Справа № 444/1613/13-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/45/14 Доповідач : ОСОБА_2
28 березня 2014 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши кримінальне провадження № 12013150010000273 про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимого, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 286 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_6
адвоката обвинуваченого ОСОБА_8
потерпілого ОСОБА_9
представника потерпілого ОСОБА_10 ,
за апеляційними скаргами прокурора у вказаному вище кримінальному провадженні та обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 21 листопада 2013 року,
вироком Жовківського районного суду Львівської області від 21 листопада 2013 року ОСОБА_6 засуджений за ч.1 ст. 286 КК України на 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання у виді обмеження волі із випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку суду першої інстанції в законну силу залишено попередню - особисте зобов'язання.
Вирішено питання про речові докази та судові витрати.
ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що він, 16 вересня 2012 року біля 11 год. 45 хв., керуючи автомобілем марки "ВАЗ-2109", р.н. НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою сполучення Львів-Рава-Руська в напрямку до м. Львова на ділянці дороги 10км+60м. порушив вимоги чинних розділів ПДР України, а саме Р.1 п. 1.5; Р.2 п. 2.3. "б"; Р. 12 п. 12.1, п. 12.6 г), проявив неуважність до дорожньої обстановки, відповідно не відреагував на її зміну, під час вибору швидкості руху не врахував дорожньої обстановки, що дало б змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, а також керував автомобілем із швидкістю руху понад 90 км./год., що суперечить вимогам ПДР на даній ділянці дороги, що призвело в подальшому до виїзду на зустрічну смугу руху та зіткнення із зустрічним автомобілем марки "Фіат-Добло", р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_11 . Внаслідок ДТП пасажир автомобіля марки "Фіат-Добло", р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_9 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Як учасник дорожнього руху ОСОБА_6 порушив діючі ПДР: п.1.5. Розділу 1 - дії або бездіяльність учасників руху не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3.б) Розділу 2 - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 12.1 Розділу 12 - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п. 12.6 г) Розділу 12 - поза населеними пунктами на автомобільних дорогах дозволяється рух із швидкістю не більше 90 км/год.
На вирок суду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_6 засудити за ч.1 ст. 286 КК України на 2 (два) роки 6 (шість) місяців обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на термін 3 (три) роки. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано кримінальний закон, призначене ОСОБА_6 покарання не відповідає його особі і тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, та безпідставно застосовано вимоги ст. 75 КК України. А також, суд при призначенні покарання ОСОБА_6 не врахував його відношення до вчиненого кримінального правопорушення. Зокрема, він як в ході досудового слідства, так і судового розгляду, вини не визнавав, а навпаки намагався перекласти вину на інших осіб, взагалі не відшкодував шкоду завдану потерпілому ОСОБА_9 , всіляко намагався ввести в оману досудове слідство та суд, щодо дійсних обставин дорожньо-транспортної пригоди. З рахуванням наведеного, видно, що ОСОБА_6 жодних висновків для себе не зробив і його виправлення без ізоляції від суспільства не являється можливим.
Обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Вже на стадії підготовчого провадження суддя відмовив в задоволенні клопотань його захисника, позбавив можливості здобуття доказів та розгляду їх в кримінальному провадженні, чим порушив його право на захист під час судового розгляду. Суд у вироку вказав, що ОСОБА_6 порушив вимоги чинних розділів ПДР України, а саме керував автомобілем зі швидкістю руху понад 90 км/год., що суперечить вимогам ПДР, однак органом досудового розслідування жодного підтверджуючого доказу перевищення допустимої швидкості здобуто не було і не надано суду. Дійсними причинами заносу автомобіля ВАЗ-2109 є створення аварійної обстановки мікроавтобусом з послідуючим виїздом вказаного автомобіля на узбіччя з подальшим пробоєм шини заднього правого колеса. Факт перебування цієї шини на диску колеса як органом досудового розслідування так і судом не спростовано. А також, не спростовано факт пробою шини колеса, що підтверджується висновком судово-трасологічної експертизи №1/034 від 14.02.2013 року, експерт ОСОБА_12 не дав категоричного висновку про те, що шина колеса не перебувала на диску, оскільки експерту не було відомо всіх обставин зіткнення, про що він повідомив суд. Дослідженні в судовому засіданні докази, надані стороною обвинувачення, свідчать про те, що досудове розслідування проведено неповно, необ'єктивно, із порушеннями норм чинного законодавства України, тому такі є неналежними та недопустимими, однак суддя прийняв їх до уваги. Протокол огляду місця події зі схемою та фототаблицею до нього є сфальсифікованим (т.2 а.к.п.15-22), оскільки зафіксовані розміри не відповідають дійсним обставинам, що було досліджено та доведено в судовому засіданні, свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , підтвердили факт невідповідності нанесеним замірам на схемі дійсним замірам. Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні тричі ствердно повідомив, що підпис в схемі йому не належить, його свідчення підтверджуються про фальшування схеми та розміри нанесені на ній не відповідають дійсності. Крім того, судом порушено його право на справедливий розгляд кримінального провадження незалежним та неупередженим судом. Виходячи з того, що протокол огляду місця події зі схемою та фототаблицею є сфальшованим, не може бути належним і допустимим доказом у справі висновок №1186 від 16.04.2013 року судово-автотехнічної експертизи (т.2 а.к.п.88-94). Свідчення потерпілого ОСОБА_9 , щодо механізму розвитку ДТП не можуть бути об'єктивними, оскільки обставин ДТП останній не зміг пояснити. Він також не згідний з рішенням суду про визнання доказами висновків експерта № 542/2012 від 18.10.2012 року (а.к.п. 136 т. 2) та № 10 від 22.02.2013 року (експертизу за матеріалами справи) (а.к.п. 139-143 т.1), медичні документи потерпілого у даній кримінальній справі, рентгенівські знімки, слідчим не оглянуті та не визнані документами, і відповідно до ч.2 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Після заносу автомобіля ВАЗ-2109, водій ОСОБА_11 не застосував екстрене гальмування, а пригальмував. Хоч допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_16 пояснив, що в цій ситуації водій ОСОБА_11 повинен був застосувати екстрене гальмування, з врахуванням наведеного саме водій ОСОБА_11 діяв неправильно, і це підтверджується висновком експерта №1186 від 16.04.2013 року (т.2 а.к.п. 88-94).
Обвинувачений ОСОБА_6 до початку судового розгляду в апеляційній інстанції подав зміни та доповнення до апеляційної скарги, в яких просить вирок суду першої інстанції скасувати та закрити кримінальне провадження, у відповідності до вимог п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, а також повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, оскільки вони дослідженні судом першої інстанції не повно та з порушеннями, а зокрема викликати та допитати у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 , залучити експертів Львівського НДІ судових експертиз МЮ України для проведення судово-почеркознавчої, судово-трасологічної, судово-автотехнічної експертиз і отримані докази дослідити в судовому засіданні, визнати недопустимими у кримінальному провадженні № 12013150010000273 від 19.02.2013 року такі докази як протоколи огляду місця події від 16.09.2012 року зі схемою та фототаблицею до нього (т.1 а.к.п. 15-22), проведення слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_6 від 8.04.2013 року (т.2 а.к.п. 54-58), висновки експертів № 1186 від 16.04.2013 року судово-автотехнічної експертизи (т.2 а.п. 88-94), № 542/2012 від 18.10.2012 року (т.2 а.к.п. 136), № 10 від 22.02.2013 року (експертиза за матеріалами справи) (т.2 а.к.п. 139-143).
В змінах та доповненнях до апеляційної скарги покликається на те, що слідчими при проведенні додаткового допиту та слідчого експерименту не було дотримано повноти, об'єктивності, законності та неупередженості розслідування кримінальної справи, під час допиту його як свідка, слідчий свідомо обмежив його у реалізації права мати захисника та отримувати правову допомогу. Його показання як свідка, викладені в протоколі слідчого експерименту від 8.04.2013 року, а також такі докази, як протокол огляду місця події зі схемою та фототаблицею, висновок автотехнічної експертизи № 1186, висновки судово-медичних експертиз є недопустимими доказами. Окрім цього, суд у вироку не вказав чому взяв до уваги одні свідчення і не взяв інші, за наявності суперечливих доказів у мотивувальній частині вироку не проаналізував їх. Суд у своєму рішенні послався на показання допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_17 , однак такий ні органом досудового розслідування, ні судом не допитувався. Висновки суду викладені у судовому рішенні містять істотні суперечності. Окрім того, суд призначив надто суворе (максимальне) покарання в частині позбавлення його права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки, при цьому не врахував пом'якшуючі обставини, зокрема те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, не притягався до адміністративної відповідальності, одружений, на вихованні має неповнолітню дитину, не має постійного заробітку, керування транспортним засобом є одним із видів отримання доходів, внаслідок ДТП, від отриманих тілесних ушкоджень він став інвалідом третьої групи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, прокурора та обвинуваченого ОСОБА_6 , які підтримали свої апеляційні скарги, захисника ОСОБА_8 , який підтримав подану апеляційну скаргу ОСОБА_6 та заперечив подану прокурором, потерпілого ОСОБА_9 та його представника адвоката ОСОБА_10 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та підтримали скаргу прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_6 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що призвело до отримання потерпілим середньої тяжкості тілесних ушкоджень, є правильними та обґрунтовані ретельно дослідженими судом доказами, які зібрані на досудовому слідстві, зазначеними у вироку, а саме:
- показаннями потерпілого ОСОБА_9 в судовому засіданні про те, що 16.09.2012 року біля 11.45 год. він їхав в якості пасажира на передньому правому пасажирському місці автомобіля марки "Фіат-Добло", р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_11 , рухаючись автодорогою сполученням Львів-Рава-Руська в напрямку до м. Рава-Руська. На ділянці дороги між селами Грибовичі-Гряда Жовківського району без ніяких на це видимих причин, раптово, на смугу руху по якій рухався їх автомобіль, виїхав автомобіль марки "ВАЗ-2109", р.н. НОМЕР_1 , внаслідок цього відбулось зіткнення автомобілів, в результаті якого він отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. Жодного автомобіля типу "бус" на автодорозі не було, а відтак і не було ніякої перешкоди для руху автомобіля марки "ВАЗ-2109" по своїй смузі руху;
- показаннями свідка ОСОБА_11 про те, що 16.09.2012 року біля 11.45 год., він керував автомобілем марки "Фіат-Добло", р.н. НОМЕР_2 , рухаючись автодорогою сполученням Львів-Рава-Руська в напрямку до м. Рава-Руська. На ділянці дороги між селами Грибовичі-Гряда Жовківського району раптово на смугу руху його автомобіля виїхав автомобіль марки "ВАЗ-2109", р.н. НОМЕР_1 , який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок цього відбулось зіткнення автомобілів, в результаті якого пасажир його автомобіля ОСОБА_9 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. Ніякого автомобіля типу "бус" на автодорозі не було, а відтак і не було жодної перешкоди для руху автомобіля марки "ВАЗ-2109" по своїй смузі руху автодороги ;
- показаннями свідка ОСОБА_19 про те, що 16.09.2012 року біля 11.45 год., він їхав автомобілем марки "Нісан Кашкай", р.н. НОМЕР_3 з м. Львова в напрямку с. Гряда. На ділянці дороги між с. Грибовичі та с. Гряда він став наздоганяти автомобіль, який їхав попереду марки "Фіат", р.н. НОМЕР_2 , наближався до нього. Коли він рухався позаду даного автомобіля, то побачив, що на зустрічній смузі руху на великій швидкості назустріч рухається автомобіль марки ВАЗ, який занесло на узбіччя, а з узбіччя пересікаючи осьову лінію розмітки винесло на смугу руху, по якій рухався автомобіль "Фіат", після чого відбулось зіткнення автомобілів. Стверджує, що жодного автомобіля типу "бус" на автодорозі не було, а тобто, і не було ніякої перешкоди для руху автомобіля марки "ВАЗ-2109" по своїй смузі руху;
- даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, фототаблиць та план-схеми до нього від 16.12.2012 року (т.1 а.к.п. 15-22);
- даними протоколу огляду транспортного засобу від 16.09.2012 року, згідно якого на автомобілі р.н. НОМЕР_2 виявлено зовнішні пошкодження: деформовані передні два крила, капот, пошкоджений передній бампер, розбите лобове скло, пошкоджена декоративна решітка, деформований дах (т.1 а.к.п. 23);
- даними протоколу оглягляду транспортного засобу від 16.09.2012 року, згідно якого на автомобілі реєстраційний НОМЕР_1 виявлено зовнішні пошкодження: розбите лобове скло, відірвана передня права дверка, деформована задня права дверка, ліва передня та задні дверки, два задніх крила, задній бампер, кришка багажника, розбите заднє вікно, деформація кузова, пошкоджені колеса (ступиці), розбитий задній ліхтар (т.1 а.к.п. 24);
- даними протоколів відтворення обстановки та обставин події від 13.11.2012 року, з яких вбачається, що свідок ОСОБА_11 та потерпілий ОСОБА_9 добровільно розказали та показали про обставини руху автомобілів та дій водіїв напередодні, під час та після ДТП (т.1 а.к.п. 61-63, 64-65);
- даними протоколу додаткового огляду місця події ДТП від 13.11.2012 року, згідно якого безпосереднім місцем зіткнення автомобілів є ділянка дороги між с.Грибовичі-с.Гряда, Жовківського району автодороги Львів-Рава-Руська, а саме 10км+60м., а не 10км+100м., як це зазначено в протоколі огляду місця ДТП від 16.09.2012р. Дане місце зіткнення автомобілів встановлено за місцезнаходженням уламків частин автомобілів, осипу скла та пластмаси на дорозі. Довжина осипу становить 5 м, ширина - 6,5м. Свідок ОСОБА_11 під час огляду місця події підтвердив, що саме в цьому місці відбулось зіткнення автомобілів, а уламки пластмасових деталей від автомобіля, яким він керував під час ДТП (т.1 а.к.п. 66,67);
- даними висновку судово-автотехнічної експертизи № 1/650 від 8.01.2013 року, відповідно до якого на момент огляду система рульового управління досліджуваного автомобіля ВАЗ - 2109 р.н. НОМЕР_1 знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції, передбачені конструкцією (по збереженню та зміні напрямку руху автомобіля). Будь-яких технічних несправностей вказаної системи виявлено не було. В такому ж стані ця система перебувала і до ДТП. На момент огляду система рульового управління досліджуваного автомобіля ВАЗ - 2109 р.н. НОМЕР_1 знаходиться в частково працездатному стані (технічно несправному стані, або в стані часткової відмови) по причині від'єднання від конструкції автомобіля заднього правого гальмівного механізму (разом з колесом), розриву металевого гальмівного трубопроводу подачі гальмівної рідини до колісного (робочого) гальмівного циліндру заднього правого гальмівного механізму і розгерметизації внаслідок цього одного з двох контурів системи (а саме, пов'язаного з переднім лівим і заднім правим гальмівними механізмами). Ці технічні несправності є наслідком ДТП і тому вони до ДТП її водієм не могли бути виявлені, а питання про їх вплив на механізм розвитку ДТП втрачає технічний зміст (т.1 а.к.п. 80-84);
- даними висновку судово-автотехнічної експертизи № 1/651 від 12.12.2012 року, згідно якого на момент огляду система рульового управління досліджуваного автомобіля "Фіат Добло", р.н. НОМЕР_2 , знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції, передбачені конструкцією (по зменшенню швидкості та утриманню автомобіля на місці). Будь-яких технічних несправностей вказаної системи виявлено не було. На момент огляду система рульового управління досліджуваного автомобіля "Фіат Добло", р.н. НОМЕР_2 знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції, передбачені конструкцією (по зміні та збереженню напрямку руху). Будь-яких технічних несправностей вказаної системи виявлено не було (т.1 а.к.п. 89-92);
- даними висновку судово-автотехнічної експертизи №1/759 від 21.12.2012 року, згідно якого перед зіткненням автомобіль "ВАЗ-2109", р.н. НОМЕР_1 рухався в стані правого бокового заносу, при якому напрямок вектору швидкості автомобіля не співпадає з положенням поздовжньої геометричної вісі автомобіля. Місце зіткнення автомобілів марки "ВАЗ-2109", р.н. НОМЕР_1 та "Фіат-Добло 1,3 D", р.н. НОМЕР_2 знаходиться на правій смузі проїзної частини дороги Львів-Рава-Руська, між селами Грибовичі та Гряда (відносно напрямку руху в м.Жовкву), в районі осипу скла та грунту, тобто на смузі руху автомобіля "Фіат-Добло", з вказаним вище реєстраційним номером (т.1 а.к.п. 120-130);
- даними висновку судово-медичної експертизи № 541/2012 від 18.10.2012 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження, які утворились від контакту правої половини тіла з тупими предметами, могли бути причинені 16.09.2012 року від удару до частин салону автомобіля під час ДТП, зіткнення з іншим автомобілем, відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я (т.1 а.к.п. 133-134);
- даними висновку судово-медичної експертизи № 542/2012 від 18.10.2012 року, з якого видно, що у ОСОБА_9 виявлено тілесні ушкодження, які утворились від контакту тіла з тупими загостреними предметами, могли бути причинені 16.09.2012 року від удару до частин салону автомобіля та дії розбитого скла під час ДТП - зіткнення з іншим автомобілем, відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я (т.1 а.к.п. 136);
- даними висновку повторної судово-медичної експертизи № 10 від 22.02.2013 року, відповідно до якого у ОСОБА_9 під час перебування на стаціонарному лікуванні в щелепно-лицевій хірургії КМК ЛШМД з 16.09.2012 р. по 14.10.2012 р. було виставлено діагноз: "Множинні рвано-забійні рани обличчя, шиї. Закритий перелом переднього краю 2-го шийного хребця. Забій шийного відділу хребта." При первинному судово-медичному огляді ОСОБА_9 у вересні 2012 року виявлено тілесні ушкодження, які утворились від дії тупих предметів, тупих предметів з обмеженою поверхнею та загострених предметів, могли виникнути від контакту тіла з виступаючими частинами салону автомобіля, уламками розбитого скла під час ДТП 16.09.2012 року. Травма хребця виникла в результаті надмірного різкого згинання в шиї до переду та відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я. Рани відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, а садна - до легкого ступеня тяжкості (т.1 а.к.п. 139-143);
- даними висновку судово-автотехнічної експертизи № 1/034 від 14.02.2013 року, згідно якого, для проведення даної експертизи представлено заднє праве колесо автомобіля ВАЗ-2109, р.н. НОМЕР_1 (хоча з місця пригоди воно не вилучалося і на місці зберігання зазначеного автомобіля було відсутнє) в такому вигляді, що на його біговій доріжці є наскрізне пошкодження - пробій. Цей пробій утворився від занурення в бігову доріжку шини ззовні предмету з гострими краями, який мав "Г-подібний" профіль. Під час ДТП (зіткнення) це пошкодження утворитися не могло. Відповідно, воно могло утворитися або після ДТП, або до ДТП. Через відсутність можливості дослідити слідоутворюючий предмет, що спричинив пробій (слідством він для дослідження не представлений), оцінити його розміри і інші параметри, вирішити питання в категоричній формі про час утворення зазначеного пошкодження відносно моменту ДТП не уявляється можливим. Наявні сліди в порожнині шини, що описані в дослідницькій частині даного висновку, свідчать на користь можливості утворення цього пошкодження під час перекочення спущеного колеса під навантаженням. Якщо згадане пошкодження утворилося до ДТП, то воно могло бути однією з причин настання даної пригоди. Якщо згадане пошкодження утворилося після ДТП, то питання про його вплив на механізм розвитку ДТП втрачає технічний зміст (т.1 а.к.п. 151-159);
- поясненнями експерта ОСОБА_20 , який повністю підтвердив вищевказаний висновок та доповнив, що питання перебування шини на диску в момент ДТП ним не досліджувалось;
- в своїх поясненнях ОСОБА_21 вказувала, що 19.11.2012р. вона звернулась до органу слідства із заявою про долучення до матеріалів кримінального провадження правого заднього колеса автомобіля ВАЗ -2109 , р.н. НОМЕР_1 , яким керував її чоловік ОСОБА_6 до ДТП. Свідок ствердила, що дане колесо вона забрала особисто з місця пригоди після огляду місця ДТП і зберігала його без належного догляду в своєму господарстві;
