11-кп/792/105/14 Головуючий в 1-й інстанції
677/1443/13-к ОСОБА_1
Категорія: ч.ч.2. 3, ст. 185, ч.1 ст. 315 КК України
Доповідач Матущак
01 квітня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі :
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілих: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинувачених: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
їх законних представників: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
захисників: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_14 в інтересах неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_15 в інтересах неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_11 на вирок Красилівського районного суду від 24 грудня 2013 року,
Цим вироком ОСОБА_10 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, неодружений, не працює,
визнаний винуватим:
за ч.2 ст.185 КК України на 1 рік позбавлення волі;
за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
За ч.1 ст.315 КК України ОСОБА_10 виправдано.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено 3 роки позбавлення волі.
Згідно з ч.4 ст.70 КК України, з урахуванням покарання за вироком Красилівського районного суду від 21 червня 2013 року, остаточно визначено покарання 4 роки позбавлення волі.
Відповідно до ст.ст.75, 104 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
ОСОБА_11 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Митинці Красилівського району, житель АДРЕСА_2 , громадянин України, з середньою освітою, неодружений, навчається в ДПТНЗ „Красилівський професійний ліцей”,
визнаний винуватим:
за ч.2 ст.185 КК України на 1 рік позбавлення волі;
за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено 3 роки позбавлення волі.
Відповідно до ст.ст.75, 104 КК України ОСОБА_11 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
Ухвалено стягнути з обвинувачених ОСОБА_10 і ОСОБА_11 витрати за проведення дактилоскопічної та судово-хімічної експертиз в сумі 234 грн. 72 коп. та 352 грн. 02 коп. солідарно, а з ОСОБА_10 за проведення трасологічної експертизи в сумі 234 грн. 72 коп.
Судом вирішено питання про речові докази.
За вироком суду, наприкінці березня 2013 року в АДРЕСА_3 неповнолітній ОСОБА_10 шляхом зриву металевої шайби на вхідних дверях проник у підвальне приміщення, що належить ОСОБА_7 , звідки таємно викрав дитячий візок вартістю 709 грн., дитячий трьохколісний велосипед вартістю 350 грн. та дитяче взуття, що було у використанні на суму 500 грн., заподіявши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 1 559 грн.
Крім того, близько 24-ї години 21 квітня 2013 року в АДРЕСА_3 неповнолітні ОСОБА_10 повторно, спільно з ОСОБА_11 , за попередньою змовою між собою, перебуваючи в стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, шляхом відривання дерев'яних дощок та пошкодження навісного замка на вхідних дверях проникли в підсобне приміщення ОСОБА_9 , звідки таємно викрали шість кролів на загальну суму 810 грн., спричинивши потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.
Того ж дня близько 21-ї години в АДРЕСА_4 неповнолітні ОСОБА_10 та ОСОБА_11 повторно, за попередньою змовою між собою, перебуваючи в стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, шляхом відкривання вікна проникли в автомобіль ВАЗ-2101, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_8 , звідки таємно викрали відеореєстратор „DIGITAL” моделі DCR-117 вартістю 270 грн., з флеш картою вартістю 70 грн., блок зарядного пристрою до мобільного телефону з перехідниками вартістю 70 грн., автомобільний зарядний пристрій до мобільного телефона вартістю 30 грн., а всього на загальну суму 450 грн.
Крім того, неповнолітній ОСОБА_10 обвинувачувався в тому, що у вересні 2012 року запропонував неповнолітньому ОСОБА_11 пройти в підвальне приміщення № 1 будинку по АДРЕСА_5 , де показав саморобний пристрій для куріння наркотичної сировини та, використовуючи наркотичний засіб - подрібнені рослини коноплі, спільно з ним вжив, чим схилив його до вживання наркотичних засобів.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_14 в інтересах неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_10 просив вирок суду в частині засудження його за епізодами викрадення відеореєстратора та кролів скасувати і закрити провадження, а в частині засудження за епізодом викрадення дитячого взуття - змінити, виключивши його з обвинувачення. Також просив пом'якшити призначене покарання.
Посилався на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.
Стверджував, що судом не встановлено наявності в підвалі житлового будинку ОСОБА_7 дитячого взуття на суму 500 грн., його кількість та вартість кожної пари, а також відеореєстратора з автомобіля ОСОБА_16 , тому уважає недоведеним їх викрадення обвинуваченим.
Крім того, стверджував, що дії ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за епізодом викрадення кролів були кваліфіковані як проникнення в інше приміщення чи сховище, проте докази такого проникнення (протокол огляду події) судом не досліджувалися ( потерпілий в судовому засіданні допитаний не був) та залишено поза увагою, що проникнення в інше приміщення чи сховище є різними кваліфікуючими ознаками.
Також звертав увагу на те, що вартість викраденого визначена на підставі довідок, без призначення відповідної експертизи, що є неприпустимим.
Захисник ОСОБА_15 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 просив вирок суду скасувати з аналогічних підстав.
Крім того, обидва захисники стверджували, що стягнення з обвинувачених судових витрат без відповідного підтвердження про такі витрати є необґрунтованим. Стягнення ж витрат на проведення судово-хімічної експертизи з ОСОБА_11 , яка призначалась з метою отримання доказів про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.315 КК України, якого останній не вчиняв, є незаконним.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, захисників ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які підтримали доводи апеляційних скарг з викладених у них мотивів, аналогічні пояснення обвинувачених ОСОБА_10 і ОСОБА_11 та їх законних представників ОСОБА_12 і ОСОБА_13 ; заперечення потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_9 проти задоволення апеляційних скарг; пояснення потерпілого ОСОБА_8 , який не заперечував проти задоволення апеляційних скарг; думку прокурора про законність і обґрунтованість вироку суду та залишення його без змін; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів уважає, що вони підлягають частковому задоволенню.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2 і 3 ст.185 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, є обґрунтованими та підтверджені сукупністю зібраних у кримінальному провадженні та детально викладених у вироку доказів.
Обвинувачений ОСОБА_10 визнав вину у викраденні дитячих візка та велосипеду з підвального приміщення ОСОБА_7 , пакета з мідним дротом та зарядних пристроїв до телефону з автомобіля ОСОБА_8 . Разом з тим, заперечував викрадення дитячого взуття з підвального приміщення та відеореєстратора з автомобіля. Також зазначав, що не викрадав кролів, а в приміщення, де вони утримувались, залазив ОСОБА_11 .
Обвинувачений ОСОБА_11 у суді показав, що на пропозицію ОСОБА_10 заліз у підсобне приміщення біля будинку та склав у мішок 5-6 кролів. Однак, його побачив незнайомий чоловік і він кинув мішок та втік. Зазначав, що разом з ОСОБА_10 вони здійснили крадіжку з автомобіля ВАЗ-2101, однак заперечив викрадення ним відеореєстратора.
Проте, вина обвинувачених повністю підтверджена сукупністю наступних доказів.
Так, потерпілий ОСОБА_7 та його дружина свідок ОСОБА_17 в місцевому суді показали, що з належного їм підвального приміщення було викрадено дитячі візок та велосипед, а також декілька пар дитячого взуття, вартість якого складає 500 грн. Візок та велосипед їм були повернуті.
В апеляційному суді потерпілий ОСОБА_7 підтримав свої показання та зазначив, що серед викраденого взуття було як вживане, так і нове.
Про спільне викрадення кролів за попередньою змовою з ОСОБА_10 , послідовно стверджував обвинувачений ОСОБА_11 в ході судового розгляду.
Потерпілий ОСОБА_9 у засіданні апеляційного суду ствердив, що викрадені в нього кролі утримувались в підсобному приміщенні, зачиненому сіткою, в яке обвинувачені проникли шляхом відривання дерев'яних дощок та пошкодження навісного замка. Племінні кролі були придбані для розведення і їх вартість перевищує вартість звичайних кролів, що зазначена у довідці.
