справа № 691/1284/13-к
провадження № 1-кп/691/6/14
про застосування примусових заходів медичного характеру
03 квітня 2014 року Городищенський районний суд Черкаської області
В складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище матеріали кримінального провадження з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця смт.Вільшана Городищенського району Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не одруженого, не працюючого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, -
до Городищенського районного суду надійшло клопотання слідчого СВ Городищенського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_6 , яке затверджене старшим прокурором прокуратури Городищенського району Черкаської області ОСОБА_3 про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_5 який вчинив суспільно небезпечне діяння при наступних обставинах.
18 квітня 2013 року до Городищенського РВ УМВС України в Черкаській області надійшла заява від ОСОБА_7 про те, що 18 лютого 2013 року його знайомий незаконно заволодів золотим ланцюгом та золотим хрестом, які належали йому.
18 квітня 2013 року вказане повідомлення зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення Городищенського РВ УМВС України в Черкаській області за №714.
18 квітня 2013 року відомості про дану заяву внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та присвоєно реєстраційний №12013250110000279, при цьому визначено кваліфікацію за ст.185 ч.1 КК України.
20 червня 2013 року дії ОСОБА_5 перекваліфіковано з ч.1 ст.185 КК України на ч.1 ст.190 КК України.
ОСОБА_5 підозрюється в тому, що, маючи в своєму розпорядженні золотий ланцюжок вагою 13,25 грам та золотий хрест вагою 2,08 грам, які він отримав близько 21 години 00 хвилин 18 лютого 2013 року від власника вказаних речей ОСОБА_7 , користуючись довірливими відносинами з останнім та маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою ОСОБА_7 , в невстановлений слідством день, в другій половині лютого 2013 року, присвоїв і таким чином викрав вказані предмети, після чого продав золотий ланцюжок за 1500 грн. чоловікові на ім'я ОСОБА_8 , а золотий хрест безоплатно передав чоловікові на ім'я ОСОБА_9 .
Вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується матеріалами кримінального провадження, які за клопотанням прокурора та за згодою інших учасників судового процесу були досліджені під час судового розгляду.
Аналізуючи вищенаведені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 , своїми умисними діями вчинив суспільно-небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).
За даними Акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 341 від 7 серпня 2013 року ОСОБА_5 , на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих йому дій та на теперішній час виявляв та виявляє ознаки хронічного психічного захворювання на шизофренію параноїдну, з епізодичним, прогредієнтним типом перебігу, галюцинаторно-маячною симптоматикою під час загострень, з наростаючим емоційно-вольовим зниженням особистості, що позбавляло на вказаний період часу та позбавляє на теперішній час його здатності усвідомлювати власні дії та керувати ними. Наявність у ОСОБА_5 вищевказаного хронічного психічного захворювання з явищами характерними для шизофренії змін в емоційно-вольовій сфері, в мисленні, порушення критичних функцій - позбавляє на теперішній час його здатності приймати участь у слідчих діях і судовому засіданні. За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_5 , як виявляючий ознаки пасивного типу суспільної небезпеки, потребує застосування відносно нього примусових заходів медичного характеру (а.к.п.50-59). Згідно до наданого експертного роз'яснення №236/03 від 18.03.2014 року до Акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 341 від 7 серпня 2013 року ОСОБА_5 потребує застосування відносно нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні зі звичайним типом нагляду.
Таким чином, згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 341 від 7 серпня 2013 року та виконаного експертного роз'яснення, ОСОБА_5 не може самостійно здійснювати свої процесуальні права і обов'язки при проведенні слідчих дій і розгляду справи в суді.
Зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_5 є неосудним, хоч і скоїв суспільно-небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кваліфікації за ст. 190 ч. 1 КК України, та відноситься до злочинів невеликої тяжкості, будучи особою, яка не могла усвідомлювати свої дії і керувати ними на період часу, до якого відносяться інкриміноване йому діяння і не міг правильно сприймати обставини, що мають значення по справі, внаслідок хронічного психічного захворювання.
Відповідно до ч.2 ст.19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Згідно до ст.93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.
У відповідності до ч.1п.3ст.94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричної лікарні зі звичайним типом нагляду.
Потерпілий ОСОБА_7 взяв участь у підготовчому судовому засіданні і не заперечив проти проведення судового розгляду за матеріали кримінального провадження з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_5 , надав до суду 04.10.2013 року письмову заяву за вх.№4954 про проведення судових засідань у його відсутності та призначення міри покарання у відповідності до закону (а.к.п.64).
Суд, вислухавши думку прокурора, захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, розглянувши заяву потерпілого, а також, враховуючи характер та тяжкість вчиненого, перебіг захворювання ОСОБА_5 (а.к.п.50-59), ступінь небезпечності психічного хворого для себе та інших осіб, і те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності (а.к.п.30), за місцем проживання характеризується позитивно(а.к.п.33), згідно довідки Городищенського РТМО №237 від 20.06.2013 року перебуває під диспансерним наглядом у лікаря-психіатра (а.к.п.32), вважає за необхідне, у відповідності до ч.1п.3 ст.94 КК України, застосувати до нього примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні зі звичайним типом нагляду.
Сукупність вказаних доказів дає підстави суду зробити висновок, що ОСОБА_5 вчинив суспільно - небезпечне діяння в стані неосудності і у відповідності зі ст. 20 КК України не підлягає до кримінальної відповідальності. Проте враховуючи, що ОСОБА_5 являється душевнохворою людиною, яка по своєму психічному стану і характеру вчинених ним суспільно небезпечних діянь, становить небезпеку для суспільства, до нього згідно зі ст. ст. 513, 516 КПК України, ст.ст. 93, 94, 96 КК України повинні бути застосовані примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні зі звичайним типом нагляду, з метою обов'язкового лікування, а також запобіганню вчиненню суспільно небезпечних діянь.
Запобіжні заходи до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру під час досудового розслідування і судового розгляду не обиралися.
Речові докази при кримінальному провадженні відсутні.
Судових витрат не має.
Цивільний позов по кримінальному провадженню під час досудового розслідування та судового розгляду справи не заявлено, збитки завдані кримінальним правопорушенням у сумі 6386 грн.не відшкодовані - потерпілим подано заяву про відсутність претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_5 (а.к.п.64).
Керуючись ст. 93, ст. 94 Кримінального Кодексу України, глава 39, п.2 ч.1 ст.392, п.1 ч.1, п.1 ч.2 ст.395 Кримінально-процесуального Кодексу України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосуванню судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» за №7 від 03.06.2005 року, суд, -
клопотання слідчого СВ Городищенського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_6 , що погоджене з старшим прокурором прокуратури Городищенського району Черкаської області ОСОБА_3 - задоволити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця смт.Вільшана Городищенського району Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не одруженого, не працюючого - примусові заходи медичного характеру, у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні зі звичайним типом нагляду.
На ухвалу може бути подана апеляція до апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1