- згідно протоколу огляду предметів від 19.11.2012р. вбачається, що об'єктом огляду є колесо (шина та диск). Колесо є у спущеному вигляді з явними ознаками пошкодження диску, у свою чергу на шині під час огляду пошкоджень не виявлено (т.1 а.к.п. 170);
- даними висновку повторної судово-трасологічної експертизи № 750 від 29.03.2013 року, де зазначено, що встановити обставини, за яких відбулося наскрізне пошкодження бігової доріжки досліджуваної шини не видається можливим, оскільки відсутні достовірні дані про перебування даної шини на диску заднього правого колеса автомобіля ВАЗ- 2109, р.н. НОМЕР_1 в момент дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 16.09.2012 року (т.2 а.к.п. 69-73);
- даними висновку повторної судово-трасологічної експертизи № 1103 від 12.04.2013 року, з якого вбачається, що ознак перебування шини моделі "ROSAVA DC-11" 165/70R13 у забортованому стані на диску автомобіля ВАЗ-2109, номерний знак НОМЕР_1 в момент настання ДТП, яка відбулася 16.09.2012 року, не виявлено (т.2 а.к.п. 79-81);
- поясненнями експерта ОСОБА_22 , який повністю підтвердив вищевказаний висновок та доповнив, що жодних ознак перебування шини на досліджуваному диску не виявлено, що дає можливість ствердити, що дана шина під час ДТП в автомобілі встановлена не була;
- даними висновку судово-автотехнічної експертизи № 1186 від 16.04.2013 року, з якого видно, що водій автомобіля ВАЗ-2109 ОСОБА_6 , рухаючись поза межами населеного пункту по ділянці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку, повинен був відповідно до вимог п.а.12.1,12.6г) ПДР України вести автомобіль з такою швидкістю, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не перевищуючи при цьому 90 км/год., а у разі виявлення небезпеки для руху - відповідно до вимог п.12.3 ПДР України негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. У дорожній ситуації, яка вбачається згідно показів водія автомобіля "Фіат Добло" ОСОБА_11 , він, діючи відповідно до вимог п.12.3 ПДР України, повинен був з моменту виявлення небезпеки для руху (з моменту виїзду зустрічного автомобіля ВАЗ - 2109 на його смугу руху ) негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. Оскільки зіткнення між автомобілем ВАЗ-2109 та мікроавтобусом не було, то питання про наявність (чи відсутність) у водія ОСОБА_6 технічної можливості уникнути зіткнення із зустрічним мікроавтобусом, який, як вбачається згідно показів останнього, виїхав на смугу його руху, з технічної точки зору позбавлене змісту. Експертним шляхом підтвердити (чи заперечити) факт виїзду зустрічного мікроавтобуса на смугу руху автомобіля не виявляється можливим. Не надається можливим і оцінити технічну спроможність показів ОСОБА_6 щодо механізму розвитку ДТП через відсутність даних стосовно траєкторії руху мікроавтобуса під час виконання обгону ( т.2 а.к.п. 88-94) та ін. докази.
Оцінивши зібрані по справі докази, районний суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч.1 ст. 286 КК України, вірно дійшовши висновку про порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Так, твердження обвинуваченого, що на смугу руху його автомобіля раптово виїхав зустрічний автомобіль типу "бус", він став екстрено гальмувати і його автомобіль занесло на обочину дороги, де в автомобілі пробило шину заднього правого колеса і внаслідок цього його автомобіль став некерованим та виїхав на зустрічну смугу руху, де і наступило зіткнення із зустрічним автомобілем, спростовуються наведеними показаннями потерпілого ОСОБА_23 , свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_19 і правильно розціненими місцевим судом як неправдивими та надуманими.
Колегія суддів не вбачає будь-яких підстав вважати вищевказані покази, протоколи огляду місця події та схему до нього, висновки експертиз не об'єктивними, оскільки вони є повними, належно проведеними, узгоджуються з іншими, належно зібраними доказами по справі.
Суттєвих невідповідностей та порушень при проведенні оглядів та експертиз, які б могли вплинути на їх результати, колегія суддів не вбачає.
Зокрема, вказівка в протоколі огляду місця ДТП від 16.09.2012 року на координати пригоди 10км +100м автодороги(т.1 а.к.п. 15-19), які були уточнені під час додаткового огляду 10км +60м (т.1 а.к.п. 66,67), на думку колегії, не вплинула на результати проведених експертиз.
Так, направлення тільки копії постанови слідчого для проведення судово-медичної експертизи без відповідних медичних документів, не дає колегії суддів підстав сумніватись у об'єктивності висновку експертизи про спричинені тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_23 , а тим більше експерт ОСОБА_24 пояснила в місцевому суді, що вона мала доступ до медичної документації та хворого.
Доводи апелянта про фальсифікацію протоколу огляду місця події і схеми до нього, спростовуються показаннями свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_17 в апеляційній інстанції, які були понятими під час огляду, про те, що на цьому протоколі і схемі (т.1 а.к.п. 15-19) саме їхні підписи, а вказані в них дані відповідають дійсності.
Разом з тим, місцевий суд помилково покликався у вироку на показання свідка ОСОБА_17 , оскільки він не давав пояснення в першій інстанції.
Поряд з тим, заслуговують на увагу колегії посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_25 під час слідчого експерименту попереджувався як свідок про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384,385 КК України, і такий доказ є недопустимий.
Однак, на думку колегії, покликання у вироку на протокол проведення слідчого експерименту із ОСОБА_25 , не може розцінюватись тим порушенням, яке вплинуло на висновок суду щодо доведеності винуватості останнього у вчиненому кримінальному правопорушенні.
Судова колегія приходить до висновку, що в решті докази, зазначені у вироку, є допустимими, достовірними і достатніми для встановлення об'єктивної істини у справі і прийняття правильного рішення, а посилання апелянта в цій частині визнаються колегією суддів, як безпідставні та нікчемні.
Покликання апелянта на факт перебування згаданої шини на диску колеса, яке видане слідчому дружиною обвинуваченого, спростовуються наведеними вище даними висновку повторної судово-трасологічної експертизи №1103 від 12.04.2013 року про те, що ознак перебування шини моделі "ROSAVA DC-11" 165/70R13 у забортованому стані на диску автомобіля ВАЗ-2109, номерний знак НОМЕР_1 в момент настання ДТП, яка відбулася 16.09.2012 року, не виявлено (т.2 а.к.п. 79-81).
Поряд з тим, колегія звертає увагу і на те, що в протоколі огляду цього автомобіля відразу після ДТП не вказано про відсутність правого заднього колеса (т.1 а.к.п. 24), а таке видане дружиною ОСОБА_25 тільки через два місяці після пригоди, і ці обставини свідчать про надуманість відповідних тверджень апеляційної скарги.
Посилання обвинуваченого в скарзі на те, що дії водія ОСОБА_11 не відповідали вимогам ПДР, оскільки він не застосував екстрене гальмування, а пригальмував, спростовуються наведеним висновком експертизи про відсутність в нього технічної можливості уникнути зіткнення (т.2 а.к.п. 88-94).
З врахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_6 складу злочину, є необґрунтованими.
Окрім цього, є безпідставними покликання в скарзі на те, що судом першої інстанції було порушено право на захист обвинуваченого, шляхом не задоволення під час підготовчого судового засідання, заявленого його захисником клопотання.
Не можуть заслуговувати на увагу колегії суддів і покликання обвинуваченого на неповноту, необ'єктивність досудового розслідування, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та порушення норм законодавства України органами досудового розслідування.
Покликання в апеляційній скарзі ОСОБА_6 на те, що судом першої інстанції необґрунтовано взято до уваги одні докази та не взято інші, визнаються колегією голослівними, оскільки суд у вироку вказав на це.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які можуть бути підставами для скасування рішення суду не встановлено, у зв'язку з чим апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Призначаючи покарання ОСОБА_6 , місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, який позитивно характеризується, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні малолітню дитину, на думку колегії суддів, таке покарання (основне і додаткове) відповідає вимогам ст.65 КК України, і судом підставно застосовано ст. 75 КК України.
Під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції не встановлено обставин, які б пом'якшували чи обтяжували покарання ОСОБА_6 , з чим погоджується і колегія суддів.
Визначене місцевим судом покарання буде, на думку колегії, необхідне й достатнє для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів, тому доводи апеляційних скарг прокурора та ОСОБА_6 в цій частині є необгрунтовними.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду відносно ОСОБА_6 є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а тому апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_6 не підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,
вирок Жовківського районного суду Львівської області від 21 листопада 2013 року відносно ОСОБА_6 залишити без змін, апеляційні скарги обвинуваченого та прокурора - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий-суддя:
Судді: