18 березня 2014 року м. Київ К/9991/54781/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року
та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року
у справі № 2а-2923/11/1270
за позовом Приватного підприємства «Виробничо-транспортна фірма «Добробут»
до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року позовні вимоги Приватного підприємства «Виробничо-транспортна фірма «Добробут» (далі - ПП «ВТФ «Добробут»; позивач) до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області (далі - ДПІ в м. Первомайську Луганської області; відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000132301 від 21 березня 2011 року. Зобов'язано ДПІ в м. Первомайську Луганської області поновити в податковому обліку право ПП «ВТФ «Добробут» на бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 274 574,93 грн. Стягнуто на користь ПП «ВТФ «Добробут» з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 3,40 грн.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ в м. Первомайську Луганської області задоволено частково. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року змінено. Виключено з резолютивної частини постанови другий абзац щодо зобов'язання ДПІ в м. Первомайську Луганської області поновити в податковому обліку право позивача на бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 274 574,93 грн. та викладено його в такій редакції: «В задоволенні решти позовних вимог відмовити». В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове - про повну відмову в задоволенні позовних вимог.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ПП «ВТФ «Добробут» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01 квітня 2008 року по 28 лютого 2010 року, за результатами якої складено акт № 107/23/30252561 від 21 березня 2011 року.
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в м. Первомайську Луганської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132301 від 21 березня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 274 579,00 грн.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1 підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, непідтверджених податковими зобов'язаннями контрагентів по ланцюгам постачання.
Зазначений висновок контролюючим органом зроблено з огляду на неотримання результатів зустрічних перевірок постачальників ПП «ВТФ «Добробут».
Визнаючи протиправним та скасовуючи податкове повідомлення-рішення № 0000132301 від 21 березня 2011 року, суд першої інстанції, правову позицію якого підтримано судом апеляційної інстанції, виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Як встановлено судами, фактичне здійснення господарських операцій з придбання ПП «ВТФ «Добробут» пального у безпосередніх постачальників - Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськнафтопродукт» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, а також послуг з перевезення нафтопродуктів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Діоніс-2007» підтверджується належним чином оформленими первинними документами (видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними) та платіжними документами, а контролюючим органом, в свою чергу, будь-яких належних доказів на підтвердження безтоварного (фіктивного) характеру проведених операцій не надано.
Доводи касаційної скарги про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача, яку можливо встановити лише після отримання відповідей на запити про проведення перевірок по ланцюгам постачання, колегія суддів відхиляє, оскільки пункт 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.
Вимога ж пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно із Законом № 168/97-ВР поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.