"25" березня 2014 р. м. Київ К/800/24452/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Гаманка О.І.,
Загороднього А.Ф.,
та секретаря Бруя О.Д.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Шаргородського районного суду Вінницької області від 11 грудня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Михайлівської сільської ради, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування наказу та поновлення на роботі,
встановила:
У вересні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Михайлівської сільської ради, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування наказу та поновлення на роботі.
Постановою Шаргородського районного суду Вінницької області від 11 грудня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Шаргородського районного суду Вінницької області від 11 грудня 2012 року - без змін.
ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Шаргородського районного суду Вінницької області від 11 грудня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що розпорядженням Михайлівської сільської ради від 26.12.2003 № 31 ОСОБА_2 було призначено на посаду спеціаліста з питань бухгалтерського обліку Михайлівської сільської ради, а розпорядженням Михайлівського сільського голови від 18.01.2007 № 04-1-1 позивача призначено на посаду головного бухгалтера сільської ради.
Розпорядженням Михайлівської сільської ради від 28.08.2012 №08-ОС ОСОБА_2 звільнено з посади відповідно до пункту 5 статті 40 Кодексу законів про працю України та пункту 20 частини 3 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у зв'язку із нез'явленням на роботі протягом більше чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, про що позивачу було повідомлено негайно шляхом направлення відповідного розпорядження поштою.
Не погоджуючись з зазначеними розпорядженням Михайлівської сільської ради ОСОБА_2 звернулась до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що звільнення позивача з роботи проведено у відповідності до вимог пункту 5 статті 40 Кодексу законів про працю України, оскільки відповідачем були дотримані як вимоги закону щодо проміжку часу, протягом якого працівник не з'являвся на роботу, так і факту безперервної непрацездатності.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 5 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
Частиною третьою цієї статті передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Підставою для розірвання трудового договору є нез'явлення на роботу протягом зазначеного строку. Вихід на роботу хоч би на один день перериває цей строк. І у подальшому чотиримісячний строк має обчислюватись знову. Підсумовуватись періоди неявки на роботу, тривалістю менше чотирьох місяців, не можуть.
Отже, застосування зазначеної норми передбачає одночасну наявність двох складових її диспозиції - як установленого нею проміжку часу, протягом якого працівник не з'являвся на роботу, так і факту безперервної непрацездатності працівника упродовж зазначеного часу, відсутність хоча б однієї з них виключає можливість застосування згаданої норми як підстави звільнення з роботи.
Судами встановлено, що згідно листка непрацездатності та довідки головного лікаря Шаргородської центральної районної лікарні №1427 від 29.08.2012 ОСОБА_2 перебувала на лікарняному з 27 квітня 2012 року по 29 серпня 2012 року.
Також судами встановлено, що ОСОБА_2 було встановлено ІІІ групу інвалідності, та зазначено, що захворювання позивача не є професійним, а віднесено відповідно до довідки МСЕК, до групи загальних захворювань, тобто призначення ОСОБА_2 інвалідності не пов'язано з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням.
Згідно пункту 4.1. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року №455, при наявності стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у тому випадку, коли хворий був звільнений від роботи протягом чотирьох місяців з дня настання тимчасової непрацездатності чи протягом п'яти місяців у зв'язку з одним і тим самим захворюванням за останні дванадцять місяців, а при захворюванні на туберкульоз - протягом десяти місяців з дня настання непрацездатності, ЛКК лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання або лікування протягом десяти місяців з дня настання непрацездатності направляють хворого для огляду в медико-соціальну експертну комісію (МСЕК).
Отже, відмовляючи в задоволенні позову, суди дійшли обгрунтованого висновку, що відповідачем правомірно було видано розпорядження від 28.08.2012 №08-ОС про звільнення ОСОБА_2 згідно пункту 5 статті 40 Кодексу законів про працю України, оскільки тимчасова непрацездатність позивача складала більше чотирьох місяців підряд, а її хвороба не була визнаною МСЕК такою, що пов'язана з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, і не є захворюванням на туберкульоз. Відповідач діяв відповідно до вимог діючого законодавства, підстав для визнання наказу суб'єкта владних повноважень протиправним не було.
Крім того, при звільнені позивача дотримано вимоги щодо згоди Управління державної казначейської служби України у Шаргородському районі Вінницької області на звільнення ОСОБА_2 та 06.09.2012 за №01-45-934 надано згоду на її звільнення, що кореспондується з вимогами Типового положення про бухгалтерську службу бюджетної установи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.2011 №59.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Шаргородського районного суду Вінницької області від 11 грудня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Михайлівської сільської ради, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування наказу та поновлення на роботі - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній