07.03.2014
Справа № 336/11086/13-ц
Пр. № 2/336/620/2014
07 березня 2014 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Щасливої О.В.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - житлово-будівельний коооператив "Машинобудівник-27", про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, -
Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання відповідача таким, що втратив право користування приміщеннями в квартирі АДРЕСА_1.
В позові зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20.10.2006 року, посвідченому приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3, та зареєстрованому в реєстрі за № 2091. Відповідач, який є сторонньою позивачці особою (колишнім зятем), зареєстрований у зазначеній квартирі, але з листопада 2012 року, в квартирі не проживає, своїх речей там не має, витрат по оплаті житлово-комунальних послуг не несе. Перебування відповідача на реєстраційному обліку в належному позивачці житлі створює перешкоди у здійсненні нею права власності, спричиняє збитки через необхідність сплати житлово-комунальних послуг виходячи із кількості зареєстрованих осіб, тому вона просить про усунення цих перешкод шляхом позбавлення відповідача права користування квартирою.
Позивачка до суду не з'явилась, надавши письмове звернення, яке містить прохання про задоволення позову, розгляд справи у її відсутність, а також згоду на ухвалення рішення при заочному розгляді справи.
Відповідач, відповідно до ч. 9 ст. 74 ЦПК України повідомлений про час та місце вирішення спору, до суду не з'явився. Заперечень проти позову не надав.
За згаданих обставин зі згоди позивачки, висловленої у її письмовій заяві, суд у відповідності до ст. 224 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Представник третьої особи до суду не з'явився, про день і час розгляду справи повідомлений належним чином, повідомлення про згоду на участь в справі не надав, що у відповідності до ст. 36 ЦПК України є підставою для вирішення спору без його участі.
З'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних міркувань.
Судом встановлено, що позивачці належить право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20.10.2006 року, посвідченому приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3, та зареєстрованому в реєстрі за № 2091 (а. с. 4-8). Зазначене право зареєстроване у встановленому законом порядку (а. с. 8). Відповідач, який є колишнім зятем (а. с. 22), зареєстрований у зазначеній квартирі, але з листопада 2012 року, в квартирі не проживає, своїх речей там не має, витрат по оплаті житлово-комунальних послуг не несе, як випливає з акту на аркуші справи 9.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а в силу ст. 383 ЦК власник жилого будинку має право використовувати помешкання, зокрема, для власного проживання, проживання інших осіб.
До видів речових прав на чуже майно в силу ст. 395 ЦК України відноситься, зокрема, право користування, а в силу ст. 401 ЦК право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Згідно із ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Вирішуючи вимоги позову про позбавлення відповідача права користування належній позивачці квартирою на користь позивачки, суд виходить з того, що існування цього права може бути зумовлене його реалізацією, тобто постійним проживанням в житлі.
Між тим судом встановлено, що відповідач, який мав статус члена сімь"ї позивачки, пов"язаного спільним проживанням із власником, з моменту припинення шлюбних стосунків з донькою позивачки втратив цей статус; крім того, не мешкає в квартирі з листопада 2012 року, тобто понад встановлені статтею 405 ЦК України строки.
Перебування ОСОБА_2 на обліку в належній ОСОБА_1 квартирі створює для неї перешкоди у здійсненні повною мірою права власності, яке з урахуванням встановлених обставин та наведених норм закону підлягає захисту.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» підставою для знаття з реєстрації є, зокрема, остаточне рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням або про виселення.
У зв'язку з викладеним право позивачки, як вже зазначено, підлягає захисту в обраний нею спосіб.
Керуючись ст. ст. 319, 383, 391, 395, 405 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 59, 60, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання в суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів після його проголошення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в залі судового засідання під час проголошення рішення, - в той же строк з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів після отримання копії рішення.
Суддя О.В. Щаслива