"20" березня 2014 р. м. Київ К/800/57340/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Гаманка О.І.,
Загороднього А.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Слов'яносербському районі Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Слов'яносербському районі Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області зарахувати стаж ОСОБА_2 за період з 01.01.1979 по 24.03.1987 на посаді завідувача відділення у Слов'яносербському сільськогосподарському технікумі Луганської області до спеціального стажу, що дає право при призначенні пенсії за віком на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій особи, якій вона призначена на день її призначення, що передбачено пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі його десяти місячних пенсій на день її призначення, що передбачено пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року та прийнято нове рішення про відмову в задоволені позову.
ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 1975 року по теперішній час працює викладачем спеціально-технічних дисциплін в Слов'яносербському сільськогосподарському технікумі Луганської області, який відноситься до вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації та має на день досягнення пенсійного віку безперервний стаж педагогічної роботи 37 років 4 місяці 11 днів. Згідно записів трудової книжки, позивач з 26.09.1975 по 31.12.1978 працював викладачем (3 роки 3 місяці 5 днів), з 01.01.1979 по 24.03.1987 - завідувачем денного відділення ( 8 років 2 місця 24 дні), з 25.03.1987 по 05.06.1994 - заступником директора з навчально-виховної роботи ( 7 років 2 місяці 12 днів), з 06.06.1994 по 07.02.2013 - директором (18 років 8 місяців 1 день).
Згідно наказу Міністерства аграрної політики України за №583 від 28.10.2005 Слов'яносербський сільськогосподарський технікум Луганської області реорганізований у відокремлений підрозділ «Слов'яносербський технікум Луганського національного аграрного університету».
Після досягнення пенсійного віку ОСОБА_2 звернувся до Управління Пенсійного Фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області з заявою про зарахування періоду роботи на посаді завідувача відділення «Геодезія» до спеціального стажу роботи. Однак відповідач відмовив у задоволенні заяви через відсутність у переліку закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, посади завідувача відділенням, у період роботи з 01.01.1979 по 25.03.1987.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 не передбачено посаду завідувача відділенням, яку займав позивач з 01.01.1979 по 24.03.1987.
Однак, колегія суддів з такими висновками суду погодитись не може з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту «є» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають: е) працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 01.11.1993 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» до переліку посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено у Вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах - директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Нормами пункту 6 статті 25 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що технікум (училище) - вищий навчальний заклад першого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про вищу освіту» структурними підрозділами вищого навчального закладу першого та другого рівнів акредитації є відділення і предметні (циклові) комісії. Відділення - структурний підрозділ, що об'єднує навчальні групи з однієї або кількох спеціальностей, методичні, навчально-виробничі та інші підрозділи. Відділення створюється рішенням керівника вищого навчального закладу, якщо на ньому навчається не менше ніж 150 студентів. Завідуючий відділенням призначається на посаду керівником вищого навчального закладу з числа педагогічних працівників, які мають повну вищу освіту і досвід навчально-методичної роботи.
Відповідно до частини 2 статті 33 зазначеного Закону завідуючий відділенням забезпечує організацію навчально-виховного процесу, виконання навчальних планів і програм, здійснює контроль за якістю викладання навчальних предметів, навчально-методичною діяльністю викладачів.
Згідно зі статтею 47 Закону України «Про вищу освіту» педагогічні працівники - особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах першого і другого рівнів акредитації професійно займаються педагогічною діяльністю.
Частиною 2 статті 48 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що основними посадами педагогічних працівників вищих навчальних закладів першого і другого рівнів акредитації є: викладач; старший викладач; голова предметної (циклової) комісії; завідуючий відділенням; заступник директора; директор.
Одночасно у Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №963 від 14.06.2000, посада завідувача відділенням навчального закладу відносить до педагогічних.
Судами встановлено, що позивач мав щорічне педагогічне навантаження за період роботи з 01.01.1979 по 25.03.1987, а саме: у 1978-1979 навчальному році - 1068 годин, що підтверджується наказом №151-к від 06.10.1978, у 1979-1980 навчальному році - 488 годин, що підтверджується наказом №135-к від 20.09.1979, у 1980-1981 навчальному році - 480 годин, що підтверджується наказом №118-к від 26.08.1980, у 1981-1982 начальному році - 488 годин, що підтверджується наказом №122-к від 17.08.1981, у 1982-1983 навчальному році - 484 години, що підтверджується наказом №106-к від 09.07.1982, у 1983-1984 начальному році 486 годин, що підтверджується наказом №106к від 17.08.1983, у 1984-1985 навчальному році - 480 годин, що підтверджується наказом №160-к від 21.08.1984, у 1985-1986 навчальному році - 480 годин, що підтверджується наказом №167-к від 30.08.1985, у 1986-1987 навчальному році - 360 годин, що підтверджується наказом №162-к від 28.08.1986.
Крім того встановлено, що позивач отримував окремий оклад за посаду завідувача відділення, а окрему погодинну оплату за викладацьку діяльність підтверджується тарифікаційними списками та картками-справами за 1978-1979 роки, за 1979 - 1980 роки, 1980 - 1981 роки, за 1981-1982 роки, за 1982-1983 роки, за 1983-1984 роки, за 1984-1985 роки, за 1985-1986 роки, за 1986-1987 роки та картками-довідками за 1978-1979 роки, за 1979-1980 роки, за 1980-1981 роки, за 1981-1982 роки, за 1982-1983 роки, 1983-1984 роки, за 1984-1985 роки, за 1985-1986 роки, за 1986-1987 роки.
Відповідно до пункту 4 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року №78 працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У відповідності до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12.08.1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджених наказом №58 від 29.07.1993 Міністерства Праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства Соціального захисту населення України із наступними змінами та доповненнями, записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, виконуються відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».
Відповідно до «Класифікатора професій» ДК 003-95, затвердженого наказом Держстандарту України від 27.07.1995 № 257 позивач має професійну назву роботи «Завідуючий відділенням» (код класифікатора 1229.7 21985) і не містить подвійної професійної назви роботи «завідуючий відділенням - викладач».
Також, пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач, працюючи на посаді завідувача відділення, також був викладачем дисципліни «Геодезія» та мав педагогічне навантаження, за що отримував окрему оплату, що знайшло своє документальне підтвердження, тому ОСОБА_2 має право на пенсію за вислугою років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а отже і має право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі його десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, що передбачено пунктом 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року - скасувати.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Слов'яносербському районі Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії - залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній