Справа № 406/5619/13-к
Провадження № 11кп/782/230/14
05 березня 2014 року апеляційний суд Луганської області у складі:
Головуючого ОСОБА_1 ,
Суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську кримінальне провадження №12013030170000304 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Алчевського міського суду Луганської області від 22 жовтня 2013 року, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Алчевська Луганської області, громадянка України, яка має середню освіту, незаміжня, раніше не судима, має на утриманні неповнолітнього дитину, працює ПАТ «АМК», ТЛЦ-2 оператором посту управління прокатного стану, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджена за ч. 1 ст. 296 КК України до штрафу в розмірі 8 500 грн.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн.
Згідно із вироком суду ОСОБА_6 визнана винною у скоєнні кримінального правопорушення за наступних обставин.
18 січня 2013 року приблизно о 9 год. 20 хв. обвинувачена ОСОБА_6 знаходилась у приміщенні профогляду КЗ «Алчевська центральна міська лікарня», розміщеному по вул.Ліповенка, 10 у м.Алчевську, супроводжуючи до зазначеного медичного закладу свого сина ОСОБА_9 .
Після того як лікар невропатолог ОСОБА_10 , на прийом до якої був направлений ОСОБА_9 , відмовила останньому у огляді в умовах профкабінету, той став обурюватися. Оскільки лікар наполягала на тому щоб ОСОБА_9 залишив кабінет між ними зчинилася сварка, яка привернула увагу обвинуваченої, що в той час знаходилась в коридорі.
Включившись у конфлікт між лікарем та її сином, обвинувачена, ігноруючи вимоги лікаря-невропатолога ОСОБА_10 та медичної сестри ОСОБА_11 , яка теж знаходилась у зазначеному кабінеті у зв'язку з виконанням своїх службових обов'язків, діючи умисно, із хуліганських спонукань, виявила неповагу до встановлених суспільством елементарних правил поведінки у публічній установі, продовжуючи висловлювати погрози та образи на адресу медичного персоналу.
Грубо порушуючи громадський порядок у комунальному медичному закладі, виявляючи особливу зухвалість, обвинувачена, коли потерпіла ОСОБА_8 перегородила їй шлях подальшого просування до робочого столу лікаря, нанесла останній декілька ударів руками, в тому числі в обличчя праворуч, в грудну клітину праворуч та в праву молочну залозу, спричинивши тим самим їй фізичний біль.
Скандал влаштований обвинуваченою у кабінеті лікаря -неврапотолога, привернув увагу інших лікарів, які вели прийом пацієнтів у суміжних кабінетах, у зв'язку з чим вони змушені були припинити прийом та втрутитися в конфлікт і таким чином відбулося тимчасове порушення нормальної діяльності медичного закладу.
Особлива зухвалість при грубому порушення громадського порядку обвинуваченою ОСОБА_6 полягала у завданні потерпілій ОСОБА_8 побоїв та у тимчасовому порушенні нормального функціонування медичного закладу.
В ході досудового провадження потерпілою було заявлено цивільний позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди у розмірі 1000 грн. та 5000 грн. відповідно.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_6 зазначає про те,
- що удари потерпілій не наносила, а навпаки це їй нанесли удар в обличчя від якого вона не утрималась на ногах та вдарилась головою о вхідні двері, у зв'язку із чим знаходилась на лікуванні, у неї було діагностовано ЗМЧТ, струс мозку;
- що покази потерпілої щодо нанесення їй ударів суперечливі ( в одних показах область правого ока, в інших - в грудну клітину, що пошкодила зуб ( а.к.п.28,44), а під час слідчого експерімента потерпіла сказала, що удари наносились в ліву частину тіла; вважає покази потерпілої неправдивими і таким що не підтверджуються висновками експертизи;
- що суд не взяв до уваги її покази та покази її сина, про те, що в неї руки були зайняті одягом і сумкою, і тому вона не могла наносити удари потерпілій; не враховані причини конфлікту в кабінеті лікаря, вважає, що лікар ОСОБА_10 не виконала свої обов'язки і побоюючись відповідальності обмовила її; вважає, що протокол службового розслідування сфальшований;
- що покази свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 неправдиві, оскільки вони не могли бачити нанесення ударів ОСОБА_14 , їх покази є припущеннями і висновок суду, що почервоніння на обличчі потерпілої є наслідки побоїв є припущенням;
- що покази свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про те, що була паралізована робота медичної установи не відповідають дійсності, оскільки відвідувачів не було, а журнал прийому за 18.01.2013 року суду не був наданий;
- що свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 з'явились через 6 місяців після подій, суд визнав їх покази неправдивими;
- що в матеріалах кримінального провадження відсутні аркуші справи 47,93;
- що були порушені вимоги ст..ст.140,143,218,220 КПК України, так як обвинувачення пред'явлене без захисника, допит тільки через тиждень, не має протоколу ознайомлена з закінченням розслідування;
- вважає, що матеріали кримінального провадження сфальшовані, щоб закрити кримінальне провадження щодо спричинення їй тілесних ушкоджень;
- вважає, що громадський порядок вона не порушувала, а її спроба розібратися і її вимога надати телефон головного лікаря не може розглядатись як хуліганство, в судовому засіданні ні потерпіла ні свідки не показали які саме погрози та образи вона висловлювала, немає доказів про порушення діяльності медичного закладу, крім того не взято до уваги, що працівників міліції викликала саме вона, а не медичні працівники.
Просить вирок суду скасувати, а провадження по справі закрити.
Заслухавши доповідь судді- доповідача, обвинувачену ОСОБА_6 , яка підтримала доводи своєї апеляції і просила вирок суду скасувати, а провадження по справі закрити, прокурора ОСОБА_5 яка вважала апеляційну скаргу обвинуваченої необгрнутованою і такою що не підлягає задоволенню, просила вирок суду залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду, щодо винуватості ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст.296 КК України є обґрунтованим і підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, які були досліджені судом у судовому засіданні, а саме:
- показами потерпілої ОСОБА_8 в суді із яких вбачається, що 18.01.2013 року вона знаходилася на своєму робочому місці - кабінет лікаря невропатолога закладу профогляду. На прийом до лікаря звернувся ОСОБА_9 . Лікар ОСОБА_10 , ознайомившись з наданою ним довідкою з епікризом, пояснила пацієнту, що він потребує більш детального огляду та запропонувала йому звернутися на прийом до поліклініки. Пацієнт почав обурюватися та вимагати у грубій формі оформити йому документ, який засвідчує результат огляду. Вона стала вимагати від пацієнта залишити кабінет, намагаючись супроводити його до дверей. В цей час до кабінету увірвалася обвинувачена та у грубій формі почала вимагати від лікаря пояснень щодо відмови проведення огляду її сина. При цьому обвинувачена ОСОБА_6 вимагала надати телефон головного лікаря, погрожуючи скаржитись, намагаючись просунутись при цьому в глибину кабінету. Вона перекрила їй шлях, і тоді обвинувачена стала завдавати їй умисних ударів руками в обличчя, грудну клітину, груди. Вона не виключає, що відмахуючись від обвинуваченої, могла подряпати їй обличчя, про що свідчила кров на підборідді у тієї;
- показами свідка ОСОБА_10 в суді із яких вбачається, що 18.01.2013 р. приблизно о 9:20 год. до неї на прийом у профкабінеті, де вона працює лікарем-невропатологом, звернувся ОСОБА_9 , який надав довідку, що знаходився на лікуванні у зв'язку з отруєнням медичними препаратами, поскаржився, що йому важко пересуватися. Оскільки у профкабінеті відсутні належні умови для якісного обстеження, вона запропонувала йому звернутись до поліклініки, але це його обурило і він став вимагати підписати лист. На ґвалт до кабінету зайшла обвинувачена, яка стала обурюватись, вимагати пояснень та погрожувати скаргами у інстанції. В цей час медична сестра ОСОБА_8 стала заспокоювати її, вимагала залишити кабінет, на що ОСОБА_9 стала наносити потерпілій удари руками по обличчю та тулубу. На шум до кабінету прийшли інші лікарі;
- показами свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які пояснили, що 18.01.2013 р. приблизно о 9:20- 9:40 годині їх увагу привернув гамір у кабінеті у лікаря-невропатолога ОСОБА_10 . Коли вони зайшли до кабінету, на обличчі потерпілої ОСОБА_8 були сліди від побоїв, на підборідді у обвинуваченої була подряпина.
Свідок ОСОБА_17 крім того показала, що через скандал вона змушена була припинити прийом пацієнтів, а ОСОБА_18 пояснила, що у спішному порядку оглянула останнього пацієнта;
- показами свідка ОСОБА_9 із яких вбачається, що за направленням центру зайнятості йому необхідно було пройти профогляд і з цією метою він разом із своєю матір'ю звернувся до відповідного закладу. Завідуюча кабінетом (лікар ОСОБА_17 ) спрямувала його до лікаря-невропатолога ОСОБА_10 . Ознайомившись із довідкою, ОСОБА_10 повідомила йому, що необхідного для детального огляду обладнання у профкабінеті нема та запропонувала йому звернутися до поліклініки. Це його обурило, він став вимагати пояснень та внесення відповідного запису до листа профогляду. Тоді ОСОБА_10 у грубій формі повідомила, що нічого пояснювати не буде, обізвавши його наркоманом. На галас до кабінету зайшла його мати, а потерпіла ОСОБА_8 стала її виштовхувати, при цьому подряпала їй підборіддя.
