Головуючий суду 1 інстанції - Шурпа В.В.
Доповідач - Фарятьєв С.О.
Справа № 410/3332/2013
Провадження № 22ц/782/682/14
02 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - Фарятьєва С.О.
суддів - Украінцевої Л.Д., Іванової І.П.,
при секретарі - Веселові С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську цивільну справу по апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення Брянківського міського суду Луганської області від 30 грудня 2013 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Луганського регіонального управління до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-
У вересні 2013 року позивач ПАТ КБ „Надра" в особі Луганського регіонального управління звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, обґрунтовуючи його тим, що 29 серпня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» було укладено договір про надання їйкредиту на загальну суму 25.000,00 грн. строком до 25.08.2010 року, зі сплатою відсотків у розмірі 30% річних, забезпечений порукою ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також договорами застави особистого майна та майна, яке знаходиться в обігу.
Однак позичальник, яким є відповідачка ОСОБА_2, умови договору порушила і свої зобов'язання в повному обсязі не виконувала, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 05.08.2013 року склала 85.145,76 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку вищезазначену суму та судові витрати у вигляді судового збору в сумі 851,46 грн.
Рішенням Брянківського міського суду Луганської області від 30 грудня 2013 року у задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, в зв'язку з порушенням судом норм процесуального і матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заперечень на апеляційну скаргу до матеріалів справи не надійшло.
Про місце, день та час слухання справи в суді апеляційної інстанції позивач був повідомлений своєчасно та належним чином, але до судового засідання його представник не з'явився і про причини своєї неявки суд не повідомив.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення відповідачки ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
У статті 124 ч.2 Конституції України закріплено положення про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.
У відповідності із вимогами ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України.
Згідно з вимогами ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
В силу ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст.10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. А відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Крім того, у відповідності із вимогами ст.ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
Чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інше.
З матеріалів справи вбачається, що вказані вимоги закону судом першої інстанції, при розгляді даної справи, виконано було в повному обсязі.
Розглядаючи даний спір, суд 1-ої інстанції правильно встановив, що між сторонами по справі склались договірні відносини.
Відповідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що 29 серпня 2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого з 04.02.2011 року є ПАТ КБ «Надра» (кредитор), і відповідачкою ОСОБА_2 (позичальник) було укладено кредитний договір за № 8/2008/980-МК01-68, за умовами якого відповідачка отримала від вищевказаного банку кредит у розмірі 25 000,00 грн. строком до 25.08.2010 року, зі сплатою відсотків у розмірі 30% річних /а.с.10-11/.
Згідно до п.4.1.1. вищевказаного договору, повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється згідно з Графіком, який є невід'ємною частиною цього Договору, а відповідно до п. 4.1.2.2. Договору, у випадку прострочення виконання зобов'язання у відношенні повернення кредиту у строк, обумовлений у п.4.1.1. цього договору, Позичальник сплачує банку відсотки за користування Кредитом або його частини у розмірі 60% річних.
У цей же день, тобто 29 серпня 2008 року, між позивачем та відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договори поруки, згідно яких вони поручаються перед кредитором за належне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань, які витікають із кредитного договору.
Однак позичальник умови договору в повному обсязі не виконав, оскільки кредит своєчасно не повернув, в зв'язку з чим, на думку позивача, станом на 05.08.2013 року утворилась заборгованість на суму 85.145,76 грн.
Твердження позивача, що строк позовної давності для його звернення до суду не сплив, судова колегія до уваги не приймає, оскільки як вбачається з матеріалів справи, спеціальних строків звернення до суду в Кредитному договорі №8/2008/980-МК01-68 від 29.08.2008 року сторонами не оговорено.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначати при цьому таке.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ч, 1 ст. 260 ЦК України).
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (ч. 1, 3 ст. 251 ЦК України).
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України, ст. 68 ЦПК України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч.1 ст. 253 ЦК України, ст. 89 ЦПК України).
Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (ч. 1 ст. 254 ЦК України).
Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно (ч. 1, 2 ст. 255 ЦК України, ст. 70 ЦПК України).
З урахуванням вищенаведених норм, у правовідносинах, які виникли між сторонами по справі, перебіг позовної давності почався з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане, тобто 25 серпня 2010 р., останнім днем для подання позову є відповідно 25 серпня 2013 року.
Втім позовну заяву позивача, як вбачається з матеріалів справи, було зареєстровано у суді 1-ої інстанції 13 вересня 2013 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності за кредитом.
Не приймає до уваги судова колегія і посилання апелянта на те, що 26.01.2011 року він звертався до відповідачів з пропозицією здійснити платіж та ознайомитися з існуючими умовами добровільного досудового врегулювання заборгованості, а тому строк позовної давності припиняється, оскільки як умовами Договору так і діючим законодавством не передбачено припинення строку позовної давності у разі звернення кредитора до позичальника з такою пропозицією.
За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову позивачу у задоволенні позову.
З вказаними висновками суду першої інстанції вважає за необхідне погодитись і судова колегія апеляційного суду, оскільки зроблені вони на підставі встановлених ним у судовому засіданнні обставинах справи, всебічно, повно та об'єктивно досліджених доказах, наданих сторонами, та на підставі правильного застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду відповідає вимогам ст.ст.213, 214 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду 1-ої інстанції не спростовують та не є підставою для скасування рішення суду. При цьому апеляційним судом враховується те, що згідно із ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду тільки тоді, коли це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого по даній справі не сталося.
Керуючись ст.ст.303,304,307ч.1п.1,308,314ч.1п.1,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» відхилити, а рішення Брянківського міського суду Луганської області від 30 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів після її проголошення.
Головуючий:
Судді: