Справа № 436/2452/13к
Провадження № 11кп/782/196/14
04 березня 2014 року апеляційний суд Луганської області у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
При секретарі ОСОБА_4 ,
За участю прокурора ОСОБА_5
за участю захисника ОСОБА_6 ,
за участю обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську матеріали кримінального провадження № 12013030040001630 за апеляційною скаргою прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції ОСОБА_8 та апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 27 грудня 2013 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець радгосп Комсомолець Лутугинського району Луганської області, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий,
- 23.06. 2003 року Лутугинським районним судом Луганської області за ст..ст.187 ч.3, 309 ч.1, 70 КК України до 8 років позбавлення волі,
- 22.07.2011 року Кам'янобрідським районним судом м.Луганська за ч.2 ст.296 КК України до 2 років 8 місяців позбавлення волі, звільнений 18.12.2012 року по відбуттю покарання,
засуджений за ч.2 ст. 187 КК України до 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією ? частки всього належного йому майна.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_7 із заліком досудового ув'язнення обчислено з 14.08.2013 року.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено - тримання під вартою.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь Луганської обласної клінічної лікарні витрати на стаціонарне лікування потерпілої у сумі 1411,36 грн.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 процесуальні витрати, за проведення судової товарознавчої експертизи у сумі 489,44 грн. на користь держави.
Доля речових доказів вирішена у відповідності до ст. 100 КПК України.
Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним у скоєнні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя і здоров'я ОСОБА_10 , тобто розбої, вчиненому особою, яка раніше вчинила розбій, вчиненому за наступних обставин.
14.08.2013 року, приблизно о 14:30 годині, більш точного часу у ході досудового розслідування та судового слідства встановити не виявилось можливим, ОСОБА_7 , знаходячись біля адміністративної будівлі старого залізничного вокзалу м.Луганська, що розташований по вул. Кірова м. Луганська, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, підійшов до незнайомої йому раніше громадянки ОСОБА_10 і знаходячись навпроти ОСОБА_10 , наніс останній 2 удари кулаком правої руки в область обличчя, від чого, ОСОБА_10 втративши рівновагу, впала на коліна на землю, а ОСОБА_7 з правої руки потерпілої вирвав сумку, що їй належить, таким чином відкрито заволодів майном потерпілої, а саме: сумкою жіночою чорного кольору, вартістю - 110 грн.; жіночим гаманцем, вартістю - 80 грн.; грошима в сумі 1229 грн.; мобільним телефоном «Samsung SGH-E 490», вартістю - 80 грн., звернувши таким чином викрадене майно у свою власність, ОСОБА_7 отримав можливість розпоряджатись викраденим майном як своїм власним.
Після чого ОСОБА_7 , побіг з місця скоєння злочину, а потерпіла ОСОБА_10 наздогнавши його, вхопилась рукою за сумку, та почала тягнути її на себе. ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, наніс удар кулаком в обличчя потерпілої, внаслідок чого вона впала на землю, та припинила переслідування.
В результаті протиправних дій ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_10 було завдано тілесні ушкодження у вигляді : закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани верхньої губи, підшкірної гематоми повік обох очей, забою, саден обличчя, підшкірної гематоми обличчя.
В апеляційній скарзі прокурор, який приймав участь у розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції ОСОБА_8 зазначає про те, що судом при постановленні вироку не враховано, що обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у пред'явленному обвинуваченні не визнав, що свідчить про відсутність усвідомлення ним своїх дій як злочинних, ОСОБА_7 раніше судимий за вчинення умисних злочинів проти власності, просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, просить призначити покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини всього належного йому майна.
В доповненнях до апеляційної скарги поданих 25.02.2014 року в порядку ст..403 КПК України прокурор зазначає про те, що суд першої інстанції при формулюванні обвинувачення ОСОБА_7 у мотивувальній частині вироку зазначив, що ОСОБА_7 відкрито заволодів особистим майном потерпілої ОСОБА_10 , завдав потерпілій легкі тілесні ушкодження. Так суд виклав обставини скоєння ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ст..186 КК України. Зазначає, що судом при ухвалені вироку суттєво порушено вимоги ч.1 ст.412 КПК України та допущено невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження згідно ст.411 КПК України. Обвинувачення, яке визнане судом доведеним не підтверджується дослідженим у судовому-засіданні висновком судово-медичної експертизи № 2223 від 25.09.2013 року згідно якого у ОСОБА_10 встановлені легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров'я. Крім того, у резолютивній частині вироку зазначено стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_11 , яка не має статусу потерпілої.
Просить вирок суду скасувати у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесу.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.187 КК України у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини всього належного йому майна.
В доповненнях до апеляційної скарги поданих 04.03.2014 року в порядку ст.403 КПК України прокурор зазначає про те, що згідно обвинувального акту щодо ОСОБА_7 обвинувачення викладено за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, при постановленні вирок суд першої інстанції в мотивувальній частині формулював обвинувачення щодо ОСОБА_7 , визнаного судом доведеним за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ст..186 КК України. Просить вирок суду скасувати з зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесу.
Ухвалити новий вирок за обставинами які було викладено у обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 за ч.2 ст.187 КК України та призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.187 КК України у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини всього належного йому майна.
В апеляції обвинувачений ОСОБА_7 зазначає про те, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам справи, що суд врахував тільки покази потерпілої, не взяв до уваги те, що потерпілій були причинені легкі тілесні ушкодження. Крім того зазначає, що 14.08.2013 року у нього був приступ епілепсії і він попросив у жінки 5 грн. щоб доїхати додому, але вона принизила його і він вдарив її в обличчя. Коли він став уходити у нього знову почався приступ, отямився він біля зупинки і на полу побачив жіночу сумку, після чого до нього підійшов громадянин Мартім'янов а потім співробітник міліції. В слідчому ізоляторі у нього знову був приступ епілепсії з приводу чого він находився в медсанчасті 10 днів. Зазначає, що потерпіла дає неправдиві покази, свідків того, що він виривав сумку у потерпілої немає, сумку він підняв с землі. Просить вирок суду скасувати і кваліфікувати його дії за ст. 296 КК України.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав доводи своєї апеляції, а апеляцію прокурора вважав розглянути на розсуд суду, думку захисника ОСОБА_6 , яка підтримала доводи апеляції обвинуваченого, а апеляцію прокурора такою що не підлягає задоволенню, думку прокурора ОСОБА_5 , яка підтримала доводи апеляції прокурора з доповненнями до неї, а апеляцію обвинуваченого вважала необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, вислухавши учасників судового провадження у судових дебатах і останнє слово обвинуваченого ОСОБА_7 , перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що апеляція прокурора з доповненнями та апеляція обвинуваченого ОСОБА_7 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Висновок суду, щодо винуватості ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України є обґрунтованим і підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, які були досліджені судом у судовому засіданні, а саме:
- показами потерпілої ОСОБА_10 в суді із яких вбачається, що 14.08.2013 року приблизно о 15 годині 20 хвилин на відстані 100-150 метрів від будівлі старого залізничного вокзалу по вул.Кірова до неї підійшов ОСОБА_7 , який став виражатись нецензурною лайкою, наніс їй один удар кулаком в область лівого ока та став виривати з її рук сумку, а потім один удар кулаком в область правого ока, від чого вона впала на коліна і відпустила сумку, а ОСОБА_7 побіг в напрямку парка 1-го Мая. Вона наздогнала ОСОБА_7 і стала тягнути свою сумку, але ОСОБА_7 наніс їй третій удар в область щелепи, від якого вона знову впала. Після цього вона питалась наздогнати ОСОБА_7 , але він зник. На її крик про допомогу два молодих чоловіка побігли в ту сторону, де зник обвинувачений і через деякий час принесли їй сумку, а ОСОБА_7 сидів на землі на зупинці громадського транспорту і рядом з ним знаходились чоловіки;
- показами свідка ОСОБА_12 в суді із яких вбачається, що у серпні 2013 року, приблизно о 14.00-15.00 годині, він з ОСОБА_13 йшли по вул. Кірова у м. Луганську і почули крики про допомогу. Він бачив, що одяг потерпілої був у крові, а обличчя в крові та гематомах. Він побіг за чоловіком який пограбував потерпілу і знайшов його біля мосту, це був його шкільний знайомий - ОСОБА_7 . У цей час до них підійшов його знайомий ОСОБА_13 та чоловік, який вказав, що він є співробітником міліції і що він викликав міліцію та швидку допомогу;
- показами свідка ОСОБА_13 , які містять аналогічні відомості,
- показами свідка ОСОБА_14 , яка пояснила, що у серпні 2013 р. приблизно о 15-00 годин, знаходячись на робочому місці почула жіночий крик, вийшла на вулицю та побачила ОСОБА_10 яка проходила мимо та двома руками трималась за обличчя, руки та одяг останньої були у крові, якийсь чоловік надавав їй допомогу;
- показами свідка ОСОБА_15 із яких вбачається, що у серпні 2013 року, приблизно о 14.00 - 15.00 годині, він знаходився в своєму автомобілі в районі будинку старого залізничного вокзалу, біля нього пробігли два чоловіки, а через деякий час він побачив жінку, яка руками трималась за обличчя, та увесь одяг якої був у крові. Він достав з автомобілю пляшку з водою та запропонував потерпілій вмитися, у неї була розсічена верхня губа;
- показами свідка ОСОБА_16 , яка пояснила, що десь у середині серпня 2013 року вона знаходились на своєму робочому місці, на ринку «Срібне», приблизно о 15.00 годині, вона побачила чоловіка, який швидким шагом пройшов через ринок, та у якого під рукою знаходилась якась сумка. Через декілька хвилин, на територію ринка забігли два чоловіки, яким вона вказала напрямок, у якому щойно пройшов чоловік із сумкою. Далі, через 5-7 хвилин на територію ринка зайшла жінка, обличчя та одяг якої були у крові, якій вона також вказала у якому напрямку побігли чоловіки;
- даними протоколу огляду місця події від 14.08.2013 року та додатками до нього, згідно з яким було оглянуто територію тротуару, розташовану по вул. Кірова у м. Луганську, між банком та адмінбудівлею старого залізничного вокзалу, та на якій було виявлено сліди речовини бурого кольору ( т.2 а.к.п.18-20);
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 10.09.2013 року та додатками до нього, згідно якого обвинувачений ОСОБА_7 продемонстрував за яких обставинах він спричинив потерпілій тілесні ушкодження, а саме один удар в обличчя долонею своєї правої руки ( т.2 а.к.п.121-124);
- даними протоколу про проведення слідчого експерименту від 18.09.2013 року та додатками до нього, згідно якого потерпіла ОСОБА_10 продемонструвала за яких обставин ОСОБА_7 скоїв щодо неї розбійний напад, показала на механізм заподіяння їй тілесних ушкоджень ОСОБА_7 (т.2 а.к.п.125-131);
- даними висновку судово-медичної експертизи № 2223 від 25.09.2013 року, згідно якої в ЛОКЛ у потерпілій ОСОБА_10 був виставлений діагноз «закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій рани верхньої губи, перелом альвеолярного відростку верхньої щелепи з ліву, підшкірної гематоми повік обох очей, забої правої стопи, забої, садни обличчя, підшкірної гематоми обличчя».
Зазначені ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів при обставинах і в строк, вказаний ОСОБА_10 .
За ступенем тяжкості вищезазначений струс головного мозку у сукупності з пошкодженням обличчя відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
Встановлений у лікарні діагноз «перелом альвеолярного відростку верхньої щелепи з ліву» рентгенологічно не підтверджено і при визначенні ступеню тяжкості тілесних ушкоджень не враховувався.
Встановлені у ОСОБА_10 пошкодження могли утворитися при обставинах вказаних потерпілою в протоколі її допиту 14.08.2013р. та при проведені слідчого експерименту 18.09.2013р.
При обставинах вказаних ОСОБА_7 в протоколі його допиту 15.08.2013р. та в ході проведення слідчого експеримента 10.09.2013р. можливість утворення всіх встановлених у ОСОБА_10 ушкоджень виключена.
Можливість утворення зазначених у ОСОБА_10 пошкоджень в результаті її однократного падіння із положення стоячи на площину виключена.
Ушкодження, які встановлені на тілі ОСОБА_10 , утворились не менш як від трикратного травмуючого впливу ( т.2 а.к.п.136-138);
- даними висновку товарознавчої експертизи № 421-163/7 від 23.08.2013 року, згідно якої ринкова вартість майна ОСОБА_17 може складати 270 гривень 00 копійок ( т.2 а.к.п.101-106).
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і правильно кваліфікував дії ОСОБА_18 за ч.2 ст.187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу ( розбій), особою яка вже раніше вчиняла розбій.
Доводи апеляції обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам справи і про необхідність перекваліфікації його дій на ст.296 КК України є безпідставними, оскільки ОСОБА_7 , будучи особою, яка раніше вчинила розбій, напав на потерпілу ОСОБА_10 , застосував до неї насильство, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої ОСОБА_10 , причинив їй легкі тілесні ушкодження, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, та заволодів її майном.
Спричинення потерпілій ОСОБА_10 легких тілесних ушкоджень, які потягли короткочасний розлад здоров'я підтверджується висновком судово-медичної експертизи, а тому доводи апеляції обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що потерпілій причинені легкі тілесні ушкодження є необгрунтованими.
Доводи апеляції обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що він наніс тільки один удар потерпілій ОСОБА_10 спростовуються як показами самої потерпілої так і висновком судово-медичної експертизи № 2223 від 25.09.2013 року про те, що при обставинах вказаних ОСОБА_7 в протоколі його допиту 15.08.2013р. та в ході проведення слідчого експерименту 10.09.2013р. можливість утворення всіх встановлених у ОСОБА_10 ушкоджень виключена ( т.2 а.к.п.136-138).
Посилання ОСОБА_7 в апеляції на свій стан здоров'я, а саме на приступ епілепсії у зв'язку із яким він підійшов до жінки (потерпілій ОСОБА_10 ) і попросив запозичити йому 5 грн., апеляційний суд розцінює критично, як намагання уникнути відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення.
Доводи апеляції прокурора викладені в доповненнях до апеляційної скарги щодо наявності порушень норм КПК України при формулюванні обвинувачення апеляційний суд вважає такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку при викладенні обставини скоєння ОСОБА_7 кримінального правопорушення, правильно зазначив місце, час, спосіб вчинення, форми вини і мотиви кримінального правопорушення, перелічив тілесні ушкодження які були спричинені потерпілій ОСОБА_10 , при викладенні доказів обвинувачення суд послався на висновок судово-медичної експертизи № 2223 від 25.09.2013 року і більш ретельно виклав зміст цього висновку підкресливши, що встановлені у потерпілій ОСОБА_10 тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
Посилання в доповненні до апеляційної скарги на вимоги ст..411 КПК України апеляційний суд вважає необґрунтованим.
Так, відповідно до ч.2 ст.411 КПК України вирок підлягає скасуванню чи зміні із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону передбачені ч.2 ст.412 КПК України за наявності яких судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню.
Наявність в резолютивній частині вироку описки у прізвищі потерпілої ОСОБА_10 ( ОСОБА_19 ) може бути виправлена судом першої інстанції відповідно до вимог ст..379 КПК України.
Таким чином апеляційний суд вважає, що доводи, зазначені в апеляції прокурора з доповненнями, не тягнуть за собою скасування або зміну вироку суду.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції у відповідності із вимогами ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, яке згідно ст.12 КК України віднесено до категорії тяжких, дані про особу ОСОБА_7 , який одружений, позитивно характеризується за місцем мешкання, який раніше судимий, перебуває на обліку у лікаря нарколога.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_7 суд визнав часткове визнання вини та часткове відшкодування збитків потерпілій.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_7 суд визнав рецидив злочину, оскільки ОСОБА_7 був раніше засуджений за умисні злочини, передбачені ст.ст.309,296 КК України.
Призначена ОСОБА_7 міра покарання за своїм розміром є відповідною скоєному правопорушенню, необхідною та достатньою для його виправлення та попередження скоєння ним нових правопорушень.
Підстав для призначення більш суворого покарання апеляційний суд не вбачає.
За таких обставин доводи апеляції прокурора про призначення ОСОБА_7 більш суворого покарання є необґрунтованими.
На підставі викладеного, керуючись ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляцію прокурора ОСОБА_8 з доповненнями - залишити без задоволення.
Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 27 грудня 2013 року щодо ОСОБА_7 за ч.2 ст. 187 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_7 , який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2