Справа № 473/4671/13-ц
"01" квітня 2014 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді - Лузан Л.В., при секретарі судового засідання - Данилевич Т.О.,
за участю: позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенськ Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку в майні, що є спільною частковою власністю, -
В жовтні 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про припинення права на частку в майні, що є спільною частковою власністю.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності сторонам по справі. Так, позивачу належить 3/4 його частки, відповідно до свідоцтва про право на спадщину, виданого 29.01.1993 Другою Вознесенською державною нотаріальною конторою (1/4 частка), відповідно до договору дарування, посвідченого 29.04.2009 року приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу(1/2). Інша 1/4 частка обумовленого будинку належить відповідачу ОСОБА_3, відповідно до свідоцтва про право на спадщину, виданого 22.11.2011 року Другою Вознесенською державною нотаріальною конторою Миколаївської області.
Оскільки, спільне користування даним будинком, в силу тих відносин, що склалися між сторонами, неможливе, позивач, посилаючись на положення ст. 365 ЦК України, просив припинити право власності ОСОБА_3 на 1/4 частку вказаного будинку та визнати за ним право власності на дану частку нерухомого майна, з покладенням на нього обов'язку сплатити компенсацію вартості спірного майна.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.02.2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку в майні, що є спільною частковою власністю, було відмовлено.
Разом з тим, судом не було вирішено питання щодо вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на ? частку житлового будинку АДРЕСА_1.
У судовому засіданні позивач та його представник, відповідач не заперечували проти ухвалення додаткового рішення по даній справі.
Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про можливість ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не ухвалено рішення стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення.
Так, як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлені вимоги про припинення право власності ОСОБА_3 на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1, визнання за ним право власності на дану частку нерухомого майна, з покладенням на нього обов'язку сплатити компенсацію вартості спірного майна.
Відповідно до ч.1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
При цьому, умовою застосування механізму припинення права на частку у спільному майні є попереднє внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (ч.2 ст. 365 ЦК України) .
Таким чином, виходячи з положень даної статті в разі припинення права на частку в спільному майні, співвласнику, право якого припинено, має бути присуджена відповідна компенсація. При цьому, здійснюється перехід його права на обумовлене нерухоме майно до іншого співвласника - позивача.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.02.2014 року, ухваленим по вказаній справі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку в майні, що є спільною частковою власністю, було відмовлено.
Таким чином, враховуючи наведене, зокрема, відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 щодо припинення права на частку в майні, підстав для задоволення позовних вимог останнього про визнання за ним права власності на спірне майно суд не вбачає.
Керуючись п.1 ч.1 ст.220 ЦПК України, суд, -
Доповнити рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.02.2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку в майні, що є спільною частковою власністю.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку нерухомого майна - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Л.В. Лузан