"12" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/17875/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Карася О.В., Рибченка А.О. ,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2009 року
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року
у справі №2а-8768/08/2170
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавне агентство «Посейдон»
до Державної податкової інспекції у місті Херсоні
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Судноплавне агентство «Посейдон» (далі - позивач) звернулось до суду з позовами до Державної податкової інспекції у місті Херсоні (далі - відповідач) про визнання нечинними: податкових повідомлень-рішень від 18 червня 2008 року №0002962301/0, від 05 вересня 2008 року №0002962301/1; податкових повідомлень-рішень від 06 серпня 2008 року №0003662301/0, від 05 вересня 2008 року № 0003662301/1 та від 12 листопада 2008 року №0003662301/2.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2009 року дані справи були об'єднані в одне провадження для їх спільного розгляду та вирішення та присвоєно об'єднаній справі № 2а-8768/08/2170.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2009 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 06 серпня 2008 року №0003662301/0; від 05 вересня 2008 року №0003662301/1; від 12 листопада 2008 року №0003662301/2; від 16 червня 2008 року №0002962301/0; від 05 вересня 2008 року №0002962301/1.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2009 року залишено без змін.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Херсоні, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ у м. Херсоні провела позапланову невиїзну перевірку обґрунтованості відшкодування з бюджету податку на додану вартість ТОВ «Судноплавне агентство «Посейдон» за періоди: липень, серпень 2007 року, за результатами якої був складений акт №1914/23-2/22759872 від 13 червня 2008 року.
За висновками акту перевірки, позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165, в результаті чого ТОВ «Судноплавне агентство «Посейдон» завищило заявлену суму бюджетного відшкодування на 13304,50 грн., у тому числі: по декларації за липень 2007 року -на 2671,50 грн.; по декларації за серпень 2007 року - на 10633,00 грн.
Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач не може претендувати на відшкодування коштів з державного бюджету, у зв'язку з тим, що відсутнє джерело відшкодування, оскільки було встановлено, що по ланцюгу постачання від продавця (ПП «Фірма Бізнес Мережа») до виробника не встановлено факту сплати податку на додану вартість усіма суб'єктами господарювання в ланцюгу постачання до державного бюджету.
18 червня 2008 року ДПІ у м. Херсоні на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №0002962301/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами зменшила ТОВ «Судноплавне агентство «Посейдон» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 13304,50 грн., у тому числі: за липень 2007 року - на 2671,50 грн., за серпень 2007 року - на 10633,00 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, на наслідками якого ДПІ у м. Херсоні прийняла податкове повідомлення-рішення №0002962301/1 від 05 вересня 2008 року, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшила ТОВ «Судноплавне агентство «Посейдон» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 2671,50 грн. за липень 2007 року.
Також, ДПІ у м. Херсоні провела позапланову невиїзну перевірку обґрунтованості відшкодування з бюджету податку на додану вартість ТОВ «Судноплавне агентство «Посейдон» за період: серпень 2007 року, за результатами якої був складений акт №2293/23-2/22759872 від 01 серпня 2008 року.
За висновками акту перевірки, позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «Судноплавне агентство «Посейдон» завищило заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації за серпень 2007 року на 6930,00 грн.
Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач не може претендувати на відшкодування коштів з державного бюджету, у зв'язку з тим, що відсутнє джерело відшкодування, оскільки було встановлено, що по ланцюгу постачання від продавця (ПП «Фірма Бізнес Мережа») до виробника не встановлено факту сплати податку на додану вартість усіма суб'єктами господарювання в ланцюгу постачання до державного бюджету.
06 серпня 2008 року ДПІ у м. Херсоні на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №0003662301/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшила ТОВ «Судноплавне агентство «Посейдон» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за серпень 2007 року на 6930,00 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, на наслідками якого ДПІ у м. Херсоні прийняла податкові повідомлення-рішення №0003662301/1 від 05 вересня 2008 року та №0003662301/2 від 12 листопада 2008 року, якими згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшила ТОВ «Судноплавне агентство «Посейдон» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 6930,00 грн. за серпень 2007 року.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зменшення податковим органом позивачу сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями є безпідставним, оскільки ТОВ «Судноплавне агентство «Посейдон» правомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від його контрагента, а саме: ПП «Фірми «Бізнес Мережа», яке сплатило податок на додану вартість до бюджету, враховуючи те, що несплата податку продавцем в ланцюгу постачання (в тому числі в разі ухилення від сплати) несе негативні наслідки лише для цієї особи та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування, а також зважаючи на те, що законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами зустрічних перевірок.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
За визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до абзаців 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
За приписами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).
Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями слугував висновок податкового органу про те, що контрагент позивача - ПП «Фірми «Бізнес Мережа» не являється виробником відвантаженого товару, а є посередником, тоді як по ланцюгу постачання неможливо встановити сплату податку на додану вартість до бюджету усіма контрагентами у ланцюгу постачання до виробника.
Твердження податкового органу про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача правомірно відхилено судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).
Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Херсоні підлягає залишенню без задоволення, а постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2009 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ О.В. Карась
_____________________ А.О. Рибченко