03 березня 2014 року м. Київ К-28955/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим
на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.12.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2010
у справі №2а-6021/09/7/0170
за позовом Кримського Закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Кримтур»
до Державної податкової інспекції у м.Феодосії Автономної Республіки Крим
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.12.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2010, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Феодосії АР Крим від 22.04.2009 №0000492301/0 про нарахування податкового зобов?язання з податку на прибуток підприємств у сумі 87321 грн. основного платежу та 43660,5 грн. штрафних санкцій.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка Філії Кримського Закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Кримтур» туристсько оздоровчий комплекс «Пріморє» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала відносини з платниками податків ТОВ «Центр будівельної підготовки», ТОВ «Техпромсепвіс Ойл», ТОВ «Прогресс плюс», ТОВ «Юком» за період з 01.01.2006 по 30.09.2008, за результатами якої складено акт №1031/23-2/02649868 від 15.04.2009.
За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п. 5.1 ст. 5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження зобов?язань з податку на прибуток всього у сумі 87321грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 22.04.2009 №0000492301/0 про нарахування податкового зобов?язання з податку на прибуток у сумі 87321 грн. та штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 43660,5 грн.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
В свою чергу, підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Таким чином підставою для формування валових витрат є реальність господарських операцій; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були укладені договори постачання паливно-мастильних матеріалів №72 від 01.01.2006 з ТОВ «Юком», №1 від 01.01.2008 з ТОВ «Техпромсервіс Ойл», №63 від 01.04.2007 з ТОВ «Центр будівельної підготовки», №153 від 01.07.2006 з ТОВ «Прогресс Плюс».
За умовами вищевказаних договорів сторони домовилися про те, що ціни та товар встановлюються сторонами в накладній на час передачі партії товару, загальна сума договору встановлюється виходячи з цін на товар та загальної кількості товару, проданого відповідно з умовами договору, покупець здійснює оплату за товар протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання товару, оплата проводиться у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, договір вступає у силу з дня його підписання сторонами.
На час укладення та виконання договорів контрагенти позивача ТОВ «Центр будівельної підготовки», ТОВ «Техпромсепвіс Ойл», ТОВ «Прогресс плюс», ТОВ «Юком» були зареєстровані в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, тобто були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, що відповідачем не заперечується.
Виконання зазначених договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме, податковими та видатковими накладними, оплата проведена в повному обсязі, шляхом безготівкових розрахунків, згідно наданих платіжних доручень.
Правильність формування валових витрат за операціями з вищезазначеними контрагентами була предметом судово-економічної експертизи, за висновком якої від 27.10.2009, у вказаному періоді, згідно оборотно-сальдових відомостей позивачем оприбутковано на підставі відповідних первинних документів дизельне пальне в кількості 210188,69 кг., у т.ч. 93852,24 кг. отриманих від постачальників ТОВ «Центр будівельної підготовки», ТОВ «Техпромсепвіс Ойл», ТОВ «Прогресс плюс», ТОВ «Юком», оплата якого проведена в повному обсязі шляхом безготівкових розрахунків, а також підтверджено використання позивачем пального у періоді, що перевірявся.
За таких обставин, суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що податковим органом не було доведено правомірності збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток, оскільки витрати позивача підтверджені належними бухгалтерськими та податковими документами, у зв'язку з чим позивач правомірно включив до валових витрат вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей.
Не можуть бути підставою для інших висновків доводи відповідача, що спірні операції не мали реального товарного характеру, оскільки вони засновані на припущеннях, що суперечить ст.159 КАС України. В акті перевірки встановлено наявність у позивача необхідних первинних документів на підтвердження придбання паливно-мастильних матеріалів, у той час як товарно-транспортні накладні є основними документами на перевезення вантажів, тобто є обов'язковими для перевізників, однак не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.12.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2010 залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун