11 березня 2014 рокусправа № 811/1888/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.
суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод адсорбентів" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод адсорбентів" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС № 0003462300 від 25 лютого 2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Світловодський завод адсорбентів" з податку на додану вартість в розмірі 28 424,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 7 106,00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС № 0003452300 від 25 лютого 2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Світловодський завод адсорбентів" за платежем податок на доходи (прибуток) приватних підприємств в розмірі 35 530,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 8 882,00 грн..
Не погодившись з постановою суду, Світловодська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (правонаступник Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби) подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу №577 від 05.11.2012 року посадовою особою відповідача проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Світловодський завод адсорбентів" з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності віднесення до складу податкових зобов'язань та податкового кредиту сум податку на додану вартість, в декларації з податку на додану вартість з питань взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1, їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень 2008 року; січень - березень 2009 року, травень 2009 року, вересень 2009 року, березень 2010 року, результати якої оформлено актом № 379/2200/32991980 від 14.11.2012 року (а.с.12-45).
В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини між позивачем та ФОП ОСОБА_1 здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини є нікчемними і не створюють юридичних наслідків. Такі правочини по суті вчинялись з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентом-постачальником, який не виконував своїх зобов'язань.
На підставі висновків викладених в акті перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003462300 від 25.02.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 35 513,00 грн., в тому числі за основним платежем 28424,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7106,00 грн. (а.с. 10) та податкове повідомлення - рішення № 0003452300 від 25.02.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 44412,50 грн., в тому числі за основним платежем 35530,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 8882,50 грн. (а.с. 11).
Як вбачається з матеріалів справи, одним із видів діяльності ТОВ "Світловодський завод адсорбентів" є виготовлення гігієнічних наповнювачів для домашніх тварин (за КВЕД -2010 №23.99 "Виробництво неметалевих мінеральних виробів"). Дана продукція є сипучим матеріалом, який потребує передпродажного пакування у спеціалізовані паперові пакети різної ємності від 1 до 20 кг.
Судом встановлено, що між позивачем (замовник за договором) та ФОП ОСОБА_1 (підрядник за договором) 01.02.2010 р. укладено договір підряду.
Відповідно до п. 1.1 Договору підрядник приймає на себе зобов'язання виконати наступні роботи - склеювання пакетів для пакування готової продукції Замовника. Пунктом 1.3 Договору передбачено, що виконавець має право залучати до виконання вказаних робіт інші субпідрядні організації на власний розсуд (а.с.46-47).
Крім того, 03.02.2010 року між ФОП ОСОБА_1 (генпідрядник за договором) та ПП "Сатурн-СВ" (субпідрядник за договором) укладено субпідрядний договір №01. Відповідно до умов вказаного договору субпідрядник зобов'язується виконати роботи по склеюванню пакетів для пакування продукції ТОВ "Світловодський завод адсорбентів" (а.с.48-49).
Позивачем включено до податкового кредиту за 2012 року суми ПДВ у розмірі 28424,00 грн., на підставі податкової накладної №112 від 30.03.2010 року, виписаної ПП ОСОБА_1 (а.с.52).
На дату складання податкових накладних ФОП ОСОБА_1 був зареєстрований як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва (а.с.179-180).
Фактичне виконання послуг підтверджується актами здачі прийняття - робіт (надання послуг) (а.с.51) та рахунком №1112 від 30.03.2010 року (а.с.50).
Крім того, в судовому засіданні представник позивача пояснив, що після погодження сторонами акту приймання - здачі виконаних робіт, позивачем передано ФОП ОСОБА_1 простий вексель на суму боргу за договором (а.с.143-144).
Отже, судом встановлено, що суми податку на додану вартість на підставі вказаних податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів, відповідно суми витрат - до складу валових витрат.
Отримані пакети були оприбутковані на складі підприємства та в подальшому використані для пакування продукції, що підтверджується наступними документами: договором купівлі - продажу № 64/10 від 30.03.2010 р., договором купівлі - продажу №65/10 від 30.03.2010 р., договором купівлі - продажу №05/10 від 25.03.2010р., договором купівлі - продажу № 11/10 від 03.03.2010 р., договором купівлі - продажу № 02/10 від 01.02.2010 р.(а.с.184,201-205) та видатковими накладними (а.с.206-212).
Отже, правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.
З огляду на викладене, колегія суддів робить висновок про те, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР) (який був чинним на час виникнення правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
У відповідності до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з приписами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З матеріалів справи вбачається, що валові витрати та податковий кредит сформовані позивачем за господарськими операціями, вчиненими з ФОП ОСОБА_1, підтверджуються видатковими та податковими накладними, складеними відповідно до вимог п.7.2.1 ст.7 Закону №168/97-ВР, що містять усі обов'язкові реквізити та видані особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість.
Колегія суддів зазначає, що вищевказані документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону №996-XIV та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій. Податкові накладні, виписані для позивача ФОП ОСОБА_1 відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР і Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037, чинному на момент виникнення спірних правовідносин.
Стосовно висновків відповідача про нікчемність правочинів, вчинених позивачем з ФОП ОСОБА_1 як таких, що укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, і спрямовані на отримання податкової вигоди, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами 1 та 5 ст.203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У відповідності до ст.204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно до ч. 2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст.228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Виходячи з аналізу даних норм законодавства, колегія суддів зазначає, що жодних доказів того, що обидва чи один учасник правочинів, виконання яких було, зокрема, предметом перевірки податкового органу, завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства відповідачем суду не надано. Не надано суду й жодних доказів невідповідності фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства документів бухгалтерського та податкового обліку позивача.
Так, виходячи з вищевикладених обставин справи, колегія суддів робить висновок про те, що податковий орган безпідставно не взяв до уваги первинні документи, надані позивачем на підтвердження вчинення господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 та безпідставно позбавив позивача права на включення до складу валових витрат та податкового кредиту сум сплачених упродовж перевіреного періоду вказаним контрагентом у зв'язку з здійсненням господарської діяльності та підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними й іншими документами, а отже і безпідставно донараховував податкові зобов'язання з податку на прибуток і податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що висновки податкового органу про заниження ТОВ "Світловодський завод адсорбентів" податку на прибуток та завищення податкового кредиту не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать чинному законодавству.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно до п. 1,3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення винесені Світловодською ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 25.02.2013 року №0003462300 та №0003452300 не відповідають п.п.1,3 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод адсорбентів" є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.
З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст. 205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: Ю.М. Дадим
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко