою статусу платника податку на додану вартість позбавляє правового значення складених такою особою податкових накладних після анулювання її реєстрації, проте вказана обставина сама по собі не позбавляє правового значення виданих особою за господарськими операціями податкових накладних до анулювання її Свідоцтва платника податку на додану вартість та до виключення з Реєстру платників податку на додану вартість.
Як встановлено судами, реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Стек Імпекс» анульовано актом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 29-239/1509 від 16 листопада 2005 року.
А відтак, у податкового органу в розглядуваному випадку були відсутні правові підстави для виключення із складу податкового кредиту позивача сум податку на додану вартість, сформованих на підставі податкових накладних № 17 від 20 вересня 2005 року, № 10 від 11 жовтня 2005 року та № 11 від 12 жовтня 2005 року, виписаних на його адресу ТОВ «Стек Імпекс».
Також, під час розгляду справи в судових інстанціях не знайшли свого підтвердження висновки акту перевірки щодо безпідставного завищення позивачем за період з березня 2006 року по травень 2007 року податкового кредиту з податку на додану вартість, визначеного на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Стек Імпекс» та ПП «Надра», оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, в указаний період ПП ОСОБА_3 господарських взаємовідносин з ТОВ «Стек Імпекс» та ПП «Надра» не мала та, відповідно, податковий кредит на підставі виписаних ними податкових накладних не формувала.
Крім того, при дослідженні виписки з банківського рахунку позивача за період з 01 травня 2006 року по 31 травня 2006 року, витягу з книги обліку доходів і витрат № 521 та реєстру отриманих та виданих податкових накладних за травень 2006 року судами встановлено, що кошти в розмірі 3 675,00 грн. на адресу ПП ОСОБА_3 від СТГО Південної залізниці «Редутський щебеневий завод Південної залізниці» не надходили, у зв'язку з чим у неї були відсутні підстави для віднесення до складу податкових зобов'язань суми податку на додану вартість у розмірі 735,00 грн.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 липня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 липня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.