- даними довідки, згідно з якою 18.01.2013 року у ОСОБА_8 у травмпункті було діагностовано: забій м'яких тканин обличчя праворуч, правої половини грудної клітини, правої молочної залози (а.к.п.9).
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і правильно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч.1 ст.296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з метою явної неповаги до суспільства, яке супроводжувалось особливою зухвалістю, яка полягала в тому, що ОСОБА_6 завдала потерпілій ОСОБА_8 побої та у тимчасовому порушенні нормального функціонування медичного закладу.
Доводи апеляції обвинуваченої ОСОБА_6 про те, що вона не наносила ударів потерпілій ОСОБА_8 спростовуються показами в суді як потерпілої так і свідка ОСОБА_10 , не вірить яким у суду немає підстав.
Доводи апеляції обвинуваченої ОСОБА_6 про те, що покази потерпілої ОСОБА_8 щодо локалізації ударів містять суперечності апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки під час слідчого експерименту ОСОБА_8 показала, що спочатку удар їй був нанесений в праву частину обличчя, а коли вона відштовхнула руки ОСОБА_6 , та нанесла удари в область правого плеча, правої частини грудної клітки, та в правий бік тіла ( а.к.п.40-42). Такі покази потерпіла надала і суду.
Доводи апеляції обвинуваченої ОСОБА_6 щодо невиконання лікарем ОСОБА_19 своїх обов'язків не є предметом розгляду даного кримінального провадження.
Доводи апеляції обвинуваченої ОСОБА_6 про те, що покази свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 є неправдивими, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки покази зазначених свідків щодо гаміру у кабінеті лікаря-невропатолога ОСОБА_10 , наявності на підборідді у обвинуваченої подряпини об'єктивно підтверджуються показами самої обвинуваченої та свідка ОСОБА_9 , а їх покази щодо наявності на обличчі потерпілої ОСОБА_8 слідів від побоїв об'єктивно підтверджуються показами потерпілої, свідка ОСОБА_10 та довідкою від 18.01.2013 року.
Апеляційний суд вважає, що немає підстав критично оцінювати і покази свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 в частині тимчасового порушення нормальної діяльності медичного закладу, оскільки гамір і сварка у кабінеті лікаря-невропатолога ОСОБА_10 притягнув їх увагу у зв'язку з чим вони змушені були припинити роботу і зайти до кабінету ОСОБА_10 .
Доводи апеляції обвинуваченої ОСОБА_6 щодо відсутності в матеріалах кримінального провадження аркушів справи 47 та 93 є такими, що не відповідають дійсності, оскільки на аркуші 47 знаходиться протокол допиту свідка ОСОБА_10 , а на аркуші 93 знаходиться повідомлення на ім'я ОСОБА_6 .
Доводи апеляції обвинуваченої ОСОБА_6 про порушення норм кримінально-процесуального кодексу, а саме пред'явлення обвинувачення без захисника, відсутність протоколу ознайомлення з закінченням розслідування і посилання на норми КПК України 1960 року є безпідставними, оскільки досудове розслідування по даному кримінальному провадженню проводилось у відповідності із новим КПК України. Із матеріалу кримінального провадження вбачається, що 17.06.2013 року ОСОБА_6 була допитана в якості підозрюваної у присутності захисника, а 02.07.2013 року їй та захиснику було надано доступ до матеріалів кримінального провадження ( а.к.п.79-80,95), в судовому засіданні захист обвинуваченої ОСОБА_6 здійснював захисник ОСОБА_20 .
Тобто ні під час досудового розслідування ні під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції не було порушено право ОСОБА_6 на захист.
Доводи апеляції ОСОБА_6 про те, що в її діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, оскільки вона не порушувала громадський порядок, спростовуються показами потерпілої ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_10 про нанесення ударів потерпілій, а також спростовується показами свідків про порушення порядку нормальної діяльності медичного закладу, що у сукупності свідчить по наявність в діях ОСОБА_6 особливої зухвалості.
Доводи викладені обвинуваченою в апеляційній скарзі були предметом розляду в суді першої інстанції і не знайшли свого підтвердження. Апеляційний суд вважає, що підстав для скасування вироку і закриття кримінального провадження немає.
При призначенні обвинуваченій ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції у відповідності із вимогами ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, яке віднесено до категорії невеликої тяжкості, дані про особу ОСОБА_6 , яка раніше злочинів не вчиняла, характеризується задовільно.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_6 суд визнав наявність неповнолітньої дитини.
Обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_6 судом не встановлено.
Судом ОСОБА_6 призначено мінімальний вид покарання, передбачений санкцією ч.1 ст.296 КК України.
Апеляційний суд вважає, що міра покарання яка призначена ОСОБА_6 необхідна і достатня для її виправлення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Алчевського міського суду Луганської області від 22 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_6 за ч.1 ст. 296 КК України -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2