Обставини проникнення в приміщення не заперечували в суді й самі обвинувачені.
Відтак, твердження захисника ОСОБА_14 в апеляційній скарзі про те, що в діях ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відсутня така кваліфікуюча ознака як проникнення в інше приміщення, є безпідставним і на увагу не заслуговує.
Про обставини викрадення мідного дроту, зарядних пристроїв до телефону та відеореєстратора з автомобіля в апеляційному суді ствердив потерпілий ОСОБА_8 .
Показання потерпілих про обсяг викраденого та його вартість об'єктивно підтверджуються даними протоколів огляду автомобіля, місця події - підвальних приміщень, довідками про вартість відеореєстратора та кролів, висновками дактилоскопічної, трасологічної та товарознавчої експертиз.
Будь-яких доказів, які б давали суду підстави сумніватись у правдивості показань потерпілих, ні обвинуваченими, ні їх захисниками не надано.
За таких обставин суд правильно обґрунтував їх показаннями та іншими доказами свої висновки в даному кримінальному провадженні.
Не заслуговують на увагу й доводи апеляційних скарг про те, що вартість викраденого визначена з порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Так, відповідно до ст.93 КПК України сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Проте, як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачені, їх законні представники та захисники жодних заперечень з приводу визначеного розміру викраденого майна та клопотань щодо необхідності призначення товарознавчих експертиз у ході досудового розслідування та судового розгляду не заявляли.
Ретельно проаналізувавши докази в їх сукупності, суд дав їм належну правову оцінку і дійшов переконливих висновків про доведеність вини ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у таємному викраденні чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, а також у таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб та поєднаного з проникненням в інше приміщення.
Судом правильно кваліфіковані їх дії за ч.ч.2, 3 ст.185 КК України.
Обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, є і виправдання ОСОБА_10 за ч.1 ст.315 КК України.
Покарання обвинуваченим призначено відповідно до вимог ст.65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчинених ними кримінальних правопорушень, особи винних та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 вчинили кримінальні правопорушення у неповнолітньому віці, ОСОБА_11 уперше притягується до кримінальної відповідальності, що судом визнано обставинами, що пом'якшують їм покарання.
Обставиною, що обтяжує покарання, судом ураховано вчинення кримінальних правопорушень у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.
Ураховуючи викладене, а також те, що обвинувачені посередньо характеризуються за місцем проживання, цивільні позови не заявлені, значних збитків потерпілим не завдано і вони не наполягали на призначенні обвинуваченим суворого покарання, суд обґрунтовано призначив їх покарання в межах санкцій ч.ч.2. і 3 ст.185 КК України, від відбування якого звільнив на підставі ст.ст.75, 104 КК України.
Таке покарання є достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових правопорушень, тобто ґрунтується на вимогах закону.
Оскільки ОСОБА_10 вчинив злочинні діяння, за які його засуджено до винесення вироку за попередніми злочинами, місцевим судом правильно призначено йому покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України, що не є перешкодою для його звільнення від відбування покарання.
Разом з тим, колегія суддів уважає аргументованими доводи апеляційних скарг захисників про безпідставність стягнення з обвинувачених вартості судово-хімічної експертизи.
Так, відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинувачених на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
З'ясовано, що ОСОБА_10 виправданий за ч.1 ст.315 КК України, а ОСОБА_11 таке обвинувачення не пред'являлось. Отже, не можна визнати законним стягнення з них солідарно витрат на проведення судово-хімічної експертизи в сумі 352 грн. 08 коп. Таке рішення про відшкодування процесуальних витрат підлягає скасуванню з їх віднесенням за рахунок держави.
Керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_14 та ОСОБА_15 задовольнити частково.
Вирок Красилівського районного суду від 24 грудня 2013 року щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 змінити.
Рішення суду про стягнення з обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 солідарно витрат за проведення судово-хімічної експертизи в сумі 352 грн. 08 коп. скасувати, а ці витрати віднести за рахунок держави.
У решті вирок залишити без змін.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:/підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду ОСОБА_2