"27" березня 2014 р. м. Київ К/800/4721/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Гаманка О.І.,
Загороднього А.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправною відмову Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси щодо призначення пенсії ОСОБА_2 Скасовано рішення Управління пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси від 08 квітня 2013 року № 832410. Зобов'язано Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси призначити ОСОБА_2 пільгову пенсію за віком згідно із Списком № 2 виробництв, робіт та професій, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року рішення першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року скасувати та залишити в силі постанову Київського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2013 року.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що 5 липня 1974 року ОСОБА_2 присвоєна кваліфікація електрогазозварник четвертого розряду, що підтверджується атестатом по професійно-технічній освіті за № 1570 від 15 липня 1974 року.
01 лютого 1982 року позивачу присвоєна кваліфікація газоелектрозварника п'ятого розряду, що вбачається з трудової книжці ОСОБА_2
10 серпня 1987 року ОСОБА_2 прийнято в члени колгоспу ім. Карла Лібкнехта, який згодом було перейменовано в колективне підприємство «Нива» та призначено на роботу в комплексну бригаду колгоспу ім. Карла Лібкнехта на посаді газоелектрозварника. 01 травня 2004 року позивача було звільнено з цієї роботи за власним бажанням, що підтверджується трудовою книжкою колгоспника від 15 вересня 1987 року.
09 січня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси із заявою про призначення йому пільгової пенсії за віком згідно із Списком № 2 виробництв, робіт та професій, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.
08 квітня 2013 року Управління пенсійного фонду України у Київському районі м.Одеси винесло рішення за № 832410, яким відмовило позивачу у призначенні йому пільгової пенсії, у зв'язку із неможливістю зарахувати період роботи ОСОБА_2 в СТОВ «Агрофірма «Нива» на посаді електрозварника з 10 серпня 1987 року по 01 травня 2004 року.
Позивач не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови в призначенні йому пільгової пенсії звернувся до суду.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки пільгова довідка повинна ґрунтуватися на первинних документах про пільговий трудовий стаж.
Однак, колегія суддів з такими висновками суду погодитись не може з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 33 «Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36, надається право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема газозварникам, електрозварникам ручного зварювання.
Згідно із пункту 4.4. «Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року N 383, якщо атестація була вперше проведена після 21 серпня 1997 року, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21 серпня 1992 року, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника (пункту 4.2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах).
Необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону N 1788-XII є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності відмови позивачу у призначенні пільгової пенсії, оскільки 26 червня 2000 року була проведена атестація робочого місця електрогазозварника за умовами праці, тобто вказана атестація була проведена вперше після 21 серпня 1997 року, та висновком цієї атестації встановлено, що робоче місця електрогазозварника передбачає пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах праці.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року № 21-421а12.
Також, в матеріалах справи міститься лист СТОВ «Агрофірма «Нива» від 04 квітня 2013 року за № 31, який свідчить про те, що умови праці газоелектрозварника, на дату звільнення ОСОБА_2, з моменту проведення атестації, не змінились.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, яким правильно застосовано норми матеріального права, та вірно вказано, що ОСОБА_2 з 10 серпня 1987 року по 01 травня 2004 року працював в СТОВ «Агрофірма «Нива» та виконував електрозварювальні роботи за професією електрозварник ручного зварювання, а відповідно до атестації його робоче місце передбачає пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах праці, а тому має право на пільгову пенсію за віком згідно із Списком № 2 виробництв, робіт та професій, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.
З огляду на зазначене постанова Київського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2013 року ухвалена відповідно до закону і скасована помилково, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенні в силі.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року - скасувати.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м .Одеси про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній